ГедзьТатьяна
Метою даної статті є публікація та аналіз змісту фактично невідомої в Україні карти Криму, яка є частиною карти Південної Сарматії "батька польської картографії" Бернарда Ваповського.
Фрагменти карти Південної Сарматії були знайдені в Польщі в 1932 р [1]. Але про існування і важливості цієї карти як джерела для подальших зображень території Східної Європи XVI-XVII ст. дослідникам було відомо і раніше. В. Кордт присвятив картам Ваповського невеликий розділ [2]. Ф. Петрунь створив таблицю "генезису" зображень сучасними картографами території України з першої третини XVI ст. до першої третини XVII ст., де вихідною точкою є саме карти Ваповського [3].
Про карту Південної Сарматії згадували сучасні дослідники історії картографії, а саме Я. Р. Дашкевич [4], Т. Люта [5], Р. Сосса [6]. Але тільки Т. Люта приділила увагу позначеним на ній топонімів Криму в характеристиці карти С. Мюнстера "Карта С. Мюнстера в порівнянні з картою Ваповського ... докладніше передає мережу населених пунктів татар на прикордонні з Україною [7]". Як ми побачимо далі, насправді Крим на карті Ваповського позначений детальніше, ніж у Мюнстера.
Але перш, ніж перейти до розгляду Криму на карті Ваповського, розглянемо його зображення на картах, створених європейськими картографами до 1526 г. На сьогоднішній день немає окремого дослідження, присвячене еволюції історичних карт Криму. Таким може вважатися доповнення Л. Багрова до статті H. Kohlin'а, де в якості найдавнішої карти Криму наведено фрагмент грецького рукопису "Географії" Птолемея XIII ст., Яка зберігається в бібліотеці Топкапи в Стамбулі. Наступними етапами картографування Криму названі портолани і "круглий" Крим на карті Я. Сандрарта 1687 р
Варто відзначити видання А. Гордєєв зборів карт Азовського і Чорного морів [9], за яким можна простежити і розвиток картографування Криму. Але опис еволюції карт Криму може бути доповнено й деталізовано, що і ставить за мету ця стаття.
Карти із зображенням Криму можна розділити на дві групи: портолани і карти птолемеевской традиції.
На морських навігаційних картах-портоланах практично доведені до досконалості обриси берегової лінії Чорного, Азовського морів і Криму [10]. Особливу увагу приділено населеним пунктам, розташованим на морському узбережжі, але позначення топонімів на суші або відсутня, або схематично, за винятком особливо великих річок і столиць. На портоланах не був позначений жоден населений пункт в глибині Кримського півострова.
Мал. 1. Карта Криму з грецької рукописи "Географії" Птолемея XIII в.
Мал. 2. Еволюція картографічних зображень Криму за Л. Багрову
На всіх картах, створених за текстом "Географії" Птолемея, починаючи з карти, наведеної Багряним, до карт, які видавалися ще в середині XVI століття, Чорне, Азовське море і Крим мають спільні характерні риси [11, 12]. Крим на них має "трикутну" (по Багрову) форму, на його території позначена єдина річка (р. Істріан) і населені пункти згідно зі списком і координат, що містяться в Главі 6 Книги III "Географії" [13].
Карти обох груп (Птолемєєвськая і портолани) до кінця XV в. розвивалися одночасно, але мовби в паралельних світах - їх зміст і графічні не вельми поєднувалися, що було викликано різними цілями існування обох видів карт. Перша спроба такого суміщення була пророблена на мапі Н. Кузанського, переробленої і доповненої Н. Германусом і виданій 1491 р [14]. На цій карті на характерні "Птолемєєвськая" обриси Криму нанесені назви, властиві портолане: Caffa, Soldea, Cimbab, Lemita, Dospera. Тільки на цій карті позначені Князівство Готовий зі столицею Theodoro і населений пункт в глибині півострова з назвою Gzungari. Перше з цих назв зафіксувало наявність у Криму готовий, а друге - Gzungari - можливо, є єдиним картографічним свідченням перебування в Криму гунів (Гуни - Hungari - Gzungari). Карту Кузанського-Германуса можна вважати найбільш "модерним" попередником зображення Криму на карті Ваповського.
Перейдемо до розгляду Криму на карті Ваповського (Рис. 3).
