Шукач | Київський археологічний музей с. Трипілля

Оцінка: +6 / 2 учасники / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Адреса: с. Трипілля Обухівського р-ну

+3 (04572) 3-32-99

Працює: 9: 00-17: 00, вих. - 9: 00-16: 00.

Трипільська культура (VI-III тис. До н. Е.) - це справжній бренд. Українські модельєри вважають своїм обов'язком використовувати в роботі трипільські орнаменти.

Біноклі з глини

Трипілля зустріло кількістю неприбраного сміття. Поки піднімався на гору, на якій знаходиться музей, пройшов кілька звалищ. Нагорі, правда, їх не виявилося. Музей знайшов без проблем - подібних йому будівель в селі немає. Родзинка його експозиції, звичайно, пам'ятки трипільської культури - для них виділений спеціальний зал. В інших експонати інших епох, починаючи з кам'яного віку і закінчуючи XVIII ст. Найбільший інтерес у мене викликав, природно, трипільський зал. Ледь увійшовши в який, відразу виявив Велику матір - покровительку родючості і продолжательницу роду. Вона дуже шанували трипільцями і тому більшість людських фігурок, знайдених археологами, - жіночі. Крім статуеток, від трипільців залишилася посуд. Звичайні начебто горщики, але тільки їм всім кілька тисяч років. Побачив я в цьому залі і щось незвичайне - великі біноклі, зроблені з глини. З'ясувалося, що це теж посуд, яку так і називають - біноклевидні.

Крім самих експонатів, привернуло оформлення залу. Розглядаючи продолжательницу роду, звернув увагу на малюнок на стіні і вирішив спочатку, що це просто елемент декору. Але виявляється, це контур трипільського поселення Майданецьке (знаходиться в Черкаській обл.). Його площа, між іншим, 270 га. Ще побачив макет трипільського будинку, а потім на фотографіях, яких чимало в залі, виявив, що якісь люди спалюють вже не макет, а повноцінне трипільське житло.

- Що за варварство таке? - запитав я свого гіда, заввідділом музею Надію Борисову.

Це науковий експеримент, який проводився в Румунії під час наукового конгресу. Трипільці займали територію на захід від Дніпра і до Східної Румунії і в цій країні культуру називають Кукутень (по поселенню, знайденому неподалік від м.Ясси). Науковий керівник нашого музею і старший науковий співробітник Інституту археології Академії наук Михайло Відейко їздив на конференцію в Румунію, під час якої була проведена реконструкція житла, яке потім спалили, як це робили самі трипільці, коли залишали свої поселення.

- Навіщо вони це робили?

- Точно невідомо. Але вважається, що, проживши 40-60 років на одному місці, вони йшли далі в пошуках пасовищ для худоби і ліси.

- Надія Яківна, чому трипільську культуру приділяється стільки уваги?

- Справа, напевно, в високому рівні розвитку трипільців. Вони приручили корову і свиню, прекрасно ткали, сіяли пшеницю, просо, горох і ячмінь. Ті з них, які жили ближче до III тис. До н. е., вже почали потроху плавити мідь і познайомилися з колесом. Ну і, звичайно, унікальна кераміка, особливо біноклевидні. До речі, у нас були гості з музею Доколумбової Америки і розповіли, що схожі експонати - жіночі фігурки та «біноклі» - є і у них.

- Ви, напевно, знаєте «гіпотезу» про те, що трипільці - прямі предки українців. Як ставитеся до цього?

- Після трипільців пройшло вже 8000 років. Ніяких доказів, того, що вони є предками українців, немає. І потім, а як же румуни: виходить, вони теж нащадки трипільців. І хто тоді українці?

- Вам часто задають подібні питання?

- Так буває. Гостей у нас багато, в тому числі і школярів. Намагаємося пояснювати відвідувачам, що версія про спорідненість трипільців і українців - це фантастика.

- Чи вірять?

- Сподіваюся.

Доля комсомольських прапорів

Залишивши трипільський зал, я відвідав два інших, в яких виявилися кістяні голки, скіфське навершя у вигляді оленя, кам'яна голова половецького воїна і повний лицарський обладунок (улюблений експонат всіх відвідувачів дитячого віку). Також я дізнався історію грецької амфори, якій кілька століть. Амфору подарували який відпочивав минулого літа під Одесою жителю одного з сіл Київської області. Він поклав подарунок у мішок і привіз додому, збираючись передати в музей. Що прийшла до нього в гості сусідка чогось штовхнула мішок ногою і від амфори відлетіли ручки. Але в музеї її змогли відновити і взяли в експозицію.

