У Вірменії триває антикорупційна кампанія. Цікаво, що вона все частіше піддається критиці, причому як з боку радикалів, які потребують жорстких дій, нехай навіть на межі фолу, проти колишніх посадових осіб, так і з боку кіл, які представляють колишню «партію влади». Останні вважають, що дії нинішнього уряду несправедливі і як мінімум вибагливі, спрямовані проти колишніх посадових осіб і членів їх сімей.
Зокрема, мова йде про трьох племінників екс-президента Сержа Саргсяна, які розшукуються правоохоронними органами за різними звинуваченнями. Найбільшу критику викликає та обставина, що правоохоронці так і не знайшли підстав для того, щоб взяти під варту брата екс-президента Олександра (Сашик). Влада звинувачуються критиками в тому, що вони допустили від'їзд за кордон підозрюваних в різні правопорушення осіб з оточення колишнього президента.
За дивним збігом обставин на лікування до Італії виїхав і сам екс-президент Саргсян. Нагадаємо, що послом у Ватикані є його зять Мікаел Мінасян, а посол в Італії Вікторія Багдасарян з моменту свого призначення на цей пост не надавала декларації про доходи. З іншого боку, правоохоронні органи випустили під заставу в 1 млрд драмів (понад 2 млн доларів) Вачагана Казаряна - одного з найбільш довірених осіб екс-президента Саргсяна.
Незважаючи на гостру критику на адресу нової влади, слід зауважити, що в подібних процесах суспільні настрої надзвичайно радикальні, і, якщо дотримуватися їх, то можна почати систематично порушувати закон. Чинна влада не бажає йти на такі кроки, тому-то її звинувачують в м'якотілості по відношенню до колишніх можновладців.
Так чи інакше, але потік новин із фронту антикорупційної боротьби в Вірменії не знижується. Головним управлінням з розслідування особливо важливих справ Слідчого комітету РА порушено кримінальну справу за фактом ведення протиправної антиконкурентної практики в сфері гірничодобувної промисловості. Слідчим комітетом РА отримані результати дослідження ряду угод, які, ймовірно, містять ознаки злочину. Зокрема, встановлено, що акції 19 компаній, що займаються гірничодобувними і геологорозвідувальних робіт, в різний час були придбані кількома особами та організаціями і продані структурам, які перебувають на Кайманових островах, причому акції 17 компаній були продані одній закордонній компанії. Управління власністю зареєстрованих в Вірменії компаній і активами здійснюється з одного центру, внаслідок чого численні організації, які діють в сфері гірничодобувної промисловості РА, виявилися під керуванням однієї організації, що призвело до скорочення конкуренції на товарних ринках і посилення централізації.
Порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 195 Кримінального кодексу РА. згідно публікаціям вірменської преси, як всі вищезгадані 19 компаній, зареєстрованих на Кайманових островах, так і керуюча ними компанія, могли бути тісно пов'язані з колишнім вищим керівництвом країни, які контролюють ці компанії особисто, або через підставних осіб. Імен поки не називається, і, швидше за все, вони будуть названі не так скоро, як цього хочеться пресі і суспільству, але, судячи з усього, мова буде йти про суми на кілька порядків вище, ніж ті 60 млн доларів, які повинні виплатити в бюджет господарюючі суб'єкти. Поки виплачено трохи більше двох мільйонів, решта справ повинні пройти через суди. Таким чином, уповільнення процесу пояснюється насамперед правовими процедурами.
Також критики антикорупційної кампанії в Вірменії вказують на її недостатній, на їхню думку, розмах і наводять як зразка для наслідування перші роки правління колишнього грузинського президента Михайла Саакашвілі. Вірменські експерти дивляться на цю ситуацію трохи інакше. Зокрема, заступник директора Інституту Кавказу Грант Мікаєлян спочатку стверджував , Що приклад Грузії 2003-2004 рр. не працює - в сьогоднішньої Вірменії просто немає тих обсягів тіньової економіки і рівень корупції теж набагато нижче. Незважаючи на те, що в Грузії вдалося скоротити тіньову економіку з 60% ВВП в 2003 році до 24% в 2007 році, і в 2017 році ця країна не перевершила показник 2007 року. У Вірменії не було таких різких змін, але загальна тенденція була схожою, і в 2017 році частку тіньової економіки можна було оцінити в 28-31% ВВП.
