Диктор аеропорту про рожевих смсках і іспитах з географії

1. Олеся прийшла працювати в Домодєдово 12 років тому. Спочатку вона була оператором в call-центрі, потім...
2. "Так склалося, що у нас ніхто не курить. За весь час роботи тут я ні разу не зустрічала кращих дикторів"
3. "Смска" - термінова інформація, яка приходить дикторам від агентів по посадці через спеціальну...
4. "Улюблений питання нашої начальниці на іспитах з географії -" Яка риба водиться тільки в...
5. Всього в аеропорту працює вісім "основних" дикторів і один підмінний. Все диктори - жінки.
6. "Буває прямо аншлаг - люди спізнюються і спізнюються, а буває якось плавно. Може бути, повний...

Фото: M24.ru/Александр Авілов

Бути голосом аеропорту - завдання почесна і складна одночасно. Затримані рейси, вічно губляться діти, які захопилися шопінгом в duty free пасажири, забуті торти і ціла диспетчерська система, якій потрібно управляти.

Диктор, як і оперний співак, повинен стежити за зв'язками і вміти керувати своїм диханням, він повинен знати географію, як професійний мандрівник, і на рівні хорошого психолога випромінювати флюїди спокою і впевненості.

Кореспондент мережевого видання M24.ru поспілкувалася з "голосом" аеропорту Домодєдово Олесею Лев і дізналася, що таке рожева смска, чому забуті речі називають рекламою, на скількох мовах говорить аеропорт і чи є романтика в роботі диктора.

Фотогалерея

Військові Індії під час ракетного випробування знищили космічний супутник, який знаходився на низькій навколоземній орбіті, оголосив в зверненні до нації прем'єр-міністр країни Нарендра Моді. 1 з 5

- Олеся, розкажіть, звідки диктор отримує інформацію, яку він має озвучити?

- Інформацію нам надсилають агенти по посадці, тому що у нас списків пасажирів немає. Такі оголошення ми називаємо "смс". Вони до нас приходять у вигляді рожевої рядки, ми їх озвучуємо і запускаємо в ефір. Якщо потрібно, виставляємо інтервал - частоту, з якою оголошення буде відтворюватися.

Якщо ефір вільний, то смска звучить відразу ж, а якщо немає, то вона встає в чергу. Ми можемо поставити пріоритет: звичайна, термінова, диспетчерська. Наприклад, у випадку з спізнюються пасажирами ми виставляємо її як "диспетчерську". По суті диктор ще і як диспетчер управляє.

- А рекламу ви в ефір пускаєте?

- За рекламу у нас забуті речі, заборона на куріння, правила огляду. Тобто об'яви не настільки термінові. Пріоритетом, звичайно, є початок і закінчення посадки, виклик спізнюються пасажирів.

- В аеропортах часто можна почути оголошення на самих різних мовах. Вони озвучуються дикторами вручну або їх генерує автоматична система?

- Наживо зачитуються тільки нестандартні оголошення, все решта генеруються автоматично. Наприклад, потрібно оголосити про виліт в Єреван. Інформація буде оголошена автоматично російською, англійською та російською мовами.

Якщо ж цей рейс не дай бог затримається і треба буде годувати пасажирів, розміщувати їх в готелі, то ми вже робимо оголошення вручну, але тільки російською мовою і на міжнародному англійською.

- На скількох мовах "розмовляє" автоматична система?

- Система вміє розмовляти на 25 іноземних мовах, серед яких хінді, іврит, тайська, китайська та в'єтнамський мови. Кожна фраза оголошення комбінується з окремих слів.

Зараз "словниковий запас" системи налічує близько 35 тисяч таких звукових фрагментів. І архів постійно поповнюється.

Олеся прийшла працювати в Домодєдово 12 років тому. Спочатку вона була оператором в call-центрі, потім - недовгий час - агентом з обслуговування пріоритетних пасажирів в VIP-залі, після чого їй запропонували стати диктором.

Одного разу, коли Олеся ще була співробітником довідкової служби, її запитали: "Дівчина, вибачте, а це зараз ви зі мною розмовляли або запис диктора?". Олеся вважає, що це було своєрідне пророцтво.

- Чиїм голосом говорить система?

- У повідомленнях системи російською мовою записаний мій голос. У студії мені довелося надиктувати з потрібною інтонацією певний набір слів - починаючи від чисел і закінчуючи приводами.

Під час запису ми робили так: якщо потрібно було зробити голос "на підвищення", тобто з подальшим продовженням фрази, ми піднімали руку вгору. Якщо ж потрібно було поставити крапку, ми це теж показували жестами.

