Розміщую тут короткі біографії і фотопортрети начальників карного розшуку МВС України, які займали цю посаду з 1943 по 2001 рік:
БРЯНЦЕВ Олександр Олександрович, 08.07.1897 р.н., уродженець Ярославської області. У 1919 році закінчив полкову школу Робітничо-селянської Червоної Армії. З 1933 по 1942 рік працював начальником відділу карного розшуку робітничо-селянської міліції Вінницької та Сталінської областей. З березня по жовтень 1943 року обіймав посаду начальника відділу карного розшуку УМ НКВС УРСР. Комісар міліції 3 рангу
МАРЧЕНКО Леонід Васильович, 04.08.1900 р.н., уродженець г.Мангліс (Грузія). У 1918 році закінчив Тбіліської чоловічу гімназію. З 1926 по 1939 рік працював на посадах оперативно-начальницького складу особливого відділу НКВС Закавказького і Одеського військових округів. З 1941 по 1944 рік працював заступником начальника, начальником відділу карного розшуку УМ НКВС Вірменської РСР. З березня 1944 по вересень 1947 року обіймав посаду начальника відділу карного розшуку УМ НКВС УРСР. Полковник міліції.
ТКАЧЬОВ Михайло Федосійович, 08.11.1902 р.н., уродженець ст.Преградная, Ставропольського Краю. У 1925 році закінчив школу начальницького складу міліції в Харкові. У 1921-1924 роках працював міліціонером і помічником командира взводу кінного резерву Кременчуцької районної міліції Полтавської області. З 1925 по 1931 рік - уповноваженим Прилуцького обласного розшуку міліції, обласним інспектором, начальником Дніпропетровського обласного розшуку міліції. З 1931 по 1933 роки - старшим уповноваженим відділення по боротьбі з бандитизмом оперативного відділу Головного управління міліції НКВС УРСР. З 1933 по 1938 рік - помічником начальника оперативного відділу, начальником 1-го відділення і виконуючим обов'язки заступника начальника відділу карного розшуку УНКВС Дніпропетровської області. У 1936 році закінчив курси перепідготовки старшого начальницького складу міліції. З 1938 по 1940 рік працював начальником відділу карного розшуку УНКВС Харківської області. У 1941-1942 роках - начальник оперативного штабу, командир загону УНКВС Харківської області. З жовтня 1943 року по лютий 1945 року працював начальником ОУР УМ НКВС Московської, Курганської і Горьківської областей. З 1946 по 1947 рік - помічник начальника УМВС УРСР, начальник відділу карного розшуку УМ м.Києва. З лютого 1947 року по лютий 1951 року обіймав посаду начальника відділу карного розшуку - заступника начальника УМ МГБ УРСР. Комісар міліції 3 рангу.
Кур'ята Володимир Миколайович, 15.08.1909 р.н., уродженець Хмельницької області. З 1935 по 1951 рік працював на посадах оперативно-начальницького складу служби управління державної безпеки в Закарпатській області. У 1936 році закінчив курси перепідготовки старшого начальницького складу міліції. Учасник Великої Вітчизняної війни. З лютого 1952 по жовтень 1954 року обіймав посаду начальника відділу карного розшуку МГБ УРСР. Полковник державної безпеки.
ПУШКІН Олексій Логіновіч, 11.10.1908 р.н., уродженець Москви. У 1934 році закінчив Московський технологічний інститут. З 1943 по 1954 рік працював на посадах оперативно-начальницького складу УМ НКВС УРСР. Учасник Великої Вітчизняної війни. З грудня 1954 по квітень 1955 і з вересня 1958 по серпень 1964 року обіймав посаду начальника відділу карного розшуку МВС УРСР. Полковник міліції.
СТЕПАНЧЕНКО Костянтин Іванович, 16.05.1904 р.н., уродженець Брянської області. З 1940 по 1951 рік працював на посадах оперативно-начальницького складу відділу УМ НКВС Саратовської області, а з 1955 року - заступником начальника відділу УМ МГБ УРСР. У 1953 році закінчив курси Вищої офіцерської школи МДБ СРСР. Учасник Великої Вітчизняної війни. З квітня 1955 по вересень 1958 року обіймав посаду начальника відділу карного розшуку МВС УРСР. Комісар міліції 3 рангу.