Що стосується хабарництва, то, на думку Г. Мікаєлян, його захмарних масштабів в Грузії до «революції троянд» у Вірменії просто ніколи не було. Уряд Карена Карапетяна в 2017 р і на початку 2018 р вело, на відміну від попередників, певну боротьбу з корупцією, і говорити, що в цій сфері нічого не робилося, було б несправедливо. У той же час уряд К. Карапетяна не було самостійним політично і повністю залежало від волі президента С. Саргсяна, який, як показали події після його відставки, абсолютно не був схильний боротися з корупцією.
Втім, найбільш захоплюючий сюжет складається навколо кримінальної справи щодо подій 1 березня 2008 року, які складалися з декількох активних фаз. Після президентських виборів 19 лютого 2008 року, на яких, згідно з офіційними даними, Серж Саргсян набрав 52% голосів виборців, прихильники його конкурента - першого президента Вірменії Левона Тер-Петросяна (1991-1998 рр.), Звинувачуючи владу в масових фальсифікаціях, почали масштабні акції протесту в Єревані на площі Свободи, що супроводжувалися урочистою ходою десятків тисяч людей центральними вулицями столиці. Акції в цілому проходили мирно і без насильства. Л. Тер-Петросян подав позов до Конституційного суду країни з вимогою визнати результати виборів недійсними. Згідно з опублікованою на сайті WikiLeaks доповідній записці тимчасового повіреного в справах США в Вірменії Джозефа Пеннігтона, за відомостями посольства, в кінці лютого 7 з 9 суддів Конституційного суду схилялися до вирішення визнати підсумки виборів недійсними.
У ситуації, що склалася діяв тоді президент Роберт Кочарян (1998-2008 рр.) 1. березня ввела в Єревані режим надзвичайного стану і, крім поліції, внутрішніх військ, різних спецпідрозділів, ввів в столицю армійські підрозділи, чого не мав права робити по конституції. Екс-президент країни Л. Тер-Петросян опинився під домашнім арештом. У центральній частині міста в декількох сотнях метрів від посольств Італії, Росії та Франції сталися масштабні зіткнення між прихильниками Тер-Петросяна і внутрішніми військами, в результаті яких було вбито 10 осіб (8 - цивільні особи і двоє службовців внутрішніх військ) і ще понад 230 осіб було поранено.
В рамках режиму надзвичайного стану були затримані тисячі прихильників першого президента Вірменії, в тому числі і депутати парламенту. Кілька десятків людей були засуджені до різних термінів тюремного ув'язнення, серед них - нинішній прем'єр-міністр Нікол Пашинян (засуджений до 7 років ув'язнення і звільнений за амністією у 2011 році). Незважаючи на численні вимоги міжнародних організацій (в тому числі і Ради Європи), родичів загиблих і громадськості, слідство у справі про події 1 березня так і не було проведено. Воно блокувалося можновладцями в особі нинішнього екс-президента Саргсяна і парламентської більшості в особі Республіканської партії.
За підсумками подій десятирічної давності прихильники Л. Тер-Петросяна подали понад 40 позовів до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі, серед них і позов самого екс-президента з вимогою визнати вибори 2008 року недійсними. До сих пір ЄСПЛ не виніс жодного вердикту за цими позовами.
Крім того, в 2010 році Міжнародний кримінальний суд в Гаазі зареєстрував позов «Громадяни Вірменії проти Роберта Кочаряна», під яким поставили підписи 50 тисяч чоловік.
Про події 1 березня 2008 року режисером Тіграном Паскевічяном був знятий двосерійний документально-публіцистичний фільм-розслідування «Загублена весна Вірменії». Його прем'єрний показ відбувся ще в 2011 році, але жодна з телекомпаній країни не ризикнула його показати. Можна припустити, що тепер ситуація зміниться.
Після квітневих подій нинішнього року, що призвели до відставку третього президента Сержа Саргсяна, змінилося також і керівництво Спеціальної слідчої служби (ССС): з її складу були звільнені всі ті особи, які протягом 10 років тримали справу про події 1 березня 2008 року «під сукном». В даний час керівництво ССС і нова команда слідчих активно проводять слідчі заходи у цій справі.
