ВІРМЕНСЬКА ГРОМАДА КРИМУ

1. ВІРМЕНСЬКА ГРОМАДА КРИМУ

12.11.2007

ВІРМЕНСЬКА ГРОМАДА КРИМУ

Михайло Агаджанян

Кримський півострів займає найважливіше геостратегічне положення в Чорноморському регіоні. Останнім часом особливо зростає військово-політична складова геостратегічної важливості Криму. Півострів стає в деякому роді полігоном випробування на міцність домагань провідних чорноморських і внерегіональних гравців, їх здатності проектувати і продукувати в регіоні свої тактики і стратегії реалізації національних інтересів.

Можливо, що навіть для самої України, до складу якої входить Крим в статусі автономної республіки, прийняття рішень і їх реалізація щодо «проблемної території», яку представляє для неї півострів, щодо передбачувані і досить зрозумілі, чого не можна сказати про зовнішньополітичний вектор Росії. Остання на кримському напрямку стикається з дуже непростими дилемами власної безпеки, неясністю щодо «глибини і широти», можливих і допустимих меж «роботи» з російською більшістю населення півострова. Найближчою проблемою у зовнішній військово-політичного порядку Росії на кримському напрямку є передислокація орендованої нею військово-морської бази з Севастополя до Новоросійська.

У етнонаціональної вимірі Крим є вельми «мозаїчне» освіту. Трьома «провідними» етносами Криму, як в чисельному аспекті, так і в аспекті формує участі в суспільно-політичному житті, є росіяни, українці і кримські татари. Відповідно до останньої переписом населення на Україні 2001 російські впевнено посідають перше місце за чисельністю і більш ніж в два рази випереджають за цим параметром українське населення автономної республіки.

Дослідники говорять про тисячолітню історію вірменського присутності в Криму і виділяють наступні основні етапи даного присутності:

1. «Візантійський» (до початку XIII ст.) - початковий етап формування вірменської колонії в Криму;
2. «Генуезько-татарський» (друга половина XIII - перша чверть XV ст.) - час інтенсивного етнодемографічного, територіально-господарського, соціально-економічного та етнокультурного розвитку кримської вірменської колонії;
3. «Турецько-татарський» (1475-1778гг.) - період різкого скорочення чисельності вірменського населення, деформації етнокультурної ідентичності, зниження етнічного статусу і соціокультурної ролі;
4. «Російський» (1783-1944гг.) - час інтенсивної мовної та етнокультурної трансформації, формування російської соціокультурної ідентичності вірмен Криму;
5. «Українсько-кримський» (з 1989р.) - період пошуку шляхів і форм консолідації вірменської громади Криму в умовах процесу інтеграції в формується загальноукраїнське соціокультурний простір.

Сьогодні практично всі дослідники історії народів Криму погоджуються з тим, що вірменська етнічна група, щонайменше починаючи з раннього середньовіччя, була одним з основних суб'єктів процесу етноконфесійних взаємодії, вносила свій неповторний внесок в розвиток матеріальної і духовної культури кримського соціуму 1 .

Вірмени відомі в Криму з XI століття. З XI по XIII століття вони мігрували на півострів з Амшена і Ані (Мала Азія), селилися головним чином в містах Кафа (Феодосія) 2 , Солхат і Газарат (Старий Крим), Карасубазар (Білогірськ), Орабазар (Армянськ). Перші вірменські колонії з'явилися в південно-східній частині Криму, центром яких став г.Кафа (Феодосія).

У XII столітті вірмени побудували в Криму 13 монастирів і 51 церква. З XIV по XVIII століття в Криму вірмени займали друге місце за чисельністю після татар. При захопленні Криму турками в 1475 році, більшість вірмен були знищені, потрапили в рабство або покинули півострів. Незважаючи на це, в XVI ст. вірменські поселення в Криму продовжували існувати в Кафе, Карасубазаре, Балаклаві, Гезлеве, Перекопі, Сурхат. У 1778 -1779 роках більше 22 тис. Вірмен переселилися в Азовську губернію і на узбережжі Дніпра і Самари, а вірменська колонія в Криму перестала існувати. Після цього економіка півострова занепала.

У лютому 1798 р. було прийнято маніфест про заселення Криму іноземними колоністами і в 1802р. вірменська колонія в Криму знову відродилася. Уже в XIX ст. їх чисельність в Криму становила близько 9 тис., в 1913-1914гг. - 14-15 тис. Чоловік. Переселення вірмен на півострів тривало аж до Першої світової війни і геноциду вірмен в Туреччині в 1915р.

У 1919р. в Криму налічувалося 16 907 вірмен. У 1930р. в кримській автономії були створені два вірменських національних району, а на території півострова проживало близько 13 тис. вірмен 3 .

За всесоюзного перепису населення 1989р. в Криму проживало 2794 вірмен.

З 1989р. громадське життя вірмен отримала інституційне оформлення, і з цього часу можна говорити про пошук вірменами Криму консолідуючих основ свого діаспоральних присутності на території півострова. Так, одним з перших національно-культурних об'єднань Криму стало вірменське національно-культурне товариство «Луйс», утворене в 1989 р. Надалі, після перереєстрації в 1996р. воно було перейменовано в Кримське вірменське товариство. В даний час до складу Кримського вірменського товариства входить 14 регіональних відділень, діяльність яких координується Національною Радою кримських вірмен. Вищим керівним органом товариства є Національний з'їзд, що скликається не рідше одного разу в 4 роки. Оперативне керівництво діяльністю Кримського вірменського товариства здійснює виконком, який діє в періоди між засіданнями Національної ради. При Кримському вірменському суспільстві діє культурно-етнографічний центр «Луйс», щомісяця видається газета «Голуб Масіс». За республіканському телеканалу Криму йде годинна вірменська програма «Барев» (виходить в ефір двічі на місяць). П'ять разів на тиждень виходить в ефір годинна радіопрограма вірменською мовою. В Ялті, Феодосії, Євпаторії діють вірменські церкви. У 1998р. в Сімферополі відкрився перший вірменський коледж.

Нині вірмени в Криму проживають в Армянську 4 , Сімферополі, Євпаторії, Феодосії, Керчі, Ялті, Севастополі, Судаку. Енциклопедія «Вірменська діаспора» вказує, що в 2003р. в Криму було близько 20 тис. вірмен 5 .

Вірменська громада Криму вельми активна в підтримці общеармянскіх національних інтересів і на даному напрямку домоглася істотних досягнень 6 .

Зазначене тим помітніше і значно, з огляду на традиційне знаходження півострова в зоні турецьких зовнішньополітичних інтересів і сучасного широкого проникнення соціокультурного та економічного капіталу Туреччини до Криму 7 .

Вірменська громада Криму є однією з важливих точок опори Вірменії в системі вірменського діаспоральних присутності по периметру Чорного моря. Робота з вірменською громадою Криму тим важливіша для Вірменії з урахуванням необхідності пошуку більш диверсифікованих підходів до реалізації зовнішньополітичних завдань. Оптимальною є така зовнішньополітична діаспоральних стратегія Вірменії, яка б не обмежувала Вірменію у відносинах з деякими країнами чорноморського басейну (зокрема, з Україною), а сприяла б знаходженню елементів особливої ​​ролі вірменських громад по всьому периметру Чорного моря, виявлення і реалізації їх потенціалу в пошуку етнонаціональної, соціально-економічної та суспільно-політичної стабільності регіону.