Мал. 3. Крим на карті
Південної Сарматії
Бернарда Ваповського 1526 г. [15]
Особливостями цього картографічного зображення є:
- оригінальні обриси Криму, подібних яким раніше не зустрічалося на жодній європейській карті, при цьому обриси Чорного і Азовського морів залишаються класичними "Птолемєєвськая";
- унікальна для східноєвропейської картографії до XVIII ст. повнота зображення річкової системи Криму. Позначені головні річки Криму: р. Салгир (Salger fl.), Р. Індол (Indal fl.), Р. Цурюк-Су (Syrcu fl.), Р. Чорна (на карті без назви), р. Бельбек (Cubarta fl .- стара назва річки [16]), р. Кача (Casse fl.), Р. Альма (на карті без назви). Така детальність викликає ще більший подив, якщо врахувати, що за європейськими мірками ці річки не є значними: "Бельбек так же, як Кача, Алма і Салгир, вважаються в числі найбільших річок Кримського півострова, але в інших країнах в них б бачили тільки великі струмки [17] ";
Топонімічна сітка населених пунктів, повністю відповідає своєму часу. Cухопутние топоніми Криму далі будуть розглянуті більш детально.
Праворуч від гирла р. Цурюк-Су позначений Арабат (Arbath). Підстава цієї фортеці часто датують серединою XVII ст. за повідомленням Евлія Челебі [18]. Але Арабат існував ще за часів турецького завоювання півострова. «Турки, заволодівши силою зброї Кафою, залишили за собою не тільки це місто і укріплені місця Керч, Єнікале, Арабат, але і весь Південний берег ... [19]». Про наявність Арабата як помітного зміцнення на початку XVI ст. свідчить і позначення на карті Ваповського.
Позначення Кафи (Cabha) не є новиною, оскільки в транскрипції Cafa, Caffa містилося на портоланах [20] і згадувалося у Меховского [21]. Судак (Sudach) в середньовіччі був більш відомий в Європі під назвами Сугдайя, Солдайя (Sodaia, Soldaya, Soldaja на портоланах [22]), в Росії під назвою Сурож. За Кеппеном Судак є східним варіантом назви [23].
Два попередніх назви широковідомі, чого не можна сказати про топонім, розташованому на узбережжі південніше Судака. Він читається як Solsou. Це слово можна вважати іноземною вимовою Суук-Су (по-татарськи «холодна вода») - досить поширеним кримським гідронімів. Можна висловити два припущення.
Перше. Однойменна річка, біля якої розташоване місто Судак, формується злиттям річок Аджибей і Суук-Су. Але назва Суук-Су іноді застосовується до всієї річці [24]. У цьому випадку як окреме місто Solsou могла бути позначена частина міста Судак.
Друге. На відповідній карті місцевості Криму південніше Артеку біля гирла невеликої річки Суук-Су знаходилося однойменне селище. Значне поселення на його місці існувало до IX століття, про що свідчать археологічні дослідження могильника Суук-Су [25]. У цьому випадку позначення на карті Ваповського дає підстави говорити про існування населеного пункту з такою назвою на початку XVI ст.
Середньовічне місто Солхат на карті Ваповського позначені вперше, причому з татарським варіантом назви Crym. Також вперше позначені на карті Мангуп (Mancop), який повністю втратив значення як місто тільки після пожежі в 1592 або 1593 г. [26], і Керкел (Kerkel) як головна на той момент ставка кримського хана, про що свідчить і сценка поклоніння хану , зображена поруч.
Позначена також літня резиденція кримських ханів Алма (Alma). Про дерев'яному зміцненні Алма-Сарай згадує Кеппен [27]. Як ханська резиденція вона зберігала своє значення, по крайней мере, в другій половині XVI ст. [28]. Назвою Inberne позначено Iнкерман. Вперше позначений Гезлева (Coslo).
Кілька кримських топонімів позначені тільки на карті Ваповського, тобто на більш ранніх картах їх немає, а на більш пізні карти вони перейшли саме з карти Ваповського. Це згадане вище Solso u і три маяка на південному узбережжі: Abskow, Knytha, третя назва прочитати не вдалося (слово Knytha можливо, має скандинавське походження від імені Knyth - Кнут). До цієї ж групи назв належить і Coterelyz (?) (В Криму є аналогічні за звучанням назви грецького походження Сімеїз, Кікінеіз), яке, ймовірно, є «дотатарского» назвою озера Донузлав, зображеного на карті як морська затока.
Розглянемо вплив карти Ваповського на зображення Криму на європейських картах другої половини XVI - першої половини XVII ст.