ЛОГВИНЕНКО Іван Михайлович, 25.06.1922 р.н., уродженець Київської області. З 1945 по 1959 рік працював в органах внутрішніх справ на посадах оперативно-начальницького складу УВС Черкаської області. У 1956 році закінчив Київський держуніверситет ім.Т.Шевченка. З серпня 1964 року по вересень 1966 року обіймав посаду начальника відділу карного розшуку МООП УРСР. Полковник міліції.
Ковшаря Микола Олексійович, 01.10.1922 р.н., уродженець ст.Купьянск-Вузлова, Харківської області. Батько працював залізничником, пізніше - начальником станції Ірміно в Ворошиловоградської (тепер Луганської) області. Не закінчивши середню школу Ковшар Н.А. влаштувався на роботу в лісовій склад а потім в шахтоуправління. Переїхавши з батьками у Ворошиловоград, працював на заводі ім.Пархоменка, токарем до початку війни. У віці 19 років записався добровольцем на фронт. Служив в загоні по ремонту військової техніки. Вперше потрапив в зону бойових дій під Кременчуком, де його військовий підрозділ було майже повністю знищено. Разом з уцілілими відступав під Харків і потім на переформування під Воронеж. Надалі служив в 305-му артилерійському гаубичному полку на Донбасі, Дону, Північному Кавказі і Малій землі, де перейшов на службу в 107-ю морську стрілецьку десантну бригаду, навідником. Під час одного з боїв з ризиком для життя погасив пожежу, що виникла біля знаряддя, де знаходилися боєприпаси. За цей подвиг отримав Орден Червоної Зірки. Надалі брав участь в боях під Києвом, Житомиром і Бердичевом. За участь в цих боях був нагороджений Орденом Слави 3 ступеня. Там же вступив в члени КПРС. Брав участь в боях під Бродами проти дивізії СС «Галичина». Орден Слави 2 ступеня отримав за бої на території Німеччини, коли, не дивлячись на наказ командира батальйону про відступ, продовжував вогонь з гармати і підбив танк, після чого піхота, надихнувшись цим, перейшла в контратаку. У квітні 1945 року був поранений під Берліном осколками снаряда в спину і ноги. Демобілізований. Після війни вступив на службу в органи внутрішніх справ УРСР. У 1945-60 роках працював на керівних посадах в міліції Ворошиловоградської області, а в 1960-1966 роках - в м.Запоріжжя. У 1957 році закінчив Вищу школу МВС СРСР. З вересня 1966 по лютий 1974 року обіймав посаду начальника Управління карного розшуку МВС УРСР. У 1974-1980 роках працював начальником УВС Ворошиловоградської області. З 1980 року і до виходу у відставку - начальник 3 факультети Київського філіалу Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації керівних працівників ВТУ МВС СРСР. Кавалер багатьох урядових нагород СРСР. Генерал-майор міліції.
БУРИЙ Віктор Михайлович, 08.04.1923 р.н., уродженець м.Києва. З 1948 по 1960 рік працював на посадах оперативно-начальницького складу служби карного розшуку Київської та Дніпропетровської областей. У 1956 році закінчив Вищу школу МВС СРСР. З травня 1960 по липень 1963 року працював начальником УМ м.Дніпропетровська. Учасник Великої Вітчизняної війни. З липня 1974 по вересень 1977 року обіймав посаду начальника Управління карного розшуку МВС УРСР. Генерал-майор міліції.
ФЕРЕ Едуард Вадимович, 08.03.1936 р.н., уродженець с.Кубліч, Гайсинського району, Вінницької області. Освіта вища. Закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченко.В органах внутрішніх справ з 1962 року. Працював оперуповноваженим відділення дізнання Жовтнгевого РВ УМ м.Києва, старшим оперуповноваженим карного розшуку УМ МООП УРСР, заступником начальника відділу УКР МВС УРСР. З лютого 1974 року по липень 1976 року працював заступником начальника УВС Полтавської області, а з липня 1976 року по вересень 1977 року - заступником начальника УКР МВС УРСР. З вересня 1977 по лютий 1978 року обіймав посаду начальника Управління карного розшуку МВС УРСР. У 1984-1992 роках - начальник 7 управління МВС УРСР, а з 1992 року - начальник ГУКП МВС України. У 1995 році призначений керівником Апарату Міністра внутрішніх справ України та радником міністра. З 2001 року - на пенсії. Генерал-полковник міліції.