Що стосується інших мов, то до нас приїжджали фахівці - диктори або представники авіакомпаній - і так само надиктовують. Наприклад, щоб записати набір слів на івриті, в Москву на один день прилітала дівчина з Тель-Авіва.

Фото: M24.ru/Александр Авілов

- А посадку Якщо ви не розкажете?

- Ми вже кілька років не оголошуємо посадку. Я, чесно кажучи, про це сумую. Коли я йду додому, я весь час дивлюся на людей, які стоять в залі прильоту. Вони такими очима шукають своїх ... Саме розчулення - це коли у них відбувається зустріч, вони цілуються або обіймаються. У цьому багато романтики.

- У диктора відповідальна робота. Напевно, у вас все співробітники пунктуальні?

- Щодо цього у нас проблем немає, всі дівчатка відповідальні, всі один одного змінюють. Наприклад, сьогодні ближче до 20.00 я буду дивитися на годинник і розуміти, що зараз повинна прийти моя змінниця, я швиденько їй поступлюся крісло і піду додому. Щодо цього у нас хороший колектив.

"Так склалося, що у нас ніхто не курить. За весь час роботи тут я ні разу не зустрічала кращих дикторів"

- Тобто підмінити завжди можуть якщо що?

- Ми всі живі люди. Буває, що хтось захворів чи виникають якісь інші життєві ситуації. На цей випадок є підмінний диктор. Взаємовиручку теж ніхто не відміняв.

- Щодо професійних хвороб. Ви бережете зв'язки?

- Я прекрасно розумію, що якщо я попила холодної води, у мене тут же заболить горло. Морозиво - рідкісний випадок, і то я буду чекати, поки воно майже повністю розтане.

До речі, завжди, коли я приходжу до лора, мені задають питання: "Лекції читаємо або вчителькою працюємо?".

Фото: M24.ru/Александр Авілов

- А як щодо куріння?

- Так склалося, що у нас ніхто не курить. За весь час роботи тут я ні разу не зустрічала кращих дикторів.

- Ви робите якусь артикуляционную або дихальну розминку перед роботою?

- Ні. А коли? Ти прийшла, прийняла зміну, села і працюєш.

- У дикторів є доступ в інтернет або вони працюють виключно в своїй системі?

- Ні, а навіщо він потрібен? У нас вся інформація на моніторах. Є тільки те, що потрібно для роботи.

"Смска" - термінова інформація, яка приходить дикторам від агентів по посадці через спеціальну програму у вигляді рожевої рядки. Диктор оперативно озвучує цю інформацію і запускає її в ефір.

- Як люди взагалі стають дикторами?

- Раніше люди потрапляли в дикторську, в основному, з телефонної довідки, так само було і зі мною. У call-центрі постійно перевірялося, наскільки ти чемний і наскільки ти грамотно і коректно даєш інформацію.

- З яких сфер приходять в цю професію?

- Люди приходять з різних сфер. Я за освітою документознавець. Серед моїх колег-дикторів два економіста, два психологи, одна дівчина - з медичною освітою.

Фото: M24.ru/Александр Авілов

- У вас завжди був добре поставлений голос?

- Напевно, так. Взагалі у мене це якось з дитинства. Вчителька з літератури вічно мене відправляла на конкурси читців, я всіляко заперечував руками і ногами від цього.

Одного разу я випадково посіла перше місце на конкурсі читців серед школярів Домодедовского району (Олеся живе в місті Домодєдово - прим. M24.ru). Думала: "Просто прийду і відзвітувати, щоб мені поставили п'ятірку з літератури", - і в підсумку виграла. Після цього мене хотіли відправити на конкурс до Москви, але я сказала, що не поїду, хоча мене дуже просили. Такий дурний характер був. І все одно потрапила туди, де треба читати.

- Поставлений голос у вашому випадку - це спадкове?

- У мене тато шикарно співав, бабуся дуже добре співала, її на весілля запрошували. Напевно, це звідти.

- Ви єдиний диктор в родині?

- Так, я перша. Моя мама 33 роки працює в аеропорту Домодєдово, але абсолютно в іншій службі, по роботі ми не перетинаємося.

Що таке система автоматичних оголошень?

Отримавши інформацію з бази даних аеропорту, наприклад про зміну статусу рейсу, система генерує типові звукові повідомлення і своєчасно транслює їх через гучномовці, розташовані в залах пасажирського терміналу. Система може одночасно передавати різні повідомлення адресно, в конкретні зали, де знаходяться пасажири певного рейсу.

"Наживо" зачитуються тільки нестандартні оголошення. Інформація для трансляції також надходить в систему автоматичних оголошень із загальної бази даних. Відповідне повідомлення з'являється на екрані перед диктором, який зачитує оголошення в потрібний момент.

