Шеврони (1874-1914) і погони (1906-1914) сверхсрочнослужащіх нижніх чинів Російської імператорської армії
К.М. Сологуб
У цій статті зроблена спроба систематизації відомостей про шевронах і погонах сверхсрочнослужащіх нижніх чинів (крім зауряд-прапорщиків) Російської імператорської армії.
шеврони
Число і вид шевронів визначалися тривалістю надстрокової служби, а в окремі періоди часу - приналежністю до стройового / нестройової складу, займаною посадою і званням. Шеврони представляли собою нашивки у вигляді кута, зверненого вниз, що носяться на лівому рукаві мундира і шинелі і виготовляються з золотого і срібного галуна різної ширини і малюнка плетіння.
Початковий порядок нагородження шевронами сверхсрочнослужащіх нижніх чинів регламентувався статтею 9 Наказу по Військовому Відомству (далі ПВВ - прім.автора) № 259 від 31.08. 1874 року і Циркуляром Головного Штабу № 160 за 1875 рік «Про порядок носіння срібного і золотого шевронів сверхсрочнослужащіх нижніми чинами і про відпустку грошей на придбання зазначених шевронів». Останнім оголошувалося про те, що «... встановлені ст.9 положення 1874 року шеврони - срібний і золотий повинні бути носились з такого ж галуну, який покладається за відмову від безстрокового відпустки і відставки ... галунів на ці шеврони потрібна та ж пропорція, яка нині належить на мундирні нарукавні нашивки за відмову від безстрокового відпустки і відставки ... »(шеврони за відмову від безстрокового відпустки і відставки, встановлені 17.04.1863 р, мали ширину« в один палець »- прім.автора)
Відповідно до «Положення про нижніх чинах унтер-офіцерського звання, що залишаються на надстрокової служб» (1874 г.), був встановлений наступний порядок отримання шевронів:
До 5-ти років надстрокової служби
Понад 5-ти років надстрокової служби
- Після першого залишення на надстрокової служби або під час вступу на неї - срібний шеврон, нашивали на рукав мундира (шинелі) на висоті ліктя
- За п'ять років надстрокової служби - золотий шеврон, нашивали на тому ж рукаві мундира (шинелі)
Шеврони залишалися нижнім чинам і при звільненні у відставку, однак при звільненні з дійсної служби срібний шеврон оставлялся лише тим унтер-офіцерам, які прослужили на надстрокової служби не менше 1 року.
У разі прийняття на надстрокову службу нижніх чинів з запасу, раніше перебували на надстрокової служби, для отримання шевронів їм зараховувався весь час надстрокової служби.
У «Повному посібнику для каптенармус і їх помічників в ротах, ескадрони і командах» (1885 г.) вказується ширина срібного і золотого шевронів (3/8 вершка) (1 вершок дорівнює 4,45 см. - прім.автора), місце їх розміщення на рукаві (на 1 вершок вище ліктя), відстань між ними (1/8 вершка), загальна витрата галуна на кожен шеврон (8 вершків), а також наводиться інформація про те, що кінці шевронів пропускалися в шви рукава.
