Топ новостей


РЕКЛАМА



Календарь

Країни Азії звикають до думки, що ними правлять жінки

На минулому тижні вперше в історії Таїланду прем'єром стала жінка - Йінглак Чинават. Її прихід до влади став черговим прикладом того, що представниці прекрасної статі все затишніше відчувають себе в ролі правителів. І стосується це не тільки "вільного" Заходу, а й Азії. Правда, у азіатських жінок-керівників є особливі риси, які відрізняють їх від європейських колег. На минулому тижні вперше в історії Таїланду прем'єром стала жінка - Йінглак Чинават

Фото: AP

Йінглак Чинават - молодша сестра колишнього прем'єра Таїланду Таксіна Чинавата, поваленого військовими в 2006 році і оголошеного в міжнародний розшук за звинуваченням в корупції. Вона вчилася в США, довгі роки працювала в сімейному бізнесі. Після повалення брата пішла в політику, і на сімейній раді в Дубаї вигнаний брат вирішив призначити її своїм наступником по керівництву партією "Для Таїланду".

І сестра не підвела брата. Йінглак Чинават очолила партійний список для участі в парламентських виборах і перемогла на них, отримавши 265 з 500 місць в законодавчому органі. Зрештою, 9 серпня король Пумпіон Адульядет затвердив її на прем'єрській посаді.

Читайте також: Спокій Таїланду "купили" за 1,5 млрд доларів

На відміну від Таїланду, інша країна Південно-Східної Азії Філіппіни вже встигла звикнути до того, що на чолі її час від часу з'являється "президентша". Правила країною в 1986-1992 роки Корасон Акіно - особистість для Азії легендарна. До неї жодна жінка на величезному континенті ніколи не була президентом. А їй вдалося не просто очолити країну, але і домогтися закінчення багаторічної диктатури Фердинанда Маркоса і виведення з країни американських військових баз.

Корасон народилася в родині багатих батьків, але, до всього іншого, їй пощастило і з заміжжям - вона була невісткою екс-голови парламенту Беніньо Акіно I і дружиною сенатора Беніньо Акіно II. (А її син Беніньо Акіно III сьогодні очолює країну.) Як і Йінглак Чинават, філіппінський лідер вчилася в США - грошей у сім'ї вистачало. Загалом, і тут без кровноспоріднених зв'язків нагорі не обійшлося.

"Татусевій дочкою" є Глорія Арройо - перша в історії Філіппін віце-президент (1998-2001 роки) і другий президент (2001-2010 роки). Їй пощастило народитися в сім'ї колишнього керівника країни Діосадо Макапагал. Арройо проявила чудеса політичної стійкості. До влади вона прийшла на хвилі повалення президента Джозефа Естради і просиділа біля керма цілих десять років. Ні звинувачення в корупції, ні спроби імпічменту не завадили їй залишитися на чолі Філіппін.

Ціла жіноча династія правительок склалася на Шрі-Ланці. Особливого інтересу заслуговує Сірімаво Бандаранаїке, що стала в 1960 році першою не тільки в Азії, але і в світі прем'єр-міністром. Дочка великих землевласників, вона вийшла заміж за майбутнього прем'єра Соломона Бандаранаїке. У 1959 році чоловік був убитий, і партію, а слідом і країну очолила Сірімаво. Вона займала пост прем'єра тричі, востаннє - в 1994-2000 роки. Сорок років у великій політиці - такого довголіття будь-який чоловік позаздрить.

Сірімаво проявила себе як умілий дипломат. Дотримуючись соціалістичної орієнтації, вона примудрилася дружити одночасно з ворогували СРСР і КНР. Маючи в якості головного економічного партнера Індію, вона налагодила зв'язки і з Пакистаном. У роки її правління Шрі-Ланка перетворилася в один із стовпів Руху неприєднання. До речі, саме вона перейменувала Цейлон в Шрі-Ланку.

Вельми непогано склалася і доля дочки Сірімаво - Чандріка Бандаранаїке Кумаратунге. У 1994-2005 роки Чандрика була президентом Шрі-Ланки, причому перші шість років уряд очолювала ... її мати. Нічого подібного світ ще не знав. Перший жіночий тандем в Європі з'явився лише в минулому році - в Фінляндії, але президент Тар'я Халонен і прем'єр Марі Ківініємі родичками не були. Так що і тут острів в Індійському океані став політичним першопрохідцем.

Ймовірно, найзнаменитіша жінка-політик Азії - Індіра Ганді. Неодноразовий прем'єр країни була дочкою першого глави уряду незалежної Індії - Джавахарлала Неру. Вона проводила соціально орієнтовану політику, дружила з СРСР, але соціалістичною країною Індію не зробила і з Заходом не сварилась. Вона посприяла тому, щоб заклятий ворог - Пакистан - розколовся на дві частини, і на сході колись єдиної країни утворився Бангладеш.