- Вам домашні кажуть, що ви і в житті розмовляєте як диктор?

- Так, чоловік регулярно мені нагадує: "Ти не на роботі". Але я завжди так кажу. Або в магазин, наприклад, приходимо з ним, і він запитує потім: "Ти можеш їм нормально сказати, чого і скільки тобі треба?". Але я нічого не можу з собою вдіяти.

Люди в електричці обертаються на мій голос, мені часто кажуть: "Тихіше, не кричи". Але це завжди так було. Коли я ще в школі вчилася, знайомі говорили моїй мамі: "Твоя на весь автобус нам все розповідала".

- А в дитинстві ви думали про те, що можете стати диктором?

- Ні, таких думок у мене не було. Хоча в дитинстві мені подобалося брати газету і пародіювати кого-небудь. Або якусь телевізійну програму. Пустувала, в загальному. Але, напевно, це був знак.

- Якими якостями повинен володіти диктор?

- Крім приємного голосу потрібно мати хорошу дикцію. У людини не повинно бути дефектів мовлення, він повинен вміти управляти своїм диханням.

- Тренінги у вас проводяться?

- Так, в аеропорту Домодєдово є свій навчальний центр, де проводяться тренінги з англійської, клієнтоорієнтованості і різним спеціалізованим галузевим спрямуванням. Англійському нас вчать дуже інтенсивно - курси проводяться з певною періодичністю і тривають по два-три місяці.

За географії ми здаємо іспити, як в школі, - встаємо до карти, і нас починають питати, де знаходиться Поволжі, де Черноземье, де курорти Краснодарського краю і так далі. Я ж повинна, наприклад, розуміти, що якщо мова йде про Актюбінську, мені потрібно натиснути кнопку МВЛ - міжнародні повітряні лінії, щоб система направила оголошення в міжнародний сектор, а не у внутрішні лінії.

Улюблений питання нашої начальниці на іспитах з географії - "Яка риба водиться тільки в Байкалі?". Відповідь - Байкальський омуль.

Фото: M24.ru/Александр Авілов

- А ораторське мистецтво вам викладали?

- Так, у нас були дуже цікаві курси акторської майстерності, до нас приїжджали викладачі з Щукінського училища. Ми не тільки над вимовою працювали, а й сценки ставили, і м'ячики катали, і дуріли - чого тільки не робили.

До цих курсів мені здавалося, що я правильно кажу, а тут не встигла я увійти в клас і привітатися, як мені відразу ж вказали на якісь недоліки.

"Улюблений питання нашої начальниці на іспитах з географії -" Яка риба водиться тільки в Байкалі? ". Відповідь - Байкальський омуль"

- До речі про назви міст. З цим виникають труднощі? Напевно, і з прізвищами буває непросто ...

- Проблем з вимовою назв міст, як не дивно, у мене не виникало. Щодо складних прізвищ - так, тут дійсно потрібно проявляти майстерність. У нас працювала дівчина, яка ніяк не могла вимовити слово "Пхукет". І я їй весь час говорила: якщо ти щось не можеш відразу вимовити, напиши на папері і прочитай. Це дуже допомагає.

- А що ж ви робили, коли не було автоматичної системи?

- Працювали голосом. У нас був величезний план, ми повинні були чітко за часом робити оголошення. У кожного диктора стояла велика залізна коробка, чимось схожа на комод, з величезною кількістю кнопочок. Система називалася на сленгу "Жолудь". Через неї здійснювався зв'язок з усіма службами.

Бували випадки, коли ти робиш оголошення і тебе одночасно викликають по "Жолудю". На іншому кінці дроту все вже знали, що потрібно дочекатися, поки ти договір, і тільки тоді передавали інформацію.

Уявіть ситуацію: тобі потрібно встигнути оголосити про початок реєстрації, одночасно у кого-то закінчується реєстрація або посадка, і в цей момент тебе викликають по "Жолудю" і просять оголосити про втрачений паспорт. Це було неймовірно.

Фото: M24.ru/Александр Авілов

- Що ніколи не потрапить в ефір?

- Ми не озвучуємо родинні зв'язки пасажира. Наприклад, підходить пасажир і каже: "Скажіть, що я, племінник Ігор, чекаю тітку Машу біля стійки інформації". Але так оголосити ми не можемо. Звучати це буде в такому вигляді: "Марію, яка прибула з Сургута, запрошують до стійки інформації. Вас чекають".

Існують шаблони оголошень. Нехтування допускаються, але мінімальні. Ті, хто приходить до нас на роботу, завжди спочатку записують все в зошит, думають, що ця зошит буде з ними завжди, але потім від частого повторення шаблони настільки швидко запам'ятовуються, що вимовляються вже на автоматі.