У 1890 р було Височайше затверджено нове «Положення про нижніх чинах унтер-офіцерського звання, що залишаються добровільно на надстрокової дійсній службі» (Повне зібрання законів Російської Імперії, Збори Третє, № 7019 від 02.07.1890 р). Згідно з ним нагородження шевронами сверхсрочнослужащіх нижніх чинів, які займають посади фельдфебелів (вахмістрів) і взводних унтер-офіцерів (феєрверкер) стройових рот, ескадронів, батарей вироблялося:
- При надходженні на надстрокову службу - срібним вузьким шевроном
- Після закінчення другого року надстрокової служби - срібним широким шевроном
- Після закінчення четвертого року надстрокової служби - золотим вузьким шевроном
- Після закінчення шостого року надстрокової служби - золотим широким шевроном
До 2-х років надстрокової служби
Від 2-го до 4-х років надстрокової служби
Від 4-го до 6-ти років надстрокової служби
Понад 6-ти років надстрокової служби
<Докладніше>
Аналогічний порядок нагородження зазначених категорій сверхсрочнослужащіх нижніх чинів наводиться і в статті 122 Книги VIII «Зводу військових постанов 1869 року» (1907 г.), при цьому інші надстроковики нижні чини унтер-офіцерських звань при надходженні на надстрокову службу отримували вузький срібний шеврон, за 5 років надстрокової служби - вузький золотий шеврон. У «Керівництві для штаб-офіцерів і капітанів, що піддаються випробуванню при зарахуванні в кандидати на посади повітових військових начальників.» (1910 г.) і ПВВ №446 від 1911 р зазначений порядок отримання стройовими сверхсрочнослужащіх нижніми чинами наводився без вказівки займаної ними посади. Цей порядок нагородження шевронами стройових сверхсрочнослужащіх нижніх чинів зберігався і станом на 1914 р
«Положенням про нижніх чинах унтер-офіцерського звання, що залишаються добровільно на надстрокової дійсній службі» (1890 г.) окремо визначався порядок нагородження шевронами нестройових сверхсрочнослужащіх нижніх чинів, перелік яких наводився в спеціальній відомості (пункт «б» статті 5) і нижніх чинів унтер -офіцерскіх звань, службовців в військових штабах, військових управліннях, закладах та установах, які не зазначених у цій відомості, а також нижніх чинів унтер-офіцерський звань, які перебувають в музикантсткіх хорах у військах (пункт « »Статті 5):
До 5-ти років надстрокової служби
Понад 5-ти років надстрокової служби
<Докладніше>
- При надходженні на надстрокову службу - срібним вузьким шевроном
- За п'ять років надстрокової служби - золотим вузьким шевроном
Зазначений порядок нагородження шевронами нестройових сверхсрочнослужащіх нижніх чинів був закріплений ПВВ №172 за 1890 року і проіснував як мінімум до 1914 року.
Станом на 1914 р шеврони розміщувалися на лівому рукаві мундира і шинелі таким чином, щоб зовнішня сторона їх вершин припадала на 1/2 вершка від згину рукава біля ліктя. Ширина вузьких шевронів становила 3/8 вершка, широких дорівнювала ширині унтер-офіцерського галуну, нашивали на комір і вилоги мундира: 1/2 вершка для армійського галуну і 5/8 вершка для бітевого і полуштабского галуну. При отриманні наступного шеврони він нашивався над уже наявними на відстані 1/16 вершка.
У словникової статті «Галун» «Військовій енциклопедії» під редакцією В. Ф. Новицького (1912 г.) наводиться таке відповідність місця служби та виду галуну, що застосовувався для виготовлення шевронів:
- 1-а Гвардійська піхотна дивізія, Лейб-Гвардії 1-а артилерійська бригада, Лейб-Гвардії Саперний батальйон - бітевой галун
- Решта частини Гвардії, армійська кавалерія, кінна артилерія, козачі частини - полуштабскій галун
- Решта армійські і гренадерські частини - армійський галун
Стройові унтер-офіцери
Нестройові старшого розряду
Підпрапорщики і подхорунжих
погони
З 1906 року, тобто з моменту введення звання подпрапорщика (підхорунжого в козачих частинах - прім.автора) в якості звання стройових нижніх чинів, підпрапорщиком були встановлені погони, істотно відрізнялися від погонів інших нижніх чинів (ЗВР № 156 від 09.03.1906 р): «... погони по зразком, встановленим для фельд'єгерів з підкладкою і вишитим по офіцерському зразком номером або вензелем; причому у підпрапорщиків на посаді фельдфебеля - поперечна широка галун нашивка на погонах повинна бути за кольором металевого приладу ... »
Останнє положення було продубльовано в ЗВР № 307 від 07.06.1907 р.: «Підпрапорщиком (подхорунжих), що залишаються на надстрокової служби на стройових посадах ... мати погони за зразком, встановленим для фельд'єгерів, з підкладкою і вишитим по офіцерському зразком номером або вензелем, згідно додається при цьому малюнку, причому у підпрапорщиків виконуючих посаду фельдфебеля фельдфебелів - поперечна широка галун нашивка на погонах повинна бути за кольором металевого приладу ... »
Ні в ЗВР №156, ні в ЗВР №307 ширина і тип галуну чітко не обговорювалися на відміну від опису погон подпрапорщика, присутнього в ЗВР №178 від 08.04.1908г. : «У підпрапорщиків ... погони з сукна, частини присвоєного, з нашитим уздовж погона обер-офіцерським галуном (шириною 1/2 вершка) за кольором приладу, з офіцерськими шифровки, де така присвоєна; погони повинні бути Пристібний на мундирі, шинелі і річної сорочці. »Втім, ширина галуну, присвоєного підпрапорщиком згідно ПВВ № 156 і ПВВ №307 легко обчислювалася по зразковому малюнку, додається до останнього.