Читайте також: Індія готується до війни ... на два фронти

Але якщо у зовнішній політиці Індірі супроводжував успіх, то всередині країни про це не скажеш. У 1984 році за її наказом армія грубо втрутилася в конфлікт між індуїстами та сикхами в штаті Пенджаб на стороні перших. В результаті сикх-самогубець підірвав Ганді. Злий рок переслідував і сина Індіри - прем'єра Раджива Ганді. Він теж став жертвою фанатика-самогубці, тільки тамільської.

Індія - республіка парламентська, президент в ній має трохи повноважень. Однак формальним главою держави залишається президент, і пост цей уже чотири роки займає жінка - Пратібха Патіл. На відміну від інших жінок-політиків Азії, вона не є донькою, сестрою або дружиною відомого політика. Правда, багато років вона була вірна сімейства Ганді і партії Індійський національний конгрес. Але це вже в цілком західному дусі - зв'язку і дружба важливі і в Європі, і в Америці.

Однією з найвідоміших героїнь при владі може похвалитися Пакистан. Беназір Бхутто, в 1988-1990 і 1993-1996 роки двічі займала пост прем'єра, була першою жінкою в мусульманській країні, яка досягла таких висот. Для своєї країни вона була дуже емансипованої: вчилася в Гарварді і Оксфорді, в молодості не носила ніякого хустки. Не обійшлося без впливових предків і тут: її дід Шах Наваз Бхутто і батько Зульфікар Алі Бхутто були прем'єрами Пакистану. Але по популярності Беназір їх явно затьмарила.

Читайте також: Кому вигідна загибель Беназір Бхутто?

На роки її прем'єрствувань припав остаточний висновок радянських військ з сусіднього Афганістану і поліпшення пакистано-індійських відносин, а також зменшення числа неписьменних в Пакистані на третину. Але такий бич, як корупція, знищив його кар'єру. Вона не змогла його перемогти, зате проти неї були висунуті звинувачення у хабарництві. У 1998-2007 роки вона ховалася за кордоном, але чотири роки тому повернулася на батьківщину. Її Пакистанської народної партії пророкували перемогу на виборах, але теракт 27 грудня 2007 року обірвав її життя. Здається, Беназір оплакував тоді весь світ.

Бангладеш, що колись був частиною території Пакистану, сьогодні фактично очолює жінка - прем'єр Хасина Вазед. Дочки першого президента країни Шейха Мірзабура Рахмана далеко за популярністю до Ганді або Бхутто, але їй теж є, чим похвалитися. У 1996-2001 роки вона стала першим в недовгій історії Бангладеш прем'єром, хто перебував на посаді весь відпущений за конституцією термін. На відміну від Бхутто, їй вдалося пережити замах, і її політичний шлях продовжився.

Деякий час назад Індонезією - найбільшої в світі мусульманською країною - правила президент Мегаваті Сукарнопутрі (2001-2004 роки). Вона була дочкою першого президента країни Ахмеда Сукарно. Їй вдалося оздоровити економіку, що звалилася в результаті кризи 1997-1998 років, але на роки її правління припав кривавий теракт на острові Балі, коли загинули 202 іноземних туриста. Сукарнопутрі ввела прямі вибори президента і сама ж постраждала від цього нововведення: в 2004 році її чекало поразку.

Самою "просунутої" мусульманською країною вважається Туреччина. У період 1993-1995 років їй правила Тансу Чиллер - дочка губернатора провінції Биледжик, яка проходила стажування в США як економіст. У різні роки вона займала різні посади в уряді. У заслугу їй ставлять реформу армії, а також те, що їй вдалося переконати Штати внести Курдську робітничу партію в список терористичних організацій. Однак звинувачення в корупції погубили її кар'єру. Садити Чилер в тюрму не стали, але з політики їй довелося в 2002 році піти.

Найбільш емансиповані жінки Азії живуть на її сході. Однак прем'єрів або президентів з числа представниць прекрасної статі ні в Китаї, ні в Японії, ні в Кореї поки не було. (Хоча імператриці в колишні часи були). У певному сенсі винятком є ​​Сун Цінлін - дружина великого політика Сунь Ятсена. За 13 днів до її смерті в 1981 році її обрали почесним головою КНР. Але навіть формально главою держави Сун Цінлін все ж вважати не можна.

Як видно, жінки-керівники не є чимось незвичайним не тільки в Європі, але і в Азії. Правда, є у них одна особливість: зробити політичну кар'єру їм в переважній більшості випадків дозволяло вдалий збіг сімейних обставин. Дочки бакалійника зразок Маргарет Тетчер чи доньці простого священика начебто Ангели Меркель поки в Азії мало що світить. Але це поки що. Представниці прекрасної статі щосили наступають на п'яти чоловікам і в цій начебто самій патріархальної частини світу.

Про головні міжнародні події читайте в розділі "Світ"


Реклама



Новости