Кожні 15 хвилин з життям в результаті насильства розлучається черговий юний житель Латинської Америки
Вбивство - буденність в Каракасі: в минулому році місто зайняв провідне місце в рейтингу найбільш смертоносних столиць світу, а кількість умисних вбивств досягло тут 120 на 100 тис. Жителів. Навіть ця цифра приблизно в 20 разів перевищує середньосвітовий показник.
Але, якщо відверто, достовірної статистики про кількість щорічно позбавляють життя венесуельців просто не існує: місцеві жителі оперують лише приблизними цифрами, адже Каракас вже 10 років не публікує подібних даних. Але практично кожен громадянин особисто знає хоча б одного вбитого. В ході проведеного в цьому році опитування 2/3 венесуельців заявили, що в минулому році в їх районах траплялися вбивства. І їх боязнь стати наступною жертвою цілком з'ясовна.
Жителі Венесуели - зовсім не єдині жертви процвітаючого серед латиноамериканців насильства. Незважаючи на вражаючі досягнення в боротьбі зі злочинністю, досягнуті за минуле десятиліття, Колумбія все ще залишається рекордсменом по абсолютній кількості вбивств.
У Бразилії, розташованої на південь від Венесуели, реєструється найбільша кількість умисних вбивств на планеті: понад 56 тис. На рік. Більше 80% бразильців впевнені: їм реально загрожує насильницька смерть. Не краща ситуація і в Центральній Америці: понад 1/3 громадян Сальвадору і Гондурасу повідомляють соціологам про недавні вбивства в їх кварталах.
Стара з косою веде полювання за молоддю. Кожні 15 хвилин з життям розлучається черговий юний житель Латинської Америки (як правило, юнак-підліток). 400 вбивств на добу - майже 140 тис. Смертей на рік.
У деяких країнах саме умисне вбивство (а не нещасні випадки, самогубства, рак та інші хвороби) стало головною причиною відходу підлітків з життя. При цьому більше 75% вбивств відбуваються із застосуванням вогнепальної зброї, що набагато вище середньосвітових показників. Парадоксально, але приборкати епідемію вбивств не вдається навіть всупереч вражаючому прогресу в боротьбі з бідністю, повсюдного вдосконалення систем освіти та охорони здоров'я, а також підвищенню рівня життя в цілому.
Більш того, кількість умисних вбивств в Латинській Америці залишається надзвичайно високим навіть в той час, коли цей показник наполегливо скорочується практично в усіх куточках планети. У цьому регіоні проживають всього 8% світового населення, але тут відбувається 33% всіх вбивств. Якщо ситуація не зміниться, до 2030 року кількість насильницьких смертей в Латинській Америці зросте з 21,5 до 35 на 100 тис. Жителів.
І хоча проблема зростання злочинності непокоїть більшість латиноамериканців, особливо в цьому питанні виділяються 7 країн: Бразилія, Колумбія, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Мексика і Венесуела. Сумарно на їх території щороку відбувається 25% всіх реєстрованих в світі вбивств.
Навіть найбільш тяжко постраждалі від бойових дій території не здатні конкурувати з Латинською Америкою. Так, війни в Афганістані за період з 2001-го по 2014 р забрали життя приблизно 26 тис. Мирних громадян. За той же період вбито 67 тис. Жителів Гондурасу, а населення цієї країни становить лише третину від чисельності населення Афганістану.
А ось приклад Бразилії: в 2015 р в країні скоєно стільки ж умисних вбивств, скільки випадків загибелі людей зафіксовано сумарно в трьох країнах за той же період - Афганістані, Іраку і Сирії. Навряд чи варто дивуватися особливої активності провідних гуманітарних служб (наприклад, МКЧХ і «Лікарі без кордонів») в Латинській Америці.
Одна з причин різкого зростання кількості умисних вбивств в регіоні проста - порушені кримінальні справи рідко розкриваються, ще рідше вбивці потрапляють за ґрати. У Північній Америці і Західній Європі розкриваність подібних злочинів становить приблизно 80%, а в Японії наближається до 98%. У багатьох латиноамериканських країнах цей показник ледь перевищує 20%: в Бразилії, Колумбії, Гондурасі і Венесуелі безкарними залишаються не менше 90% винних у тяжких злочинах, пов'язаних з насильством проти особистості.
Оскільки більшість жертв - жебраки темношкірі чоловіки з бідних кварталів, розслідування випадків їх загибелі не входить в число пріоритетів. Слідство ведеться повільно і незграбно (в тих випадках, коли взагалі ведеться). В результаті довіру людей до поліції і системі кримінального судочинства прагне до нуля.
У цій в цілому похмурій картині спостерігається єдиний проблиск надії: подальше зростання кількості умисних вбивств - аж ніяк не неминуча тенденція. В регіоні достатньо прикладів, коли окремі міста і країни зуміли радикально змінити ситуацію.
Результати нещодавнього дослідження говорять про те, що в Латинській Америці ще з кінця 90-х реалізується понад 90 окремих національних і муніципальних програм профілактики насильницької злочинності. Владі таких мегаполісів, як Богота, Сьюдад-Хуарес, Медельїн і Сан-Паулу, за минуле десятиліття вдалося знизити показники насильницької смертності на 70 і більше відсотків.
І нехай згадані програми не схожі один на одного, а буквально копіювати їх просто неможливо, - у них чимало спільного. На чолі руху за зміни стоять лідери громадянського суспільства, зокрема, сильні мери міст. Вони успішно поєднують далекоглядність в плануванні, копіткість в зборі та аналізі даних з безперервним моніторингом ситуації в найбільш «гарячих точках» і впровадженням програм соціального забезпечення виключно для районів з найвищим рівнем соціальної дезорганізації, де проживає найбільш вразлива молодь. Для них скорочення рівня злочинності стало одним із пріоритетів. Але найважливіше те, що вони прекрасно усвідомлюють: домогтися цього можна лише шляхом приборкання факторів ризику, забезпечення населення більш потужним захистом, просування ідеї необхідності перегляду поведінки, зміцнення системи кримінального правосуддя і - при необхідності - ведення переговорів з іншими відомствами.