Згідно ПВВ № 470 від 28.10.1908 р при парадній формі на контр-погончиках для зміцнення еполетів підпрапорщиків гвардійських і армійських уланських, Лейб-Гвардії Кінно-гренадерського і Лейб-Гвардії Драгунського полків, Гвардійського польового жандармського ескадрону і Гвардійської кінної артилерії було покладено мати обер-офіцерський галун, шириною 1/2 вершка, нашитий на сукняне поле з приладового сукна (з встановленими облямівкою) шириною 7/8 вершка Цим же наказом встановлювалось для підпрапорщиків гусарських (гвардійських і армійських) полків, а такж Офіцерської кавалерійської школи носіння неоплачених джгутів з шнура (але не філігранна) офіцерського зразка, з вензелевим зображеннями, де такі були покладені і з гомбочкамі, відповідними званню вахмістра (якщо підпрапорщик виконував його обов'язки).
У ПВВ №446 за 1911 рік погон підпрапорщиків описувався наступним чином: «Погони ... підпрапорщиків - тієї ж ширини, що і у інших нижніх чинів, але з підкладкою, підшиті по середині і вздовж погона галуном за кольором приладу, шириною в три чверті вершка, і з накладним металевим номером або вензелем за кольором приладу ... »(У статті« Галун »« Військовій енциклопедії »під редакцією В. Ф. Новицького наводиться інформація станом на 1912 рік щодо використання для нашивання на погони підпрапорщиків портупейного галуну шириною 5/8 вершка , однак з огляду на, що в інших виданнях ця інформація відсутня, а також те, що в даній статті відсутній опис застосування портупейного галуну шириною 3/4 вершка можна припустити, що мова йде про друкарську помилку - прім.автора).
Згідно Відомості №1 ПВВ №218 від 04.05.1912 р підпрапорщиком носилися погони одного і того ж зразка на парадному мундирі і похідної сорочці, в той час як у інших нижніх чинів на погонах, носяться на похідних сорочках галун нашивки за званням і кваліфікації замінялися нашивками з темно-помаранчевої тасьми.
Вид (плетіння) галуну поперечної нашивки, що позначала на погонах посаду фельдфебеля (вахмістра), залежав від приналежності частини:
- 1-й Гвардійська піхотна дивізія, Лейб-Гвардії 1-й артилерійська бригада, Лейб-Гвардії Саперний батальйон - бітевой галун
- Решта частини Гвардії, армійської кавалерії, кінної артилерії, козацьких частин - полуштабскій галун
- Решта армійські і гренадерські частини - армійський галун
Згідно ПВВ № 698 від 31.10.1914 р, на погонах захисного кольору підпрапорщиком було встановлено носіння поздовжньої широкої темно-помаранчевої тасьми, з поперечними нашивками з темно-помаранчевої тасьми за посадами (унтер-офіцера або фельдфебеля) або з одного оксидированной зірочкою (у призначених на офіцерські посади), на шинелях замість захисних погон підпрапорщиком було дозволено мати погони з шинельного сукна, в тому випадку якщо у нижніх чинів частини були такі.