ПИЛИПЧУК Василь Пилипович, 1934 р.н., уродженець Хмельницької області. У 1962 році закінчив Харківський юридичний інститут. З 1962 по 1968 рік працював на посадах оперативно-начальницького складу УВС Харківської області. З серпня 1976 по лютий 1978 року - заступником начальника УВС Харківської області. З лютого 1978 по липень 1983 року обіймав посаду начальника Управління карного розшуку МВС УРСР. Полковник міліції.
МЕЛЬНИК Євген Леонтійович, 23.12.1925 р.н., уродженець с.Корсунь, Єнакіївського району, Донецької області. У 1957 році закінчив Вищу школу МВС СРСР і Донецький педагогічний інститут в 1964 році. У 1944-1948 роках працював міліціонером, помічником оперуповноваженого карного розшуку міського відділу міліції в Донецькій області. У 1948-1956 роках - старший оперуповноважений карного розшуку МВМ, начальник відділення міліції, заступник начальника райвідділу МДБ і МВС в Донецькій області. У 1957-1973 роках працював заступником начальника, начальником відділу карного розшуку, заступником начальника УООП Донецького облвиконкому. У 1973-1983 роках - начальник УВС Вінницького облвиконкому. З липня 1983 по серпень 1987 року обіймав посаду начальника Управління карного розшуку МВС УРСР. Генерал-майор міліції.
КОНДРАТЬЄВ Ярослав Юрійович, 15.07.1948 р.н., уродженець г.Стрій, Львівської області. Після закінчення Львівського технікуму залізничного транспорту в 1967 році, працював за фахом. Службу в органах внутрішніх справ розпочав в 1971 році інспектором карного розшуку. З 1977 по 1983 рік працював на посадах оперативно-начальницького складу УВС Львівської області, а з 1985 по 1987 рік - заступником начальника УКР МВС УРСР. У 1980 році закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім.І.Франка. З серпня 1987 по липень 1990 року обіймав посаду начальника УКР МВС УРСР. У 1986 і 1989 роках брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1990-1994 роках очолював Постійну Комісію Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби зі злочинністю, брав участь в розробці законів «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про оперативно-розшукову діяльність» та інших. З 1994 року - ректор Національної академії внутрішніх справ України. Кандидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2000 року. Заслужений юрист України. Президент Української секції Міжнародної поліцейської асоціації. Генерал-лейтенант міліції.
МЕЛЬНИК Петро Захарович, 14.06.1938 р.н., уродженець м.Хотин, Козинської району, Рівненської області. З 1957 по 1958 рік працював оперуповноваженим карного розшуку відділу міліції виконкому Зарічненського райради депутатів трудящих. У 1958-1982 роках працював на посадах оперуповноваженого карного розшуку Радалівского відділу міліції УВС Рівненської області, оперуповноваженого карного розшуку Володимирського відділу міліції УВС Рівненської області, заступника начальника відділу міліції Сарнинський райвиконкому Рівненської області, начальника відділу міліції Острозького райвиконкому Рівненської області, начальника відділу міліції Дубенського РВВС Рівненській області, начальника інформаційного центру при УВС Черновецького облвиконкому, заместімтеля начальника управлін ия міліції УВС Черновецького облвиконкому. У 1963 році закінчив Вищу школу МООП УРСР. З серпня 1982 року по серпень 1990 року - начальником УВС Чернівецької області. З серпня 1990 по лютий 1993 року обіймав посаду начальника ГУУР МВС України. З 1993 року - перший заступник начальника Центрального бюро Інтерполу, а з 1994 по 1996 рік - начальник Національного центрального бюро Інтерполу в Україні. Генерал-майор міліції.
КОРОЛЬ Віктор Миколайович, 03.03.1948 р.н., уродженець м.Чернівці. З 1965 по 1967 рік працював токарем на підприємствах Чернівецької області - машинобудівному заводі, об'єднанні «Комунтранс». У 1967-1969 роках служив у Збройних Силах. У жовтні 1970 року вступив на службу в органи внутрішніх справ. З 1972 по 1982 рік працював на посадах інспектора карного розшуку Черновецького МВВС, інспектора, старшого інспектора, начальника відділення карного розшуку УВС Чернівецької області. У 1972 році закінчив Львівську середню спеціальну школу міліції МВС СРСР, а в 1982 році - Академію МВС СРСР. З 1982 по 1988 рік працював заступником начальника, а потім начальником Ленінського РВВС м.Чернівці. У 1988-92 роках - заступник начальника, начальник відділу по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності УВС Чернівецької області. У 1992-1993 роках - начальник УВС м.Чернівці. З лютого 1993 по січень 1995 року обіймав посаду начальника ГУУР МВС України. У 1995-1996 роках - заступник міністра внутрішніх справ - начальник кримінальної міліції. У жовтні 1996 року призначений начальником податкової міліції - першим заступником Голова ДПАУ. У травні 1998 року обраний народним депутатом Верховної Ради України III скликання. З травня 2002 року - народний депутат Верховної ради України IV скликання. Заслужений юрист України. Генерал-лейтенант міліції.
