Зовнішній вигляд середнього жителя США в самий найближчий час може сильно змінитися. Вперше в історії країни більшість серед американських дітей складають небілі. Якщо так піде і далі - образ типового американця у вигляді білявого янкі-англосакса можна буде вважати анахронізмом. 
Фото: AP
Зараз в Штатах підводять підсумки перепису населення, що пройшла в минулому році. І її попередні підсумки явно не повинні вселяти оптимізму представникам білого (поки ще) більшості. Переважання небілих хлопців означає, що пройде років двадцять-тридцять і формувати і визначати політику і економіку країни будуть люди, які не відчувають себе наступниками англосаксонських колоністів, скоряли Америку в попередні століття.
Причини майбутнього переважання небілу населення пояснив професор соціології з Університету штату Нью-Гемпшир Кеннет Джонсон. Він вказав, що ті ж латиноамериканські жінки народжують куди більше дітей, ніж білі. А раз так, то поступово буде знижуватися не тільки відсоток білого населення, але також і відсоток англомовного. А іспанська мова почне поступово витісняти англійська.
Читайте також: Третя світова війна в канадській родині
Варто зазначити, що суть зміни расового складу в Європі та США різна. Хоча і там і там білі поки ще становлять більшість, це більшість формувалася по-різному. У Старому Світі білі - корінне населення, а вихідці з мусульманських країн і негри - стороннє. В Америці ж іммігрантами є все: і білі, і чорношкірі, і латиноамериканці, і азіати. Корінне населення (індіанці, ескімоси і алеути Аляски) становить близько одного відсотка.
Історія Європи куди довше, ніж історія США. Однак з такою явною зміною расового складу свого населення Старого Світу в наш час стикається вперше. А ось про Північну Америку цього не скажеш. І Штати в деякій мірі сьогодні проходять через те, що їм колись вже було знайоме. Просто протягом життя нинішнього покоління таких різких переходів не було.
Вважається, що до моменту приходу європейців на рубежі XV-XVI століть територію сучасних США населяло близько 11 мільйонів індіанців. Відповідно, в наступні сто років число білих збільшувалося, а індіанців - скорочувалася. У 1619 році трапився ще один поворот: в колонію Віргінія ввезли перших африканських рабів. Потім процедура доставки рабів була поставлена на потік. В результаті расовий склад населення сильно змінився.
Читайте також: Аркадій Мамонтов: США - справжня імперія зла
Згідно з переписом населення 2000 року, негри становлять 12,1 відсотка населення. Але це аж ніяк не межа. Так, в 1790 році, коли незалежним США було тільки 14 років, чорношкірі становили 19,3 відсотка населення, а в південних штатах - і зовсім більшість. За рік до початку Громадянської війни (в 1860 році) їх було 14,1 відсотка. В абсолютних цифрах чисельність негритянського населення росла завжди, але в відносних падала аж до 1930 року. (Тоді їх частка становила 9,7 відсотка.)
Виною тимчасового скорочення частки негрів у населенні США стала масова імміграція з Європи в другій половині XIX - першій половині ХХ століття. Завдяки їм частка білих в окремі роки досягала 80 відсотків населення. До речі кажучи, національний склад іммігрантів з Європи теж змінювався. На території США були англійські, французькі, іспанські, голландські, шведські колонії. Були на тихоокеанському узбережжі російські форти і, відповідно, російські поселенці.
До моменту проголошення в 1776 році незалежності в країні запанував англосаксонський елемент. Однак в середині XIX століття в США їхали переважно ірландці і німці, в меншій мірі - голландці та скандинави. До початку ХХ століття склад іммігрантів знову змінився: серед них переважали вихідці з Південної Італії, Російської і Австро-Угорської імперій. Значний відсоток новоприбулих склали євреї, уражені в правах на своїй батьківщині.
Читайте також: Барак Обама втратив політорієнтації?
У першій половині ХХ століття в США поїхали китайці, японці, корейці, філіппінці. А в другій половині минулого століття почався масовий приплив жителів Латинської Америки - мексиканців, кубинців, жителів південноамериканських країн. Особливо багато було вихідців з Мексики - адже їм треба було всього лише перетнути кордон. В результаті на півдні і заході США, та й в Нью-Йорку іспанська мова стала місцями переважати над англійською.
До речі кажучи, з латиноамериканцями не так все просто. Сучасні Каліфорнія, Техас і ще ряд штатів на південному заході США колись були територією Мексики. Так що вважати там мексиканців прийшлим елементом не зовсім правильно. Острів Пуерто-Ріко належить США, так що його жителі мають американські паспорти (хоча права обирати конгресменів і сенаторів вони позбавлені).
Расова картина зразка 2000 року виглядала так: білі становили 69,1 відсотка населення, негри - 12,1, іспаномовні - 12,5, вихідці з Азії - 3,6. Решта цифри припадають на індіанців, жителів Океанії або людей змішаного походження на кшталт мулата Барака Обами. Сьогодні вже очевидно, що за 11 років частка білого населення ще скоротилася, а чорного і латиноамериканського - зросла.
Примітно, що зі зміною расового складу нехай повільно, але неухильно змінювався і расовий склад можновладців. До 1960 року неможливо було уявити собі президента ірландського походження. Але Джон Кеннеді зламав цей стереотип. У владу довго не пускали італійців, негрів, латиноамериканців, азіатів. Сьогодні ж серед них є міністри, сенатори, конгресмени. Обама - полунегр-полуірландец. Для американця 50-х років такий глава держави здавався чимось немислимим.
Однак в політичному плані США все 225 років залишалися вірні англосаксонсой політичної традиції. У ХХ столітті вони в більшості випадків поступово почали грати ту роль, яку раніше виконувала Британська імперія. Дивуватися цьому не варто - спочатку англосаксонський елемент переважав, а "нашарування" на нього були настільки різними, що не могли його витіснити. І політики іншого походження до нього пристосовувалися.
Але повне переважання небілих дітей над білими - такого Америка не знала ніколи. І коли частка англосаксів виявиться вкрай низька, а чисельність негрів і латиноамериканців перевершить їх - це не може не відбитися на політиці США. Менталітет у цих людей іншої, пріоритети - теж. Їм Мексика буде куди ближче, ніж Англія. І ось тут американську зовнішню політику можуть чекати серйозні зміни.
Про головні міжнародні події читайте в розділі "Світ"
