Кирило Кащеєв - Відьми спадок

Ілона Волинська, Кирило Кащеєв

Відьми спадок

Глава 1

Дівчинка з собачою головою

- Може, ти все-таки повернешся додому? Первое сентября, все одно сьогодні ніяких занять не буде!

- Ось сьогодні і треба йти! Якщо раптом терміново тікати доведеться, ніхто толком і не помітить! І взагалі, сьогодні - єдиний кльовий шкільний день! Хоч з народом поспілкуюся. У мене як, все в порядку?

Богдан окинув Ірку уважним поглядом.

- кігтів начебто не видно. - Він заглянув їй за спину. - Хвоста теж. Губи розсунемо, ікла перевірю ...

Ірка мученицьки звела очі до святкового яскраво-блакитного неба.

- Всі хлопці безнадійно тупі. Я хіба тебе про це питаю? - Вона сунула руку в кишеню рюкзака і витягла дзеркальце. Ікла вона і сама відчує, якщо знову вилізуть, а ось помаду дійсно треба перевірити.

Ірка одернула білу блузку.

- Пішли?

Богдан з сумнівом похитав головою:

- Не подобається мені все це! Я навіть доглянути за тобою не зможу, ми ж на різних поверхах!

- Не вистачало ще! Наглядати він за мною буде! За собою дивись!

- А чого за мною дивитися? - резонно заперечив Богдан. - Я іклами-кігтями НЕ обростаю, на четвереньках не бігати ...

- Так що, мені тепер все життя вдома сидіти ?! - обурилася Ірка. - Ти як хочеш, а я пішла!

Незалежно закинувши рюкзачок на плече, вона рушила в обхід шкільної будівлі. Богдан, невдоволено бурмочучи, пішов за нею.

- Шостий «Б»! Тьху ти, ми ж уже сьомий! Сьомий «Б» сюди! Сьомий «Б»! - Служив руки рупором, висока міцна дівчисько орала, перекриваючи шум заповненого народом шкільного двору.

Ірка махнула рукою Богдану:

- Я до наших. Після занять побачимося.

- Ти все-таки обережніше, - пробурчав Богдан і, різко звернувши, рушив до купки шестикласників.

Ірка знизала плечима. Цінну пораду, нічого не скажеш. Начебто її обережність чимось допоможе.

- Сьомий «Б», сюди! - прямо в обличчя Ірці викрикнула дівчинка.

- Привіт, Наташка, ти чого кричиш? Думаєш, ми за літо один одного так забули, що не визнаємо? - поцікавилася Ірка.

- У нас новенькі, - не віднімаючи від рота складених рупором долонь, сповістила Наташка Шпак. - Вони твоєї морди, Хортиця, ще не знають!

- Морди? - Ірка ледь стрималася, щоб знову не потягнутися за дзеркалом. Обмежилася тим, що провела долонею по щоці, відчула гладку шкіру і заспокоїлася. - У мене, до твого відома, що не морда, - повідомила вона і тихенько, собі під ніс, додала: - У всякому разі, поки. Після твоїх криків новенькі до нас і близько не підійдуть - кричиш, як припадочний, ще, не дай бог, кинешся! Не можеш на асфальті написати - сьомий «Б» ?!

- Хортиця стильний блузон напнула і вирішила, що вона найрозумніша. - Оксанка Веселка, перша красуня шостого, немає, вже сьомого «Б», скривила губи в гордовитої усмішці.

- Це в тебе весь розум в блузці, а у мене в голові, - з гідністю повідомила Ірка, приєднуючись до звичного кухоль дівчат з її класу. На задньому плані промайнуло незнайоме обличчя - видно, одна з тих самих новеньких.

- Звідки прикид, Хортиця? - не відставала Оксанка, в погляді її читалася погано прихована заздрість. - Я таку спідницю в «Манго» бачила.

Ірка задоволено зітхнула. А Танька ще говорила, що «Манго» - відстій, і тягла в неймовірно крутий бутик, де їй мама зазвичай шмотки купує. Так хто б в Іркіна класі спідницю з того бутика зміг впізнати? А так повний порядок, у всіх дівчат очі по п'ять з половиною копійок.

- Матуся з Німеччини гуманітарну допомогу прислала? - з'єхидничала Оксанка. І тут же похитнулася, ніби її хтось відчутно пхнул кулаком в спину.

У Ірки миттєво зіпсувався настрій. Не дуже приємно усвідомлювати, що весь клас прегарний обізнаний про її проблеми. Звичайно, у деяких теж з батьками, як каже їх класна, недокомплект. У чотирьох батьки окремо живуть, а у Шпак, навпаки, тільки батько і брат-одинадцятикласник, лопух рідкісний. Але щоб обоє батьків невідомо де вештається - це тільки у Ірки. Можна сказати, внутриклассная рекорд.

- Це ти, якщо предки не подбають, без штанів залишишся. А я, між іншим, працюю, - оголосила Ірка.