Задояна Михайло Трохимович, 14.09.1947 р.н., уродженець Черкаської області. З 1971 по 1995 рік працював на посадах оперативно-начальницького складу УВС Харківської, Херсонської, Миколаївської та Черкаської областей. У 1986 році закінчив Академію МВС СРСР. З березня 1995 по вересень 1996 року обіймав посаду начальника Головного управління карного розшуку МВС України. Полковник міліції.
ГРИГОРЕНКО Іван Григорович, 01.03.1952 р.н., уродженець Одеської області. З 1975 по 1992 рік працював на посадах оперативно-начальницького складу УВС Одеської області, а з грудня 1992 по листопад 1995 року - першим заступником начальника Управління - начальником кримінальної міліції УМВС України в Оденсской області. У 1989 році закінчив Академію МВС СРСР. З вересня по жовтень 1996 року обіймав посаду начальника ГУУР МВС України. Генерал-майор міліції.
Чеменко Олександр Миколайович, 18.04.1950 р.н., уродженець Кіровоградської області. З квітня 1977 року працював у в карному розшуку УМ в Донецькій області. У 1992 році закінчив Київську вищу школу міліції МВС УРСР. З липня 1982 року працював в УКР МВС УРСР, а в червні 1995 року був призначений першим заступником начальника ГУУР МВС України. З червня 1995 по жовтень 1996 року працював начальником Маріупольського ГУ УМВС України в Донецькій області. У жовтні 1996 року очолив ГУУР МВС України. Генерал-майор міліції.
БАБЕНКО Володимир Семенович, 26.05.1951 р.н., уродженець с.Дубовий Гряди, Сахновщинського району, Харківської області. З 1969 по 1971 рік служив у Збройних Силах. З січня 1972 року - на службі в органах внутрішніх справ. Закінчив Дніпропетровську спеціальну середню школу міліції і Київську вищу школу МВС СРСР в 1982 році. Працював міліціонером, слідчим, інспектором организацонно-аналітичного відділу штабу МВС УРСР, старшим інспектором, головним інспектором, старшим інспектором з особливих доручень, інспектором организацонно-інспекторського управління МВС УРСР, заступником начальника відділу правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, начальником відділу підготовки проектів відомчих нормативних актів штабу МВС України, консультантом і помічником міністра внутрішніх справ. У 1997-2000 роках працював першим заступником начальника ГУУР МВС України, а з березня 2000 року - начальником ГГУР МВС України. Потім був заступником начальника ГУМВС України в м.Києві, начальником штабу. Генерал-майор міліції.
ЕВДОКИМОВ Володимир Миколайович, 06.11.1960 р.н., уродженець Харкова. У 1983-1985 роках служив у Збройних Силах. Закінчив Харківський авіаційний інститут в 1983 році. У 1986 році вступив на службу в органи внутрішніх справ. У 1986-1998 роках працював міліціонером полку патрульно-постової служби УВС Харківського міськвиконкому, потім на посадах начальницького складу, першим заступником начальника УМВС України в Луганській області - начальником управління по боротьбі з організованою злочинністю. У 1991 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого. У червні 1998 року призначений начальником контрольно-методичного відділу УКР УМВС України в Дніпропетровській області та в тому ж році переведений на посаду заступника начальника УКР - начальника по боротьбі з груповими злочинними проявами. У 1999-2001 роках - начальник УКР УМВС України в Дніпропетровській області, потім заступник начальника ГУУР МВС України. З вересня 2001 року - начальник ГУУР МВС України. Генерал-майор міліції.
Використані джерела:
Камінчік А.С. Генералові не народжуються, - К .: ТОВ «Ґенеза», 2000..
Газета «Кримінальна хроніка», №5 (22), 2001 г., с.4
«Міліція України. Історичний нарис, портрети, події », К., Видавничий Дім« Іл. Юре », 2002.