Як було відзначено істориками, карта Мюнстера 1540 р Polonia et Ungaria є спрощеною копією карти Південної Сарматії Ваповського [30, 31]. Це спрощення стосується і Криму: з 20 топонімів Ваповського у Мюнстера залишилося тільки 4. Також звернемо увагу на зміщення у Мюнстера графічних акцентів (яке, можливо, є наслідком зміни акцентів політичних). На карті Ваповського, де позначено весь басейн Чорного Моря з турецьким узбережжям, Крим є одним з центрів уваги. У Мюнстера Чорне Море позначено частково, а Крим знаходиться на периферії карти.
Наступною за часом створення значною картографічною роботою в Європі стала карта Європи Меркатора 1554 року, на якій для зображення Східної Європи була використана карта Ваповського [32, 33]. Але чи стосувалося це використання також і Криму?
На жаль, якісна репродукція карти Меркатора 1554 р автору недоступна. Але для вирішення цього питання скористаємося копією карти Меркатора 1554 р надрукованій Кордтом [34]. Те, що вона насправді є копією (за винятком геральдики, що заслуговує окремого розгляду), можна переконатися шляхом візуального порівняння з репродукцією карти Меркатора 1554, м наведеної Л. Багряним [35]. На відміну від цієї репродукції, копія карти у Кордта чітка і придатна для аналізу.
На карті-копії модерні (можливо, портолани) обриси Криму суміщені з сіткою топонімів птолемеевского походження (Tarona, Postigia, Acra, Theodosia (доповнена сучасним Caffa), Simbolus, Argodus, Badatij, Eupatoria, Taphre), назв, запозичених з портолане (Meganome , Corax Pro, Sodaia, Mognapoli) і історичними назвами (Cimmerium). Три річки позначені без назв. З цього можна зробити висновок, що на даній карті Крим зображений без впливу Ваповського. Цей же висновок справедливий і для карт Меркатора 1556 и 1572 рр. Карта Криму з атласу Theatrum Orbis Terrarum Ортелія [36], і більшість інших європейських карт Крими XVI - першої половини XVII ст. або базуються на згаданих вище картах Меркатора, або подають ще більш спрощене зображення Криму.
Винятком є карта Меркатора "Таврика Херсонеська, в наш час звана Перекопської або Газаров" (Tauricia Chersonesus Nostra aetate Przecopsca et Gazara). Вважається, що вона «фактично, є частиною Великої карти Європи 1554 г. [37]". Але, на відміну від карти Європи 1554 р для Криму вона містить суміщення гідронімного і топонімічної сітки Ваповського (Salger flu, Sirxu flu, Caburta flu, Alma flu, Casse flu, Cremum, Inkerme, Coslo (Coslovia), Arbeth, Abskow, Knytha, Kerkel) з мережею населених пунктів з портолане, «Географії» Птолемея та інших джерел. Карта Tauricia Chersonesus Nostra aetate Przecopsca et Gazara «вперше друкувалася в прижиттєвих атласах Г. Меркатора 1585 і одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять і в виправленому і доповненому Румольдом Меркатор атласі 1595 [38]. Отже, можна зробити висновок, що Крим з карти Ваповського були враховані при підготовці атласів Меркатора 1585 або тисячу п'ятсот вісімдесят дев'ять рр.
Європейські карти позбулися подвоєнь назв та архаїзмів при зображенні Криму лише в другій половині XVII ст. і сталося це на двох картах: згаданої вище карті Сандрарта, що базувалася на даних Боплана [39], і Російської комунікаційної карті, знайденій Багряним [40].
Зображення Криму на карті Ваповського свідчить про те, що воно не є компіляцією із створених раніше текстових чи картографічних джерел, а є повністю оригінальним. Дозволимо собі зробити кілька припущень.
Перше. Матеріал (картографічний або текстовий) був зібраний спеціально для створення цієї карти і, можливо, мав розвідувальне походження. Друге. Інформаційних «джерел» для створення карти Криму було два. Перший з «джерел» надав інформацію про гідрографічної системі півострова і населених пунктах, віддалених від узбережжя. Йому належать дані про Crym, Mancop, Sudach, Alma, Inberne. Вживання татарських або арабських варіантів назв, таких як Crym, Sudach, може свідчити про неєвропейський походження «джерела інформації». Другий «джерело» - результат плавання біля берегів Криму. Йому належать позначення невідомих нині маяків, побачених з моря, а також, ймовірно, Solsou, Coterelyz, Сoslo (прибережні назви, перекручені іноземцем).