На виконання ПВР № 446 за 1911 р погони сверхсрочнослужащіх нижніх чинів 2-го розряду рядового і унтер-офіцерського звання (тобто всіх, крім підпрапорщиків і подхорунжих, що були сверхсрочнослужащіх нижніми чинами 1-го розряду) по краях (крім нижнього) обшивалися Басонні тасьмою шириною ¼ вершка за кольором приладу, в ПВР №688 за 1913 г. (додаток інтендантської відомості), посилається на ЗВР № 446 згадується «4470. Вовняна тасьма жовта, шир. ¼ вершка ». Згідно ПВВ № 218 від 04.05. 1912 року на похідній сорочці дана обшивка замінювалося вузької темно-помаранчевої тасьмою.
Слід зазначити, що згідно з ПВР № 446 за 1911 р поперечні нашивки за званням на погонах сверхсрочнослужащіх нижніх чинів 2-го розряду робилися не з тасьми, а з галуну того ж розміру і кольору. Тип плетіння використовується для цього галуну в ЗВР № 446 позначений ні, проте в посилається на нього ПВВ № 629 за 1912 г. (інтендантська відомість) згадується «+2621. Галун золотий вузький (пажеський буравчик) »і« 2622. Галун срібний вузький (пажеський буравчик) ». Інформація про використання саме цього типу галуну для нашивок за званням сверхсрочнослужащіх 2-го розряду наводиться і в уже згаданій словникової статті «Галун».
Фотографії, які є ілюстраціями до статті є власністю автора, за винятком знімків, в підписі до яких вказаний інший власник
Список основних джерел, використаних при роботі над статтею
1. Коссінскій В.Д. (Упор.). - Систематичний збірник наказів по Військовому відомству і циркулярів Головного штабу за час з 1 січня 1869 року по 1 жовтня 1882 року. - Типо-літографія В. Фрейман та компанії. - СПб. - 1883.
2. Лосицький Н.М. (Упор.). - Повне керівництво для каптенармус і їх помічників в ротах, ескадрони і командах. - Типо-літографія. Н.Ф. Щедріна. - Воронеж. - тисяча вісімсот вісімдесят п'ять.
3. Лосицький Н.М. (Упор.). - Повне керівництво для каптенармус (ротних і ескадронів, з їх помічниками, полкових: казначейських, квартірмістерскіх і збройових) в піхоті, кавалерії, інженерних і допоміжних військах: Посібник для районних (ескадронів) командирів і чинів полкового штабу по завідування відділами військового господарства. - 8-е изд., Испр. і доп. по 1-е квіт. 1914 р -Тіпографія А.М. Пономарева.- Київ. -1914.
4. Новицький В.Ф. і ін. (ред). - Військова енциклопедія. - Том 7. - Видання Товариства І.Д. Ситіна. - СПБ. - 1912.
5. Права надстрокових стройових унтер-офіцерів. -Тип-літографія Імператорського Університету. - Казань. - 1893.
6. Збірник постанов про надтерміново-службовців нижніх чинах. - Видання В.А. Березовського. - СПБ. - +1884.
7. Звід військових постанов 1869 року. - Статті до сьомій книзі (Изд.2) Зводу військових постанов 1869 г. (Прод. 1911 г.) - Державна друкарня. - СПБ. - 1912.
8. Звід військових постанов 1869 року. - Частина друга. Війська регулярні. - Книга VIII. Нагороди, пенсії, допомоги і піклування чинів військового відомства. - Видання друге (до 1 січня 1902 року). - Державна друкарня. - СПБ. - 1902.
При роботі над статтею також була використана інформація, розміщена на наступних веб-ресурсах: sammler.ru, 1914.borda.ru, bergenschild.narod.ru, listat.ru
Автор висловлюють свою глибоку вдячність шановним колегам:
- Юрію Юліусович Ведерману за величезну працю по скануванню і розміщення в мережі Інтернет збірок Наказів по військовому відомству Російської імперії.
- Колекціонерам фотографій осіб у форменому одязі Російської Імператорської армії Миколі Миколайовичу Цареву, Борису Володимировичу Терму, Володимиру Вікторовичу Авдєєва за люб'язно надані скани фотографій, використані в якості ілюстрацій до цієї статті.
- Редактору журналу «Мундир» Кирилу Сергійовичу Васильєву, який є автором малюнків знаків розрізнення, використаних в якості ілюстрацій до цієї статті.
