Як відомо, 21 вересня Тристороння контактна група погодила документ про розведення сторін уздовж лінії зіткнення на Донбасі і розподіл території конфлікту на три "зони безпеки".
На першому етапі дане розведення заплановано на трьох ділянках з чітко визначеними координатами. Йдеться про населені пункти Золоте та Станиця Луганська на Луганщині, а також Петровське Старобешівського району Донецької області, де в пілотному режимі будуть сформовані зони безпеки, кожна площею не менше 4 км2.
Якщо даний пілотний проект матиме успіх, то може бути прийнято рішення про розширенні кількості таких "зон безпеки" до десяти. Принаймні, про це пише "Інтерфакс" з посиланням на власні джерела в підгрупі з безпеки: "Передбачається вивчити досвід реалізації механізму зон безпеки на трьох пілотних ділянках і в подальшому розглянути питання про формування семи додаткових зон безпеки на лінії зіткнення, довівши таким чином їх загальну кількість до десяти ".
Depo.ua спробував розібратися і визначити ці сім потенційних "зон безпеки". Отже, поїхали зверху вниз по карті:
1. Трьохізбенка. Станом на сьогодні Трьохізбенка залишається однією з найгарячіших точок на карті АТО і це не може не привертати уваги міжнародних спостерігачів. Кілька місяців бойовики не чіпають саме село, а ось по українських позиціях поруч з ним стріляють по кілька разів на тиждень. Цьому є логічне пояснення: практично все чоловіче населення Трьохізбенка подалося в батраки до російських окупантів, залишивши вдома рідних.
Але специфічність ситуації полягає в тому, що "сірої зони" тут немає - непідконтрольна української влади територія починається прямо за зруйнованим мостом через Сіверський Донець. Плюс диверсійно-розвідувальні групи, які дошкуляють українських військових, складаються переважно з представників місцевих сепаратистів, які добре знають місцевість, тому відведення їх вглиб території теоретично мало б зняти напругу в даній місцевості.
2. Світлодарськ. Світлодарське виступ має стратегічне значення для українських військ з точки зору потенційного наступу на Дебальцево і взяття в кільце Горлівки. Чи розуміють це і терористи - присутність української армії в цій точці відтягує на себе значні сили бойовиків, які змушені завмерти в оборонному очікуванні.
Власне, після того як Україна втратила Дебальцеве, Світлодарськ став потенційно наступним об'єктом інтересу проросійських терористів і якщо вони підуть в потужний наступ з метою "віджати" черговий місто і тим самим виторгувати собі нові преференції на чергових переговорах в обмін на подальше непросування вперед (як це було з Іловайська і Дебальцеве), то з великою часткою ймовірності це станеться саме тут.
Однак, за останнє літо українські війська зробили значний внесок, в буквальному сенсі відвоювавши (тут все літо йшли справжні бої, іноді за участю цілих рот) великий шматок сірої зони, тому віддавати її було б в деякому розумінні зрадою. Але, давайте будемо реалістами: всі ці просування не матиме ніякого значення, якщо Росія поставить мету взяти Світлодарськ такою ж ціною, як це було з Дебальцеве.
Взагалі, Світлодарськ та Авдіївка - це місця, де українські військові останнім часом досягли найбільших успіхів. Тому цілком ймовірно, що терористи будуть вимагати включити до складу "зон безпеки" саме ці точки, з метою відведення звідти української армії. Також цілком імовірно, що Україна наполягатиме на створенні такої зони в Широкино, що під густонаселеним Маріуполем, чого не дуже будуть хотіти бойовики. У цих розкладах розмін "Світлодарськ - Широкино" може стати компромісом.
3. Зайцеве (КПВВ). Власне, всі крапки, де розташоване КПВВ, з великою часткою ймовірності будуть включені в розширений список "зон безпеки". Станиця Луганська і Золоте - яскравий приклад цього. І Україна, і незаконні бандформування "Л-ДНР" декларують свою лояльність мирного населення (хоч бойовики в кінці серпня цілеспрямовано били саме по пунктах пропуску, де перетинає лінію розмежування цивільне населення).
Що стосується конкретно Зайцева, то для України це стратегічний плацдарм наступу на Горлівку, на якому в разі "чергового затишшя" можна було б закріпитися. А для терористів це стратегічно програний об'єкт, на якому вони кожен день втрачають по кілька метрів території (активні бої тут тривали до кінця серпня і перманентно тривають досі). Тому "зона безпеки" тут повинна влаштувати обидві сторони.
4. Мар'їнка (КПВВ). Тут розташований найближчий до окупованого Донецьку і, відповідно, один з найбільш популярних КПВВ, який, до того ж, мало не щодня піддається обстрілу. Тому ця точка на карті буквально сама проситься в "зону безпеки". Хоча, тут більше вигоди повинна отримати Україна, ніж терористи - спокійно працює пункт пропуску під Донецьком - потужний ресурс для розвідувальної, диверсійної і пропагандистської діяльності в самому лігві ворога.
5. Новотроїцьке (КПВВ). Те ж саме, що і попередні два пункти, але тут є своя стратегічна особливість. Потужним чинником психологічного впливу на бойовиків і місцеве населення стало перенесення навесні цього року нашими прикордонниками контрольного блокпоста "Перлина" на 1,5 км вгору по трасі в бік Донецька. Це своєрідний "натяк" на можливість оточення Докучаєвська і взяття під контроль Оленівки, тому бойовики самі повинні просити тут "зону безпеки".
6. Гнутова (КПВВ). Найбільший пункт пропуску в південній частині зони АТО, який має стратегічне значення для даного регіону в принципі. Але особливим його робить близькість до Маріуполя, мир і спокій в якому дуже важливі для України. Цілком можливо, буде домовленість про відвід сторін в районі Водяного-Комінтерновому.
7. Широкино. Незважаючи на те, що Широкино ще з 2015-го року вважається демілітаризованою зоною, обстріли і провокації з боку бойовиків там не припиняються досі. Плюс все та ж близькість до Маріуполя. Ризикнемо припустити, що українська влада буде наполягати на якомога більшій кількості "зон безпеки" саме поблизу нинішнього адміністративного центру Донецької області.
Хоча, чесно кажучи, настрій щодо всього цього досить скептичне: можна хоч 200 таких "зон безпеки" намалювати, але толку з того, якщо ці домовленості традиційно не виконуватимуться терористами? Якщо вони не виконують умови попередніх Мінських домовленостей, то з якого дива слід очікувати виконання ними нових мирних умов? Тим більше, що ініціатором даного питання виступила Україна, а не бойовики.
До того ж, створюючи ці "зони безпеки", Україна фактично втрачає всі досягнення в "сірій зоні". Однак, цілком може бути, що всі ці досягнення здійснювалися, зокрема, з метою потім "виміняти" їх на щось стратегічно більш істотне ...