Згадані програми переконливо демонструють: стабільне скорочення кількості вбивств - не тільки цілком реальна, але і життєво важлива мета. Економіки країн Латинської Америки несуть непомірні витрати через кримінального насильства: в середньому вони досягають 3,5% ВВП регіону, а це $ 261 млрд. На рік. Що вже говорити про наслідки у вигляді зниження продуктивності праці через смертності, чого цілком можна було уникнути. А наслідки ці знаходять просто катастрофічні масштаби: вони немов гирі на ногах гальмують розвиток економік країн, які зуміли зробити рішучий ривок вперед в 60-80-і рр. минулого століття навіть незважаючи на епоху автократії.
Якби все суспільства і уряду Латинської Америки дружно взяли на себе зобов'язання щодо скорочення кількості умисних вбивств на 50% за прийдешнє десятиліття, їм би вдалося запобігти приблизно 413 тис. Насильницьких смертей. Якби цієї мети досягли лише кілька країн (Бразилія, Колумбія, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Мексика і Венесуела), було б врятовано 365 тис. Життів.
Ці цифри можуть здатися занадто високими і навіть амбітними, але це не так: мова йде про скорочення всього на 7,5% річних показників смертності в результаті вбивств. Подібні проекти в інших регіонах світу підтверджують реалістичність таких цілей.
Так як же Латинській Америці скоротити кількість злочинів, скоєних тут вбивств на 50%? Як мінімум урядам, бізнесу і представникам громадянського суспільства слід взяти на озброєння засновані на аналізі реальних даних і фактів стратегії, сконцентрувати всі зусилля на тих районах, де насильницькі злочини давно стали нормою.
Зрештою, подібні діяння, як правило, знаходять концентроване вираження в певних кварталах, в середовищі бідних, погано освічених молодих людей. Відбуваються ці злочини в певний час доби і в конкретних місцях. Так, аналіз ситуації в п'яти латиноамериканських країнах показав: 50% всіх злочинів скоюються лише на 3-8% сегментів вулиць (т. Е. В одних і тих же місцях).
Особливо ефективними в даній ситуації будуть програми постійного моніторингу ситуації в гарячих точках, а частиною масштабної стратегії профілактики насильницької злочинності могли б стати проекти з укладання перемир'я між конкретними бандами, не дивлячись на всю суперечливість такої методики. Важливу роль в справі відновлення громадського порядку грає і вдосконалення системи слідства і кримінального правосуддя.
В основі програм профілактики і боротьби зі злочинністю повинні лежати амбітні цілі, а скорочення чисельності злочинів - стати однозначно головним завданням, але не побічним продуктом такої боротьби. Багато національні та місцеві органи влади все ще наполегливо намагаються оцінювати успіх заходів щодо профілактики злочинності кількістю вилучених стовбурів, кілограмами конфіскованих наркотиків і числом заарештованих підозрюваних. Оскільки співробітників правоохоронних органів найчастіше нагороджують саме з урахуванням цих показників, вони і мають тенденцію недооцінювати значущість зниження інших показників - особливо кількості насильницьких злочинів з людськими жертвами.
Урядам країн Латинської Америки необхідно переходити до стратегічного довгострокового планування, оскільки сьогоднішні підлітки потенційно можуть стати жертвами або злочинцями вже завтра. Доступність освіти і можливість працевлаштування - ключові фактори, що формують готовність юнаків відмовитися від вчинення злочину заради вибору іншого шляху в житті.
Проведені в Латинській Америці соцопитування свідчать: збільшення трудової зайнятості молоді всього на 1% призводить до скорочення кількості умисних вбивств на 0,34%. У Медельїні підвищення доходів молодих жителів лише на 1% дозволило знизити кількість вбивств на 0,4%. І подібні ситуації спостерігаються в інших країнах регіону.
Найважливішим компонентом успіху в підсумку залишається культура профілактики злочинності: під цим терміном мається на увазі трепетне ставлення до раннього розвитку особистості, щедрі інвестиції в розвиток виховних здібностей батьків, а також постійна підтримка програм професійного навчання молоді.
Найбільш успішні програми профілактики злочинності націлені не тільки на зачистку територій від зловмисників, але і на розширення спектру соціальних благ для матерів-одиначок та рекреаційних програм для дітей і підлітків.
Найчастіше в тюрми потрапляють систематично ігноровані батьками діти, котрі піддаються негативному впливу з боку однолітків. Всі перераховані вище заходи не завдадуть шкоди бюджету. Більш того, вони дадуть хороші результати не тільки в справі профілактики злочинності, а й в інших сферах. Назва необхідного препарату нам прекрасно відомо - і Латинській Америці пора почати приймати прописані ліки.
Стаття була опублікована в Foreign Affairs 22.03.2017 р © Council on Foreign Relations. // Tribune News Services.
РОБЕРТ Маггі і ИЛОНА САБО де Карвальо, співзасновники бразильського аналітичного центру Igarape Institute, вивчає взаємозв'язок між безпекою та економічним розвитком. Роберт - консультант ООН, Світового банку, Міжамериканського банку розвитку і ряду некомерційних організацій з США і Європи. Ілона - виконавчий координатор авторитетної Глобальної комісії з питань наркополітики GCDP (2011-2016 рр.).
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Так як же Латинській Америці скоротити кількість злочинів, скоєних тут вбивств на 50%?