Після екскурсії став з'ясовувати у Надії Яківни, чому будівля музею таке незвичайне. Вона мені пояснила, що це скриня, символ багатства України (трипільська культура до нього теж відноситься), а велика кількість каменів навколо музею - це брила землі. Такий задум архітектора Анатолія Ігнащенка, автора проекту реконструкції музею. А чому в музеї двері є, а вікон немає, мені розповів його директор Микола Городиський:

- А ви десь бачили скриню з вікнами? Якщо серйозно, то ідея була така: немає вікон, значить, немає пилу і протягів, світло регулюємо, як хочемо - для музею це важливо. У 2001-2002 рр. провели капітальний ремонт. Справа перебувала на контролі у Леоніда Кучми. Засідала робоча група на чолі з Миколою Приймаченко, заступником губернатора Київської обл. І ми запропонували вікна прибрати. Але довелося трохи «повоювати», щоб наша ідея втілилася в життя.

- Микола Ілліч, а чому таке рядова справа, як ремонт музею, нехай навіть обласного підпорядкування, повинен контролювати президент країни?

- Я прийшов працювати сюди влітку 2000 р Грошей у музею не було, зате був грибок на стінах, дах-решето і зламана машинка, на якій ми з гріхом навпіл друкували документи. Допоміг письменник Володимир Дрозд (його вже немає в живих), який після зустрічі, що проходила в Спілці письменників, майже 2 години розмовляв з Леонідом Даниловичем про трипільську культуру та нашому музеї. Губернатору було віддано розпорядження відремонтувати музей. Після ремонту президент зібрався до нас в гості, але не вийшло - полетів в Бухарест, тому приїхала тільки його дружина Людмила Кучма.

- А Віктор Ющенко бував у вас, адже він великий шанувальник трипільської культури?

- У село він приїжджав, але до нас не зайшов. Зате був В'ячеслав Кириленко, коли займав пост віце-прем'єра з гуманітарних питань.

- І потім він сказав, що «трипільська цивілізація повинна стати перлиною туристичної України». До речі, що ви скажете про перспективи популяризації Трипілля, наприклад, про створення національного музею?

- Ідея хороша. Але боюся, що якщо справа дійде до створення такого музею, прийде вказівка ​​кращі експонати передати йому.

- У радянські часи тут був Музей комсомольської слави, який до археології ніякого відношення не мав. Звідки тоді взялися трипільські та інші експонати?

- Більше 120 одиниць зберігання нам передав Інститут археології, потім частина (56 експонатів) отримали від фонду «Культурна спадщина України», яким керував Анатолій Толстоухов. Також допоміг Національний університет ім. Шевченко. Ну і самі проводили розкопки в сусідніх селах - Ржищеві, Стайках, Копачова. Багато що з того, що ви бачили, - результат експедиції 2006 р Знахідки минулого року зараз на опрацюванні в Інституті археології. І це при тому, що держава ні копійки на наші розкопки не дає. Але знаходимо спонсорів. У минулому році виграли грант посла США на розкопки. Правда, потім з посольства передзвонили і сказали, що знайшовся інший переможець.

- А червоні прапори та інші експонати комсомольського музею куди поділися?

- Все у нас в фондах. Частина передали в Музей бойової слави (це одне з відділень археологічного музею, всього їх шість), який знаходиться в середній школі Трипілля.

- Микола Ілліч, ви теж не вважаєте трипільців предками українців?

- Це було б неправильно. Але трипільська культура від цього своє значення не втрачає. Подивіться на кераміку. Це ж шедеври рук людських. І врахуйте, що трипільці жили в середньому 29 років.

- Як у археологічного музею йдуть справи з відвідуваністю?

- Понад 300 екскурсій за 2007 р Це багато. Хоча, звичайно, не порівняти з радянськими часами. Одна з наших співробітниць працювала ще в ті роки і добре пам'ятає, як екскурсоводи збивалися з ніг - в день по два теплоходи (250 чоловік на кожному) плюс ще міліціонери присягу приймали.

- Колегам з Румунії не заздрите?

- У них є національна програма досліджень кукутенской культури, а у нас немає. Нашому музею область допомагає. Але в масштабі України все тримається на ентузіастах. Таких, як Михайло Відейко, Наталія Бурдо, Олексій Корвін-Піотровський (вони всі співробітники Інституту археології), як Владислав Чабанюк, директор заповідника «Трипільська культура» в Черкаській обл. та інших.

- Музей відремонтований, експозиція поповнюється, ніж будете далі займатися?

- Хочу, щоб людина, вийшовши звідси, відчув, що він побував саме в музеї.

Продовжимо розкопки, будемо розвивати музей. Ще одне відділення скоро відкриємо в Копачеві. Розширимо роботу з туристичними агентствами. Користуючись нагодою, запрошую киян в гості. Дістатися до нас нескладно: від ст. метро «Видубичі» ходять маршрутки і електрички. Водний шлях по Дніпру також функціонує. Приїжджайте в Трипілля влітку, тут дуже красиво.

Олександр ДАНИЛОВ

Дана стаття вийшла у випуску №12 (407) 21 - 27 березень 2008 р

http://2000.net.ua/2000/aspekty/nasledie/36655

Музей створений до 100-річчя відкриття В.Хвойкою трипільської культури.