Першовідкривачами цього телевізійного жанру стали Костянтин Ернст і Леонід Парфьонов, які придумали в далекому-предалёком 92-му році проект «Старі пісні про головне». З'єднати спадщина слов'янської ментальності з розкручуванням сучасних поп-ідолів в умовах кінореальності було схоже винаходу колеса. І пішло-поїхало. Успіх першої частини трилогії потягнув за собою «Старі пісні про головне-2» і -3, подарувавши кліпмейкер ціле незоране поле для битви за рейтинги.
Але «Старі пісні про головне» були засновані на оригінальному сюжеті, головним в якому було відповідність історичній епосі. Музичні номери в тих новорічних виставах представляли собою трек-лист обраної епохи в злегка оновленої аранжуванні, а текст пісень залишався недоторканим. А, значить, мюзиклом назвати їх можна з натяжкою, зате своєрідна версія караоке в дуеті з улюбленими артистами стала головним святковим подарунком до новорічного столу. З тих пір новорічні телевізійні мюзикли стали улюбленою розвагою для телеглядачів в новорічну ніч. Як, втім, і для зірок шоу-бізнесу, багатьох з яких вже можна назвати «ветеранами» телевізійних мюзиклів. Філіп Кіркоров, Андрій Данилко, Лоліта Мілявська - ось лідери, які не пропустили практично жодного новорічного проекту. А з того часу знято їх було чимало.
Справа майстра боїться
Неперевершеним майстром телевізійного мюзиклу можна по праву вважати Семена Горова, з легкої руки якого ми побачили «Попелюшку», «Сорочинський ярмарок», «Божевільний день, або Одруження Фігаро», «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Червону Шапочку» в зовсім іншому світлі. Костянтин Меладзе- автор не тільки сольних композицій мюзиклу, а й лібрето (через кілька років він вдало використав свої пісні з мюзиклів як сольних номерів для випускників «Фабрики зірок 7», і вони звучали все так само свіжо і динамічно). А відомий художник по костюмах Анжела Лисиця додала фарб в цей жанр.
Божевільний вихор соковитих фарб, чудової музики, по-справжньому смішних діалогів і цілком доречного еротизму легко відриває глядачів від землі і повністю занурює в атмосферу фільму. Будь то сонячна плодоносна Україна (мюзикл «Сорочинський ярмарок»), сніжна казка ( «Попелюшка») або шалене феодальне хтивість ( «Божевільний день, або Одруження Фігаро») - все знято правдоподібно, талановито і чудово. Настільки, що можна взяти на себе сміливість і порівняти мюзикли Семена Горова з казками радянського кінометра Олександра Роу. Вони теж не припадають пилом на полицях і завжди доречні в будь-якому дозуванні. Все разом, кожен окремо або епізодично.
Але не тільки Семен Горов працює в жанрі телевізійного мюзиклу. Є ще режисер Олександр Ігудін, також справно знімає до Нового року черговий телемюзикл (він переосмислив «Золотий Ключик», «Королівство кривих дзеркал», «Золота рибка», «Морозко»).
Далі ---- Колекція новорічних мюзиклів (24)
