Однією з головних причин падіння Каддафі, крім тотальної переваги НАТО, стали його власні помилки при будівництві армії. За оцінками французьких розвідслужб, загальна чисельність збройних сил Каддафі на момент заколоту становила 76 тисяч осіб. 
Однак в "годину Х", навіть з урахуванням найманців, на стороні Полковника виявилося не більше 50 тисяч чоловік. Тобто, як мінімум, третину особового складу армії якщо не перейшла на бік заколотників, то б скласти вам компанію.
І наявність тисяч бунтівників з числа самих лівійців, які ще на самому початку подій успішно захопили ряд ключових районів і міст в країні (наприклад, Місрата, Бенгазі і так далі) наочно свідчить про те, що силові служби Полковника щонайменше дали збій.
Здавалося б, виходець з військової середовища, Каддафі, при якому виріс престиж армійської служби, в тому числі і за рахунок помітного поліпшення матеріального становища особового складу, повинен був користуватися підтримкою солдат і офіцерів.
Читайте також: Каддафі впав. Лівія на роздоріжжі
Але як показала практика, лояльність армії купити було неможливо. Із завидною регулярністю проти Каддафі організовувалися далеко не міфічні змови і заколоти. Занадто привабливою була оренда влади над настільки багатою країною, якою була Лівія.
Тим більше, що сам Полковник давав чимало приводів для цього невдоволення. Одним з головних його прорахунків стали експерименти з армією, які, за оцінкою арабських військових експертів з інших країн, фактично її знищили. Йдеться про те, що Каддафі, який побоювався заколотів і змов, зробив ставку на "озброєний народ".
Він розраховував отримати мільйонну, вельми недорогу при цьому "народну армію". По суті, це була програма заміни традиційних збройних сил народним ополченням, здатним "відбити будь-яку зовнішню агресію".
Каддафі помилково вважав, ніби надаючи своєму населенню соціальні пільги, про які інші африканці не можуть і мріяти, він змусить його битися за свою владу до останньої краплі крові. Але чи не занадто високої думки був про своїх людей Полковник?
Вже в 1971 році було ліквідовано Міністерство оборони, функції якого поклали на Головне військове командування. Але особливо лівійське офіцерство було роздратоване тим, що для контролю над офіцерами були введені ревкоми.
Читайте також: Смерть Каддафі нагадала про Асада
А в 1979 році Каддафі висунув програму перетворення збройних сил в "народне ополчення", що передбачає навчання військовій справі практично всіх, хто міг тримати в руках зброю, починаючи від школярів середніх класів і закінчуючи жінками. Залученню лівіек в справу оборони країни виявлялося особливу увагу. В умовах патріархального суспільства, де жінці відводилася підпорядкована по відношенню до чоловіка роль, подібне зустрічали в штики.
І нарешті, 31 серпня 1988 року Полковник оголосив про "розпуск класичної армії і традиційної поліції", на зміну яким прийшов "озброєний народ" і "Народна міліція".
У вересні 1989 року Каддафі скасував колишні військові звання, а Генеральне командування збройних сил замінив Тимчасовим генеральним комітетом оборони, в який включив відданих собі осіб. Далі, в червні 1990 року Полковник оголосив про створення "добровільної гвардії Джамахірії".
Проте, відмовитися на практиці від регулярних армійських підрозділів виявилося неможливо, і Каддафі намагався контролювати їх за рахунок призначення на чолі їх особливо довірених осіб, в тому числі і своїх дітей.
З роками розкол між Полковником і армійською верхівкою лише поглиблювалася. Старі лівійські військові були роздратовані створенням паралельних "силових структур", спрямованих в тому числі в пику армійської верхівки, наприклад, підрозділів з іноземних найманців на кшталт того ж Панафриканського легіону, покликаних в разі необхідності придушити будь-який невдоволення в країні.
Відповідно, озброєння і постачання елітних частин на кшталт "бригади Хаміса" було краще, ніж у всіх інших, що не могло не дратувати інших представників збройних сил.
Читайте також: ИноСМИ славлять вбивство Каддафі
Це, наприклад, стало достатньою підставою для переходу на бік повстанців генерал-майора Абдель Салама Джадалли та інших воєначальників. З особливим обуренням лівійські військові поставилися до того, що Каддафі зробив дочка Аішу генерал-лейтенантом лівійської армії. Мало того, що вона є представником його сім'ї, так ще Полковник ставить її вище офіцерів-чоловіків!
З іншого боку, поділ армії на "своїх" і "не зовсім своїх" негативно відбилося на загальній боєготовності лівійських збройних сил. Так, за оцінкою американських дипломатів, які працювали в Лівії, на момент початку операції "Світанок Одіссея" в розпорядженні Каддафі були лише три порівняно боєздатні бригади.
І це далеко не повний перелік причин, які змусили багатьох лівійських військових виступити проти Каддафі. І в "годину Х" накопичилися за час його правління армійські проблеми далися взнаки.
Ставка на "озброєний народ" виправдала себе з застереженнями лише в Марс-ель-Бреге, Сирті і Бені-Валіде. Лівійці, що виходять із зеленими прапорами на підтримку Каддафі, в масі своїй зовсім не горіли бажанням померти за нього.
Наприклад, на початку заколоту народне ополчення в Кіренаїці, Місраті і в національних районах не тільки не перешкоджало повстанцям, а й нападало на лояльні Каддафі сили. А наявність зброї у населення помітно спростило змовникам задум з повалення Джамахірії.
Одним з найбільших прорахунків Полковника стало те, що під час оборони Тріполі він багато в чому покладався на 20-тисячне ополчення Хомса, що прикривав столицю з боку Місрати. Але воно фактично безперешкодно пропустило до неї заколотників. Схожа ситуація спостерігалася і на інших стратегічно важливих напрямках для оборони лівійської столиці, в тому числі і в районі Аз-Завії. Значна ж частина населення Тріполі здала раніше видане Полковником зброю новій владі.
Таким чином, події в Лівії є важливим уроком, до чого призводять небезпечні експерименти з ламкою армійського механізму, що проводяться без урахування думки більш досвідчених військових.
Читайте найцікавіше в рубриці "Світ"
Але чи не занадто високої думки був про своїх людей Полковник?
