06.06.2008
ДОПОВІДЬ МІЖНАРОДНОЇ КРИЗОВОЇ ГРУПИ ПРО ісламі В АЗЕРБАЙДЖАНІ
Аракс Пашаян
Міжнародна кризова група (МКГ) (International Crisis Group) не так давно опублікувала доповідь під назвою «Азербайджан: незалежний іслам і держава» (Azerbaijan: Independent Islam and the State, Europe Report No. 191-25, 25 March, 2008, www.crisisgroup.org/library/documents/europe/caucasus/191_azerbaijan_independent_islam_and_the_state.pdf ). Доповідь складається з чотирьох розділів, Висновків і Додатки.
У першому розділі (Запровадження), що складається з двох підрозділів - «Світське традиція» і «Засудження тероризму», в загальних рисах розглядається питання виникнення і подальшого поширення ісламу в Азербайджані. На території нинішнього Азербайджану з 16-го століття домінує шиїтський іслам, за винятком півночі країни, де через ослаблений перського впливу зберігся сунітський іслам. Проживали в Азербайджані та Ірані азербайджанці відокремилися один від одного після укладення в 1828р. Туркменчайского договору між Російською імперією і Персією. В результаті на території Азербайджану посилився вплив царизму, стимулювалася русифікація, і іслам маргіналізувати. А в подальшому, після встановлення радянської влади, було сформовано світське суспільство. Більшість мечетей було закрито, релігійні діячі зазнали гонінь. Як наслідок, відновлення релігійної свідомості виявилося неможливим навіть в 1991р., Коли Азербайджан став незалежним. Сьогодні Азербайджан - світська держава, і основним положенням ісламу слід лише невелика частина населення країни. За даними опитування, проведеного в 2006 р., 7,2% населення - глибоко віруючі, 49,7% вірять у Всевишнього, але на практиці принципи ісламу не застосовують. Ісламська ідентичність базується переважно на культурі і етнічності, а не на релігії. 2/3 населення країни - шиїти, 1/3 - суніти. Основна частина релігійних груп співпрацює з урядом і визнає духовну владу підтримуваного державою Управління мусульман Кавказу. Незалежними себе вважають і не підкоряються Управлінню тільки окремі релігійні групи. Жителі північних і південних районів більш релігійні. Більш релігійним вважається також Нардаранскій район на півночі Баку.
Хоч і Азербайджан є світською державою, однак, будучи сусідами з Іраном, Туреччиною і входять до складу Росії Дагестаном, а також перебуваючи в безпосередній близькості від Близького Сходу, є мішенню для зовнішнього ісламського впливу. У 1990-ті роки в Азербайджані почали формуватися радикальні ісламістські рухи. Першій міжнародній радикальною організацією, що діє в Азербайджані, був «Аль-Джихад», що мав зв'язки з «Аль-Каїдою». Поряд з «Аль-Джихадом» діяли також «Джейшуллах», «Хізб ут-Тахрір», «Кавказька ісламська армія», «Джамаат аль-Мувахіддун», діяльність яких в різні часи, як правило, нейтралізувалася владою. Фактично, протягом останніх десяти років Азербайджан періодично стикався з можливістю виникнення у себе радикального ісламу, проте за допомогою насильницьких дій владі вдавалося запобігти цим загрози, представляючи їх як нав'язаних ззовні.
Другий розділ ( «Зовнішні впливи») має чотири підрозділи: «Близький Схід», «Дагестан і Чечня», «Іран» і «Туреччина». Молоді азербайджанці, що відправилися в кінці 1980-х і початку 1990-х вчитися в Саудівську Аравію, Кувейт або Єгипет, а також паломники занесли в Азербайджан салафскій іслам, асоційований в країні з терміном «ваххабізм». Фактично, салафскій іслам був занесений з Близького Сходу і спробував заповнити той духовний вакуум, який з об'єктивних причин утворився після здобуття незалежності, і першими його сприйняли молоді. У країні налічувалося близько 10.000 послідовників салафізму, діяв ряд салафскіх структур - «Організація відродження ісламського спадщини» (відреставрували 62 мечеті, чотири з яких - у Баку, профінансувала будівництво бакинської мечеті Абу Бахир), філія саудівської «Міжнародної ісламської благодійної організації» та інші.
Чималу роль в поширенні салафізму зіграли також моджахеди з інших арабських і середньосхідна країн, що воюють у Чечні (і проходять також по території Азербайджану і Дагестану). А проживають на півночі Азербайджану нацменшини - лезгини, авари, цахури - мають тісні зв'язки в Дагестані. Більш того, що влаштувалися в 2000-2001 рр. в Азербайджані чеченські біженці (близько 10.000 чоловік) були носіями салафійскіх ідей. Деякі азербайджанці примкнули до дагестанським джамахатам (військовим угрупованням), або до чеченських повстанців. За офіційними даними, навчання в тренувальних таборах Чечні і Дагестану пройшли близько 300 азербайджанців. Подібні тенденції є і сьогодні.