Всього в аеропорту працює вісім "основних" дикторів і один підмінний. Все диктори - жінки.

Зміна диктора триває 12 годин і починається або з 8.00 (денна), або з 20.00 (нічна). Йому виділяється один годину особистого часу. У дикторської завжди паралельно працюють дві людини.

- Як ви зберігаєте доброзичливу інтонацію, якщо у вас поганий настрій?

- Я завжди собі кажу, що пасажири ні в чому не винні, тому всі проблеми повинні залишатися за дверима дикторської. Пасажир не повинен відчувати в голосі диктора тривогу або недоброзичливість. Навпаки, потрібно створити відчуття надійності, спокою. До речі, якщо під час прочитання тексту злегка посміхатися, то голос звучить зовсім по-іншому - впевнено і привітно.

- У вас вже, напевно, виробилася риса - оцінювати, хто як говорить.

- Взагалі у мене є така схильність - критикувати неправильне мова. Якщо, наприклад, по телевізору хтось із політиків щось сказав з помилкою, я обов'язково на весь будинок прокоментую. Вухо вже мимоволі ловить такі ляпи.

Фото: M24.ru/Александр Авілов

- Як вам здається, пріоритет серед дикторів віддається низьким або високим голосам?

- У нас у всіх різні голоси. У кого-то низький, у кого-то - високий. В однієї дівчини дуже ніжний голос, таким голосом добре дітям казки читати.

- У вас є кумири серед дикторів?

- Мені подобається Катерина Андрєєва, Марія Ситтель. Ну і, звичайно ж, диктори старої школи - яка ж все-таки у них гарна, поставлена ​​мова.

"Буває прямо аншлаг - люди спізнюються і спізнюються, а буває якось плавно. Може бути, повний місяць на пасажирів впливає або магнітні бурі"

- Ви працюєте на величезну аудиторію. Не страшно?

- Деякі дівчатка, яких мені доводилося стажуватися, говорили, що уявляють собі багато-багато людей, які дивляться в стелю, і слухають, що їм говорить диктор. Вони говорили: "Мені здається, що все мене слухають". А у мене таких страхів ніколи не було.

Коли я тільки прийшла в дикторську, мені дали всього два тижні, щоб освоїтися. І я якось відразу влилася в цей ритм. Все-таки приємно, коли твій голос зустрічає і проводжає людей з самих різних країн, допомагає їм впоратися з хвилюванням перед польотом.

Фото: M24.ru/Александр Авілов

- Бувають дні, коли на рейс спізнюється більше людей, ніж зазвичай?

- Так, ви знаєте, день на день не доводиться. Може бути, повний місяць на пасажирів впливає або магнітні бурі, важко сказати ... Буває прямо аншлаг - люди спізнюються і спізнюються, а буває якось плавно - рейси спокійно закриваються і нікого за прізвищами оголошувати не потрібно.

- Від напрямків це залежить?

- Так. Рідко спізнюються на рейси до Цюріха, Лондон, Відень, Лісабон. Часті запізнення - це рейси в деякі країни СНД, чартери на курорти, наприклад в Єгипет, деякі внутрішні російські рейси.

Людина року і кращий працівник місяця

- Які оголошення доводиться робити найчастіше?

- В основному це, звичайно, оголошення заблукали пасажирів і про втрачені речі або документах.

- А кумедні випадки у вашій практиці були?

- Нещодавно надійшло повідомлення від агента реєстрації про те, що знайдена роздрукована коробка з тортом. Ми оголосили про знахідку, і господар в результаті знайшовся. Бували й упаковки цукерок, і плюшеві ведмедики. Якось раз пасажири втратили собаку, ми зробили оголошення і домашній улюбленець був знайдений. Але пасажири самі так захопилися пошуками, що довелося давати оголошення вже про пошуки господарів собаки.

Ще, до речі, цікавий факт - батьки губляться частіше, ніж діти, які самі звертаються до співробітників аеропорту та просять відшукати своїх мам і тат.

Фото: M24.ru/Александр Авілов

- Діти - або, як ви кажете, їхні батьки - часто губляться?

- Чи не кожен день, но часто. Сьогодні, например, у нас загубівся хлопчик чотірьох років. Мама, мабуть, булу в шоці, тому что вона катастрофічно НЕ пам'ятала, что на ньом Було надіто. Згадала вона тільки те, що хлопчик був з рюкзаком зеленого кольору. Ми так і оголосили, і дитина дуже швидко знайшовся.

Причому спочатку у нас не було інформації про зелений рюкзаку, і ми оголосили просто хлопчика чотирьох років. І була тиша. Потім нам подзвонили зі стійки інформації і сказали про рюкзак. І тільки після другого оголошення хлопчика відразу привели.