Кодекс війни японських самураїв вчить, що справжній боєць в битві здатний ефективно використовувати всі підручні засоби - будь-які нові ідеї можуть принести користь армії, будь-які нестандартні ходи в силах переламати результат протистояння. Не дивно, що військові фахівці - а такими в усі часи ставали люди рішучі і далекоглядні - оцінили перспективність використання велосипеда в військовій справі ще на зорі велосипедної ери - в 1886 році. Саме тоді у французькій армії велосипедисти в погонах на своїх залізних двоколісних конях почали здійснювати передачу наказів між частинами військ. А через три роки велосипед запрацював бойовою технікою в армії США (на Іспано-американської війни на Кубі) і у військах Великобританії під час Англо-бурської війни.
Основною тягловою силою на війнах тих часів були коні. Але вони, незважаючи на витривалість, розум і вірність, потребували кормі і догляді, лякалися пострілів і вибухів, а також не вміли рухатися безшумно. А якщо врахувати, що радіозв'язок в ті часи ще не винайшли, велосипед виявився дуже корисний для кур'єрів, розвідників, військових лікарів. На велосипеді можна було швидко і безшумно доставити наказ або секретні відомості, привезти в частину провізію, ліки і боєприпаси, вивезти пораненого, а в разі переміщення по зовсім вже глухих місцях на кшталт боліт, куди кінь б і не сунувся, велосипед можна було запросто нести на собі.
Отримавши таким чином бойове хрещення, велосипеди негайно почали еволюціонувати в особливу породу - бойову. Одну з перших конструкцій військового велосипеда розробив капітан французької армії Жерар, а випустила цю модель компанія Peugeot, автогігант сучасного світу. Велосипед назвали на честь винахідника «Капітан Жерар», причому він виявився настільки вдалим, що навіть було поставлено на експорт - в тому числі і в Росії. «Капітан Жерар» мав складну раму і в складеному стані переносився на спині на зразок ранця. З «Жераром» на спині солдат міг бігати, вести стрілянину з будь-якого положення, а в разі необхідності зібрати велосипед і їздити на ньому, якщо дороги дозволяли, зі швидкістю 30 км на годину. Для того часу це було ого-го.
Російська імператорська армія також мала на озброєнні велотехніки вітчизняного виробництва. Модель називалася «Дукс Бойовий», випускалася на заводах Москви і Харкова. «Дукс», подібно до «Капітану Жерару», був складним і мав стандартними для сучасних хардтейлов 26-дюймовими колесами. На фотографіях нижче розташовані цей велосипед і шолом велосипедних частин Російської імператорської армії. 
Коли закінчилася Перша світова війна, велосипеди щосили використовувалися не тільки в найсильніших, але вже практично у всіх арміях світу. На жаль, до початку Великої Вітчизняної керівництво армії СРСР від цього транспорту відмовилося як від «безперспективного». І дарма! Тому що розвідувальні і диверсійні частини як наших союзників, так і супротивників не раз доводили переваги велосипедного транспорту на війні!
Ось, наприклад, при облозі Сінгапуру японці захопили англійський гарнізон цікавим чином: по вважалися непрохідними джунглями в тил до англійців виїхали аж 20 000 японських солдатів-велосипедистів! Звичайно, гарнізон упав. Яка вже там неефективність! А ось зовсім «джеймсбондівського» приклад: в лютому 1942 року група англійських диверсантів на велосипедах була відправлена в німецький тил до новітньої радіолаокаціонной станції Третього рейху. Бійці бессшумно підкотили до станції, перебили гарнізон, забрали все засекречені документи і розробки і, знову ж таки на велосипедах, швидко і непомітно промчали 12 км. до берега моря, де їх чекала підводний човен. Містер Бонд міг би пишатися своїми співвітчизниками!
Після Другої світової велосипедні війська залишалися в багатьох арміях досить довго, але інтерес до них поступово згасав, адже мотоцикли і автомобілі ставали все більш сучасною і потужніше. Однак американці не відмовлялися від залізних коней ніколи, велосипедами в армії США забезпечені морські піхотинці і повітряно-десантні війська. Остання модель стандартного військового велосипеда Montague Paratrooper - це легкий і надійний гірський байк зі збірною рамою з авіаційного дюралюмінію, здатний витримати близько 230 кг вантажу! Цей же велосипед використовує морська поліція: у них моделями Montague Paratrooper оснащуються патрульні катери. Велосипедні війська для посилення піхоти має і армія Швейцарії.
Так що, незважаючи на постійне вдосконалення технологій, велосипеди можуть послужити непогану службу в справі оборони держави! Особливо якщо потрібно вирішити делікатну бойове завдання, де потрібно тиша, раптовість, швидкість і прохідність. В цьому випадку велосипед може виявитися ефективніше найскладнішою сучасної техніки. Все геніальне просто!