Розгляд карти Південної Сарматії Б. Ваповського 1526 р аналіз її змісту і впливу на західноєвропейські карти свідчить, що вона є важливою ланкою в еволюції картографічних зображень Криму та вартим уваги джерелом з історії Криму XVI в.
література
1. Alexandrowicz St. Rozwoj kartografii Wielkiego Ksiestwa Litewskiego od XV do polowy XVIII wieku. Poznan, 1989, C. 39.
2. Кордт В. Матеріали з історії російської картографії, С.I. Вип.II. Київ, 1910., С.12.
3. Петрунь Ф. До питання про джерела Великого Креслення // Журнал науково-дослідних кафедр в Одесі, 1924, Т.1, № 7, С.42.
4. Дашкевич Я. Територія України на картах XIII-XVIII ст. // Історичні дослідження: Вітчизняна історія, 1981, Вип. 7, C.89.
5. Люта Т. Україна на старожитніх мапах // Пам'ятки України, 1996, № 2, C.54.
6. Сосса Р. Історія картографування территории України. Київ, 2007, C.53.
7. Люта Т. Україна на старожитніх мапах ..., C.55.
8. Допіс Л. Багрова напрікінці статті Kohlin H. Some Remarks on Maps of the Crimea and the Sea of Azov // Imago mundi, 1964, Vol. 15, C.87? 88.
9. Гордєєв А. Картографія Чорного і Азовського морів: Ретроспектива. Ч.1. До 1500 року. Ч.2. Період 1500-1600 рр. Ч.3. Період 1600-1700 рр. Київ, 2006.
10. Гордєєв А. Картографія Чорного і Азовського морів: Ретроспектива. Ч.1. До 1500 року, C.52, 88,110.
11. Ваврічін М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець XV - перша половина XVII ст., Київ, 2004, С.12? 13, 16? 17, 83.
12. Сосса Р. Історія картографування ..., C.51.
13. Латишев В .. Известия древніх письменників про Скіфії і Кавказі // Вісник Стародавньої Історії, 1948, № 2.
14. Buczek K. The History of Polish Cartography from the 15th to the 18th century by Karol Buczek. Wroclaw-Warszawa-Krakow, 1966, Fig. 3.
15. Там же, Fig. 8.
16.Суперанская А., Ісаєва З., Исхакова Х. Топоніміка Криму. Ч.1. Mосква, 1995, С.17.
17. Паллас П. Спостереження, зроблені під час подорожі по південних намісництва Російської держави. Москва, 1999, С.36.
18. Книга подорожей Евлія Челебі. Відвідування з татарами і подорожі по Криму (1641-1667 рр.). Сімферополь, 1996, С.149.
19. Кеппен П. Кримський збірник. СПб, 1837 С.80.
20. Фоменко І. Образ світу на старовинних портоланах. Причорномор'ї. Кінець XIII - XVII ст., Москва, 2007, с.286.
21. Меховський М. Трактат про дві Сарматії. Москва - Ленінград, 1936, С.90.
22. Фоменко І. Там же.
23. Кеппен П. Кримський збірник ..., С.118? 119.
24. Топонімічний словник.
25. Якобсон А. Середньовічний Крим. Москва -Ленінград, 1964, С.15-16.
26. Кеппен П. Кримський збірник ..., с.289.
27. Там же, с.323? 324.
28. Негрі А. Ярлики кримських ханів // зооідов 1848, Т. II, С.675? 676.
29. Топонімічний словник.
30. Buczek K. The History of Polish Cartography ..., С.66.
31. Багров Л. Історія російської картографії. Москва, 2005, С.111.
32. Buczek K. The History of Polish Cartography ..., С.34.
33. Alexandrowicz St. Rozwoj kartografii ..., C. 42.
34. Кордт В. Матеріали з історії російської картографії, С.II. Вип.I. Київ, 1906, Табл.V.
35. Багров Л. Історія російської картографії ..., С.135.
36. Гордєєв А. Картографія Чорного і Азовського морів: Ретроспектива. Ч.2, С.207, Ч.3., С. 14.
37. Ваврічін М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах ..., С.140-141.
38. Там же, С.140.
39. Ваврічін М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Середина XVII - друга половина XVIII ст., Київ, 2009 С.82.
40. Bagrow L. A Russian Communicatiom Map, ca одна тисячі шістсот вісімдесят п'ять // Imago mundi, 1952, Vol. 9.
попередній розділ | зміст | наступний розділ
Але чи стосувалося це використання також і Криму?
