На пройшли 6 травня парламентських виборах в Лівані, проведених майже після десятирічної перерви, переконливу перемогу здобули прихильники Башара Асада.
Ліван перед виборами
Особливості ліванської квотною виборчої системи є такими, що президентом в ній завжди повинен бути християнин-мароніт (зараз це Мішель Аун), пост глави уряду займає мусульманин-суніт (Саад Харірі), головою парламенту є мусульманин-шиїт (Набіх Беррі). В реальності повноваження вищих посадових осіб в країні досить обмежені, і тому найбільш важливим при визначення курсу Лівану є те, кому належить більшість в парламенті. З 128 депутатів парламенту за квотою християн усіх гілок обирається рівно половина, решта 64 депутата йдуть за квотою мусульман. Усередині цих загальних квот є подквоти для більш дрібних груп, але це не означає, що всі вони виступають згуртовано, міжконфесійні і міжнаціональні коаліції в Лівані далеко не рідкість.
Ось і на цей раз перемогла коаліція «Хізбалли», що зібрала практично всі голоси шиїтів і частини маронітів з партії «Вільний патріотичний рух», очолюваної президентом Мішелем Ауном.
Лідер «Хізбалли» шейх Насралла
У «Хізбалли» в парламенті буде 67 місць, більше 50%. Нищівна поразка зазнала прозахідна коаліція «Майбутнє» Саада Харірі, сина вбитого в замаху Рафіка Харірі. Її присутність в парламенті буде обмежено 20 депутатами замість колишніх 33. Проте передбачається, що за квотою для сунітів Саад Харірі збереже пост прем'єр-міністра. Правда, маючи в парламенті незначну меншість, він буде зв'язаний по руках і ногах, в той час як спікер-шиїт, по суті, знайде повноваження головної фігури в державі. Ймовірно, їм знову стане союзник «Хізбалли» з партії Амаль Набіх Беррі. Минуле суперництво цих рухів на цей момент змінилося тісною співпрацею, а зв'язку з Дамаском у Беррі не менше міцні, ніж у шейха Насралли.
Колишній держсекретар США Рекс Тіллерсон і Саад Харірі
Втіхою для багатьох західних коментаторів стало те, що відбулося деяке перерозподіл сил всередині християнської маронітської громади. Партія М. Ауна втратила багато голосів, знизивши своє представництво в парламенті з 27 до 21 місця. Зате їх наростила інша маронітська угруповання «Ліванські сили» Саміра Джіджі, який є самим непримиренним ворогом Асада серед всіх відомих політиків Лівану. Замість 8 депутатів Джіджі буде мати 15. Однак супротивникам Дамаска радіти особливо нічому. Це в прямому сенсі піррова перемога. Коаліція, очолювана «Хезболлою», все одно має більшість в парламенті. Скорочення в цій коаліції питомої ваги християн-маронітів, очолюваних Мішелем Ауном, означає лише зниження впливу цієї громади на загальнодержавні справи в цілому.
Президент Лівану Мішель Аун
Зростання популярності «Хізбалли» в ліванському суспільстві, безумовно, є наслідком її успішної участі в сирійській війні, де вона проявила себе мало не як найефективніша і героїчна сила. Тепер після перемоги на виборах питання про її роззброєння, на якому, зокрема, наполягав Саад Харірі, напевно буде знято з порядку денного. Швидше за все, переможе позиція М. Ауна, який вважає, що військове крило «Хізбалли» є частиною загального оборонного потенціалу Лівану.
Для західної коаліції і Ізраїлю, що підвищують ставки в протистоянні з Іраном, це погані новини. Їм слід очікувати, що в разі розв'язування відкритої війни проти Тегерана, вони отримають відповідь не тільки з території Сирії, але також і з Лівану. «Хізбалла», вигнаних на початку 2000-х рр. зі своєї території потужні сили ізраїльського ЦАХАЛу (досить сказати про підбитих нею тоді більше 50 новітніх танків «Меркава»), в стані знову доставити ізраїльтянам чимало неприємностей.
Військові експерти Ізраїлю приходять до висновку, що їх країна повністю втратила важелі впливу на політику Лівану і втратила там всіх своїх прихильників. Не випадково ізраїльський міністр освіти, правий політик Нафталі Беннетт заявив, що відтепер Ізраїль не бачить різниці між «Хізбаллою» та ліванським державою, а тому буде ставитися до цієї держави відповідно. Уряд Нетаньяху нервує, вперто не помічаючи, що воно саме поставило себе в такий стан через помилкове курсу в Сирії.
Підсумки виборів в Лівані - це і поразки Саудівській Аравії, яка, за багатьма оцінками, намагалася в них активно втрутитися, але безуспішно. Очевидно, що неуспіх політиків-сунітів на цих виборах пояснюється стурбованістю інших сегментів ліванського суспільства великою кількістю присутніх в країні біженців з Сирії. За різними оцінками, їх налічується від 1 до 2 млн. Це в більшості своїй суніти, які в разі їх інтеграції в Лівані можуть докорінно змінити його політико-демографічне обличчя з непередбачуваними наслідками для державної стабільності. Такого не хоче ніхто, навіть союзник Харірі мароніт Самір Джіджі.
У той же час в результаті виборів, ймовірно, отримає додатковий стимул російсько-ліванський співпрацю, в тому числі по військовій лінії. Між Москвою і Бейрутом досягнута домовленість про відповідні поставках з Росії на суму в 1 млрд дол. До сих пір здійсненню цієї домовленості не дуже сприяв Саад Харірі, але ігнорувати волю парламенту він більше не зможе. Експерти пророкують, що шлях до підписання оборонної угоди між Москвою і Бейрутом практично розчищено. Директор Близькосхідного центру Карнегі в Бейруті Майя Яхья заявила , Наприклад, що Ліван може закликати Росію покласти край «насильству і риториці, які здатні ввергнути країну і регіон в нову війну, в якій США чітко зайняли свою сторону». На її думку, багато ліванці чекають від Росії, що вона стримає загострення напруженості між Іраном і Ізраїлем і запобіжить спалах нового конфлікту в Лівані.
У небі ВКС Росії
Сюрпризом виборів для багатьох стало і повернення у владу багатьох прямих прихильників Башара Асада і навіть його особистих друзів, які займали важливі посади в державній ієрархії Лівану в період перебування там сирійського військового контингенту. Так, депутатом став колишній глава розвідки Лівану і близький до Башару Асаду шиїтський генерал Джамі аль-Сайед (Jamil al-Sayyed). У новій розстановці сил в країні йому, мабуть, буде належати чимала роль. До того ж табору належить і Фейсал карами (Faisal Karami), син колишнього прем'єр-міністра країни Омара карами.
Джамі аль-Сайед і Башар Асад
Це говорить про те, що ліванці солідарні з урядом Сирії в його боротьбі з силами тероризму і екстремізму. Добре, якби на Заході правильно оцінили значення ліванських виборів як вираз настроїв народів Близького Сходу і не намагалися ускладнити намітився процес припинення сирійського конфлікту.
Якщо Ви помітите помилку в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter, щоб відіслати інформацію редактору.
