У нашій країні багато років тому, в 20-30-х рр. було модним такий напрямок в психології, як «психотехніка». Воно якраз вивчало проблеми практичної діяльності людей в конкретно-прикладному аспекті, в тому числі вплив на споживача різних видів реклами. Це дуже серйозна проблема. Всіх, хто нею займався, потім репресували, а головного теоретика Шпільрейна в 1937р. розстріляли.
Що стосується конкретної пропозиції депутата Валерія Селезньова про введенні поняття негативної реклами та заборони на неї , То термін «негативна реклама» існує вже давним-давно. Більш того, у нас в федеральному законі «Про рекламу» №38 від 13.03.2006г. в 1г. 5ст. 4п. написано, що реклама «не повинна ...» і йде довгий список, що вона не повинна робити. Така реклама не допускається, і в законі якраз перераховані всі ті претензії, про які заявив депутат.
Є органи нагляду за дотриманням закону про рекламу, це територіальні управління Федеральної антимонопольної служби, вони борються, але все побороти неможливо, тому досить великий обсяг недобросовісної реклами все одно потрапляє в ефір, на сторінки преси і т.д.
Давайте визначимося, що таке негативна реклама. Я приведу англійський термін. По-англійськи це називається «mud flinging» - «кидання брудом». Це спеціальний підхід до реклами, коли навмисно робиться акцент на негативних аспектах. Причому він дуже популярний в останні роки в політичній рекламі. Той, хто займається негативної рекламної, робить спеціальний акцент на негативних аспектах опонента, конкурента, кандидата на виборах. Теж саме досить успішно застосовується в комерційній рекламі.
Але існує і недоброякісна реклама, яка створена такої унаслідок низької культури її творців. Але в законі прописати заборону на поганий смак, на кіч складно, тому що це неісполняемо. Тому й існують всі ті негативні моменти, на які слухачі, читачі, глядачі скаржаться. І пов'язані вони, не в останню чергу, з тим, що ті, хто створював рекламну продукцію, не володів достатньо високим рівнем культури і не уявляв, що є етика, яка поширюється і на рекламу. А під етикою ми традиційно розуміємо якісь загальноприйняті норми, правила, які визнані соціумом.
У нас культура знаходиться на етапі формування, тому що Російська Федерація досить молода держава, якщо ми відштовхнемось від 1991 р І навряд чи доречно говорити про те, що ми продовжуємо традиції тієї етики, яка була до того. Тому що в радянський період роль етики виконували ті постулати, які були записані в моральному кодексі будівника комунізму. Тому так, культура низька, і створення, і споживання. І звичайно, з цим треба боротися. У нас є в країні певні професійні організації, які роблять це важке, але благородну справу.
Правове регулювання рекламної діяльності в Російській Федерації, як держави «нової» ринкової економіки продовжує залишатися актуальним. Ми прекрасно пам'ятаємо, що ще 10 років тому по телебаченню спокійно рекламувалися алкогольні і спиртовмісні напої.
Чинний Федеральний закон «Про рекламу», прийнятий в 2006 році, є одним з найбільш якісних нормативних правових актів, прийнятих останнім часом. Зазначений ФЗ чітко визначає сферу діяльності закону, застосовуються поняття, відмежування законної реклами від недостовірної і недобросовісної, порядок рекламування окремих видів реклами, саморегулювання на ринку реклами, а також встановлює інші необхідні норми права. Докорінна зміна ФЗ «Про рекламу» в даний момент видається нерозумним.
Однак, піднята в цьому обговоренні тема є актуальною і вимагає свого вирішення. Реклама, яка несе негативний сенс , Проте не заборонена (обмежена у використанні), фактично прирівнюється і є «звичайною» рекламою. З точки зору ринкової економіки - «не підкопаєшся». Тим часом, така реклама може зачіпати почуття, психічний та моральний стан споживача, його поняття про моральність. Тому тут важливу роль має відігравати адміністративне і судове правозастосування.
Зі свого боку, наведу відомий багатьом приклад - смс-розсилки (спам-розсилки). Такі розсилки, на мою думку, створюють значно більше незручностей, ніж може здатися на перший погляд. Недосвідчені користувачі цифрової техніки іноді сприймають такі розсилки як «вірус» або «поломку». З зазначеним явищем досить успішно бореться Федеральна антимонопольна служба Росії (ФАС), на яку по ФЗ «Про рекламу» покладено контрольно-наглядові функції. Однак будь-який порушену ФАС виробництво відбувається за заявою зацікавлених осіб. При цьому рішення і розпорядження ФАС природним чином можливо оскаржити в суді.
На мій погляд, формування системи, практики правозастосування (адміністративного і судового) з питань «негативної» реклами зняло б питання про додаткове законодавче регулювання зазначеного питання. Збереження балансу, коли негативну рекламу можна і потрібно «тіснити», але тільки при наявності заяви зацікавленої особи, укупі з вдосконаленням дій ФАС, розвитком і систематизацією практики, може дозволити виробити стійкі правові позиції,
спрямовані на зменшення ролі і обсягу «негативної» реклами в ЗМІ.