- А чим погано, якщо батьки піклуються? - парирувала Оксанка. - Ось, штани кльові купили. - Вона покрутила попою, демонструючи дійсно непогані чорні брючки. - І на море звозили. Видала, яка засмага - не те що твій, з Бабкіна городу, по рукава футболки!

- Засмага у мене як раз дуже навіть рівний. - Злодійкувато озирнувшись на всі боки - чи не дивиться хто з хлопчаків, - Ірка відтягнула воріт блузки. За дуру її Оксанка тримає, чи що? Город можна і в купальнику полоти, між іншим, найстійкіший засмага виходить, до середини зими потім тримається, хоча і немає часу цілими днями на пляжі з боку на бік перевертатися, як сосиска на сковорідці.

- Можна подумати, так вже круто ти працювала! - відкопилила губу Оксанка. - Машину тепер купиш? Квартиру в центрі?

- Ні, на те й інше не вистачить, тільки на щось одне, - злорадно фиркнула Ірка.

- Чи вистачить нам вкручувати, Хортиця! - Наташка підняла голову від здоровенною літери «Б», яку вона виписувала крейдою на асфальті. - Ти що, все літо банки грабувала або наркотою торгувала?

- Чим треба, тим і торгувала, - неохоче пробурчав Ірка.

Вона вже шкодувала, що заїло з Веселка і мало не наговорила зайвого. Щоб приховати збентеження, Ірка полізла в рюкзак за помадою і почала в черговий раз підфарбовувати губи. І тут же зрозуміла, що зробила ще одну помилку. Погляди дівчат так і прикипіли до золотистого тюбику справжньою і напевно шалено дорогий фірмової французької помади, подарованої Танько в честь успіху «Іващенковского справи». Ірка побачила, як сестрички Яновські, перші шкільні пліткарки, багатозначно перезирнулися.

- Ірина, в нормальному людському суспільстві вважається непристойним займатися своїм зовнішнім виглядом на людях. Якщо тобі так уже необхідно підфарбувати губи, вирушай в туалет і там красується. Хоча в твоєму віці могла б і обійтися. - За спиною спорудила монументальна фігура Катерини Семенівни, класної керівниці сьомого «Б», більше відомої як Баба Катя.

- У туалет за туалетом, - тихенько хмикнула Оксанка.

- А ти, Веселка, помаду негайно зітри! - Баба Катя всім корпусом розвернулася до Оксанки. - У Хортиці це неподобство хоча б нормального рожевого кольору, а у тебе - не зрозумієш що! На ожилого небіжчика схожа!

Ірка подивилася на класну із засудженням. Ось якби дорослі ще слідували власним повчань. Баба Катя вічно твердить: «Не говори про те, чого не знаєш!» - а сама туди ж - ожилих небіжчиків обговорювати лізе. Можна подумати, хоч одного бачила!

- Чи не можеш не фарбуватися - заведи собі помаду, як у Хортиці! - зажадала вчителька.

- Я б завела! - слізливо Проня Оксанка. - Із задоволенням!

- Що заважає? - здивувалася наївна Баба Катя.

- Відсутність грошей. Я влітку банки не грабувала і наркотою не торгувала, - пробурчала Веселка.

Але вчителька вже не слухала. У виставленого перед входом мікрофону з'явилася директриса, поруч замиготіли якісь дуже офіційні дядечки в костюмах. Баба Катя квапливо заметушилися.

- Сьомий «Б» !!! - Кричати вона вміла краще Наташки. - Негайно вишикувалися! Яновські, вам особливе запрошення потрібно?

Ірка швидко сунула помаду в розстебнутий кишеню рюкзака. Шкільний двір миттєво скипів рухом і майже відразу втихомирився. Строкатий натовп школярів розтеклася по чотирьох сторонах довгого прямокутника, шикуючись для традиційної лінійки. Только рядом з сьомим «Б» продовжували метатися вчителя молодших класів, відганяючи квохчущіх мам і вибудовуючи ховаються за пишними букетами першокласників. А здоровенний, ніби шафа, дядечко із спонсорів вже змінив біля мікрофона директрису, щоб «подарувати дорогим школярам» цілий великий світ і ще один маленький телевізор на додачу. Високий красень в світлому костюмі сліпуче посміхнувся і, явно хизуючись перед однокласницями, легко підхопив дійсно невеликий телевізор на руки. Поніс уздовж рядів, демонструючи всім бажаючим.

- Ка-акой він кльовий! - мрійливо закотивши очі, простягнула Оксанка.

- Хто, телик? - перепитала Ірка.

- При чому тут телик! - обурилася Оксанка. - Андрію! З одинадцятого «А»! - Вона кивнула на ніс телевізор старшокласника.

- Нічого, - з деяким сумнівом погодилася Ірка, - коли без телевізора.

Хоч і невеликий, телевізор все-таки виявився важким. Недбала посмішка на обличчі Андрія змінилася напруженою гримасою. І немов в дзеркалі, гримаса відбилася на обличчі директриси - та явно боялася, що школа втратить подарунка, так жодного разу їм і не скориставшись.

- Це його батько телик подарував! - Оксанка, здається, образилася за свого кумира.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?