Після здобуття незалежності в Азербайджані поступово почала посилюватися іранське вплив. «Благодійний фонд Імама Хомейні» допомагав Азербайджану після нагірно-карабаської війни, в країну в великій кількості завозилася іранська релігійна література. У 1991р. була створена «Ісламська партія Азербайджану», проте влада побоювалася, що Іран використовує цю структуру для розхитування світських засад, і в 1995р. партія була заборонена. В Азербайджані діяв проіранськи філія «Хізбалли»: в 2000р. влада звинуватила його членів у вбивстві азербайджанського вченого Зії Буніатова (1997р.). У 2001 р. були закриті всі 22 іранські релігійні школи - медресе.
Азербайджан, будучи шиїтським державою, з точки зору релігійного інституціоналізму не схожий на Іран. Тут немає шиїтської духовної ієрархії, немає Мардж аль-такліда - релігійного першоджерела, на які повинні посилатися віруючі, шейх ул-іслам Азербайджану не рахується абсолютним тлумачем догм і святих законів. Саме цими «пробілами» обумовлено ту обставину, що іранським місіонерам вдалося завоювати вплив у деяких шиїтських колах. В результаті, до 2000 р. їх екстрадували з країни.
Сьогодні релігійний вплив Ірану вкрай слабо, в той же час продовжують діяти «Іранський культурний центр» і «Благодійний фонд Імама Хомейні». По всій видимості, Іран налагоджує зв'язки з проживаючими на півдні Азербайджану ТАЛИШЕВ. Іранський телеканал «Сохар», що віщає також на півдні Азербайджану, періодично говорить про права талиської нацменшини і засуджує бакинські влади.
Після здобуття незалежності в Азербайджані пустив коріння турецька сунітський іслам: цей напрямок прийнятно для влади і адекватно моделі світського азербайджанської держави. Влада Азербайджану в питаннях релігії активно співпрацюють з Туреччиною. Туреччина профінансувала реставрацію низки мечетей, деякі священнослужителі пройшли там перепідготовку, багато азербайджанські студенти вчаться в турецьких вищих ісламських школах. Баку сприймає входження турецького ісламу в країну по урядовими каналами, однак в Азербайджані діють також неофіційні турецькі кола, одним з яких є рух Фетуллаха Ґюлена і, зокрема, групи НУРС, які в 2007р. Аллах Шюкюр Пашазаде оголосив «небажаними».
Третій розділ має назву «Незалежні ісламські групи», в першому підрозділі якого - «Салафскіе групи» - йдеться про Баку, Північному Азербайджані, салафія і хаварідж. Акцент, головним чином, робиться на діючу в Баку громаду мечеті Абу Бахир і її харизматичного лідера - молодого Хаметов Сулейманова, який здобув освіту в Саудівській Аравії.
Другий підрозділ називається «Незалежні шиїти». У ньому особлива увага приділяється громаді мечеті Джума, представлені інші незалежні напрямки, а також інциденти, що відбулися в Нардарані в 2002 і 2066 рр.
У четвертому розділі - «Реакція держави» - два підрозділи: «Державний контроль над релігією» (в якому представлені теми «Законодавче поле», «Державна комісія з лінії релігійних організацій», «Реформування Управління мусульман Кавказу») і «Державні репресії».
У четвертому розділі в загальних рисах представлені положення, закріплені в законі «Про релігійні права і інститутах», розглядається питання взаємин ісламу і держави.
У Висновках зроблено такі висновки: незалежні релігійні громади, що діють поза контролем Управління мусульман Кавказу, не становлять небезпеки ні для влади, ні для світських засад країни. У той же час, немає жодної групи, яку можна вважати джіхадской. Кілька груп, публічно говорять про створення ісламської держави, не володіють достатніми стратегічними концепціями та механізмами впливу для реалізації своїх програм. Однак влада перебільшує загрози, які виходять від ісламізму, щоб обгрунтувати репресії і контролювати релігійне життя, яка схильна до політизації та радикалізації, зокрема, в тих релігійних колах, які піддавалися поліцейського насильства.
Відзначається, що уряд почав приділяти більше уваги помірним релігійних течій. Наприклад, повинні бути докладено багато зусиль у справі організації релігійної освіти громадян середнього віку, повинні заохочуватися священнослужителі, проводитися громадські дискусії про іслам і ісламських інститутах - з залученням незалежних і офіційних священнослужителів, вчених, представників громадських організацій. У свою чергу, незалежні релігійні громади, зокрема, салафскіе групи, повинні попередити своїх членів про можливість тероризму і войовничого ісламу і вести діалог з представниками влади та офіційного ісламу.
У Додатку наведена карта Азербайджану, дана інформація про діяльність, цілі і географії МКГ.
Доповідь МКГ «Азербайджан: незалежний іслам і держава» має для нас важливе наукове, источниковедческое і практичне значення і допомагає виявити ряд реалій, що відносяться до ісламського фактору в Азербайджані.
Повернення до списку Інші материали автора