В рамках розслідування на початку липня в якості свідка повістку отримав екс-президент Роберт Кочарян і тодішній заступник міністра оборони, а нині генеральний секретар ОДКБ генерал-полковник Юрій Хачатуров. Було також оголошено про арешт тодішнього міністра оборони генерал-полковника Мікаела Арутюняна (він не взятий під варту, тому що знаходиться за межами Вірменії). В рамках кримінальної справи були допитані тодішній начальник Генерального штабу генерал Сейран Оганян (згодом міністр оборони), колишній керівник адміністрації президента (2006-2008 рр.) Армен Геворгян, колишній начальник поліції Алік Саркісян.
26 липня екс-президент Р. Кочарян з'явився на допит до слідчих. Він відчував себе досить впевнено, тому що, згідно зі статтею 56.1 Конституції (в редакції 2005 року), президент країни не може нести відповідальність, що випливає з його статусу під час здійснення ним своїх повноважень, а після закінчення терміну його повноважень не може нести відповідальності за дії, що випливають з його статусу. Як припускають юристи, в ході тригодинного допиту Кочарян наголошував на тому, що в 2008 році тільки використовував свої президентські повноваження, отже, не може нести відповідальність за процес виконання своїх конституційних повноважень.
Однак вищезгадана стаття Конституції в редакції 2005 року не дає абсолютного імунітету. Можна припустити, що ССС в ході своєї роботи отримала достатні докази того, що Р. Кочарян, реалізуючи свої повноваження президента, зокрема в рамках кримінальної справи щодо подій 1 березня, здійснював діяльність, не пов'язану з його статусом. Іншими словами, на основі достатніх доказів, фактів він може бути притягнутий у цій справі в якості обвинуваченого, і в його відношенні розпочато кримінальне переслідування.
Звинувачення пред'явлене за статтею 300.1 Кримінального кодексу - повалення конституційного ладу влади, та ще за попередньою змовою з групою осіб. Якщо звинувачення буде доведено в суді, то Р. Кочаряну загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі.
Природно, колишній президент пред'явлене обвинувачення відкидає. 26 липня в інтерв'ю телеканалу «Еркір Медіа» Кочарян назвав дії проти нього «правовим сюрреалізмом» і небезпечним явищем, вважаючи, що під держава підкладена справжня бомба, маючи на увазі спробу переглянути рішення Конституційного суду (нагадаємо, 5 березня 2008 року КС відкинув позов Л . Тер-Петросяна про визнання підсумків виборів недійсними).
Справа щодо подій 1 березня обіцяє стати для колишніх правителів країни справжнім «прокляттям», втім, з суперечливими наслідками для зовнішньої політики країни. Крім Кочаряна, звинувачення по ст. 300.1 КК Вірменії пред'явлені генеральному секретарю ОДКБ Юрію Хачатурова, який у 2008 році командував Єреванським гарнізоном. Один зі співрозмовників російського видання «Коммерсант» звернув увагу на те, що «нові вірменські влада повелася непрофесійно, не попередивши партнерів по ОДКБ, що генсеку можуть бути пред'явлені звинувачення і що, можливо, йому варто на час слідства скласти повноваження».
Поки ж Кочарян звинуватив нову владу в перегляді історії, в крайньому нігілізм, в спробі все перевернути з ніг на голову і висловив припущення, що ця кримінальна справа пов'язана з побоюваннями з приводу його можливого повернення в політику. Проте ССС звернулася до суду першої інстанції Єревана з клопотанням про взяття під варту другого президента Вірменії. У ніч на 28 липня, після більш ніж 13-годинного обговорення суд ухвалив рішення про взяття Р. Кочаряна під варту терміном на 2 місяці. Що стосується Ю. Хачатурова, то суд поки звільнив його під заставу.
Таким чином, попереду - продовження слідчих дій і суд, хід якого передбачити складно. Однак зауважимо, що громадська думка по положенню на сьогоднішній день - явно не на стороні колишнього президента і його сподвижників.
