Землетрус в Японії і проблеми на місцевих АЕС відгукнулися в дуже далекою від неї Австрії. Уряд цієї країни починає політичну кампанію за закриття атомних станцій по всій Європі. 
Фото: AP
Міністр навколишнього середовища Австрії Ніколаус Берлакович був сильно вражений звісткою про аварії на японських атомних станціях "Фукусіма-1" і "Фукусіма-2". Там було зазначено подвійне перевищення допустимого рівня радіації. Політик вніс на розгляд колег по ЄС пропозицію про проведення термінових перевірок на європейських атомних станціях для з'ясування їх надійності в разі землетрусу. Він також додав, що країнам Євросоюзу пора задуматися про відмову від атомної енергетики.
Здавалося б - де Японія і де Австрія? І де взаємозв'язок між атомною енергетикою і великою політикою, якщо справа не стосується розробок ядерної зброї, в чому підозрюють, наприклад, Іран і КНДР? Однак австрійці примудрилися її виявити. Їх боротьба проти АЕС в Європі попсувала крові багатьом країнам, а деякі станції з їх подачі і зовсім були закриті.
Читайте також: Австрія: антиісламська "передова" Європи
До кінця 1970-х років Австрія, як і всі розвинені (і навіть деякі не дуже розвинені) країни, активно займалася атомними дослідженнями. Недалеко від Відня була зведена АЕС "Цвентендорф", але в експлуатацію її так і не ввели. У 1978 році екологічні активісти, які побоювалися аварій, домоглися проведення в країні загальнонаціонального референдуму з питання майбутнього станції. З мінімальною перевагою перемогли противники АЕС, і з тих пір вона стоїть законсервованої.
Вийшов парадокс: штаб-квартира Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) знаходиться в країні, яка від цієї самої енергії відмовилася. "Екологічний" екстремізм Австрії посилився після аварії на Чорнобильській АЕС, коли радіоактивна хмара з Прип'яті досягло Дунаю і австрійських Альп. Поступово країна взяла курс на боротьбу проти АЕС у всій Європі. Відповідне положення є в програмах всіх провідних партій країни - від соціал-демократів до ультраправих.
Особливий інтерес у Австрії виник до атомних станцій, розташованих на території сусідніх з нею чотирьох колишніх соціалістичних країн. Правда, підхід тут австрійці виявили вельми виборчий, і в ньому легко можна угледіти політичну мотивацію. Голоси на користь закриття АЕС "Пакш" в Угорщині були не надто гучними. Воно і зрозуміло - відносини зі східними сусідами у Австрії історично найбільш прості (якщо, звичайно, не брати до уваги братські за мовою Німеччину і Швейцарію).
Фото: AP
На відміну від "Пакша", АЕС "Кршко" в Словенії дісталося більше. Ще в 90-і роки, коли колишня югославська республіка не увійшла в ЄС, австрійці висловлювали стурбованість її роботою. В останні роки робота "Кршко" дійсно викликала нарікання. У 2008 році через неполадки її довелося зупинити, в минулому проблеми виникли в ядерному центрі фізичного інституту. Кожен раз реакція Відня була різкою, і звучало тільки одна вимога: розглянути питання про закриття АЕС.
Більша увага до словенській АЕС, ніж до угорської, виявлялося Австрією ще до всяких неполадок. Тут знову можна угледіти політичну мотивацію. Словенські землі багато століть перебували в складі Австрії, частина Словенії на початку 40-х років насильно включили в Третій рейх, куди Австрія увійшла добровільно. Немов виправдовуючись за звірства земляка Гітлера, на початку 90-х років австрійці одними з перших визнали незалежність Словенії. У Відні чекали відповідного жесту у вигляді закритої АЕС, але не дочекалися.
Тиск на Словаччину з боку Австрії і зовсім виявилося досить ефективним. У 2002 році тоді ще тільки прагнула в ЄС країна, підкорившись австрійському тиску, взяла на себе зобов'язання зупинити реактори АЕС "Ясловске Богуніце". До 2008 року це було зроблено, проте в січні 2009 року Словаччина постраждала від дій керівництва України, зайнявся незаконним відбором газу. Прагнучи відновити енергобаланс, словацька влада за новою запустили реактори. Австрійцям це не сподобалося, але вдруге на їх тиск словаки не піддалися.
Справжній атомно-політичний трилер розігрався у відносинах Австрії та Чехії - країни, відносини з якою у австрійців історично непрості. У Відні вважають чехів одними з головних винуватців розвалу колись великої Австрійської імперії, в Празі відповідають австрійцям скаргами на століття утисків. І однією з больових точок, "примикає" до історичних кривд, виявилася розташована поблизу австрійського кордону чеська АЕС "Темелін".
Ледве в 1998 році почалися переговори про вступ Чехії до ЄС, вже увійшла в нього Австрія пообіцяла заблокувати їх, якщо "Темелін" не буде закритий. Чехи відмовилися, пославшись на те, що право вибору джерел енергії - внутрішня справа кожної країни. Австрійські активісти блокували пункти пропуску через кордон, ультраправа Партія свободи намагалася організувати античеських референдум. Однак Євросоюз став на бік Чехії, і "Темелін" не став перешкодою на шляху чехів до Євросоюзу.
Фото: AP
Але з'ясувалося, що проблема дійсно є, і справа не тільки в спробі Австрії помститися чехам за розвал імперії. В останні роки на "Темеліні" відбулося безліч позаштатних ситуацій. Все через те, що на початку 90-х років чехи, прагнучи позбутися від всього "російського", поставили на радянський реактор американські стрижні. Вони виявилися несумісні, і повідомлення про неполадки на "Темеліні" стали банальністю. Різкі висловлювання австрійців з цього приводу теж стали вже чимось буденним.
Чехи виявилися непоступливими, чого не скажеш про більш далекі від Австрії Болгарію і Литву. Багато в чому на вимогу Відня перша закрила АЕС "Козлодуй", а друга - Ігналінську АЕС. Так що "екстремістська екологічна політика" австрійського керівництва деякі плоди вже принесла.
Навряд чи Австрія вела б себе настільки напористо, якби у її керівництва не було підтримки в інших європейських країнах. Партія "зелених" сидить в парламентах багатьох країн Західної Європи і навіть подекуди в колишніх соцкраїнах. А коли "зелені" стали в 1998 році частиною правлячої коаліції в Німеччині, з їх подачі уряд Герхарда Шредера взяло на себе зобов'язання закрити всі 17 німецьких атомних реакторів. Так що австрійці отримали потужну братську підтримку.
Правда, не всі німецькі політики були схильні виконувати взяті урядом соціал-демократів і "зелених" зобов'язання. Два роки тому канцлер Ангела Меркель вирішила продовжити термін експлуатації 17 реакторів. З Відня почувся гул обурення, але слухати "молодших" німецькомовних братів в Берліні не стали. Довелося Австрії стримати свій антиядерний запал.
Однак нинішній землетрус в Японії знову змусило заговорити про безпеку атомних реакторів. І тепер австрійська дипломатія навряд чи упустить шанс поспекулювати на цій темі в загальноєвропейському масштабі. Втім, про безпеку АЕС в сейсмонебезпечних районах дійсно треба подумати. І тут з Австрією навряд чи посперечаєшся. Але ідея про закриття АЕС, мабуть, так і залишиться ідеєю. Адже не тільки Чехія зі Словенією, а й Німеччина з Францією розвивають атомну енергетику. І навіть страждає від стихії Японія не думає від неї відмовлятися.
Про головні міжнародні події читайте в розділі "Світ"
Здавалося б - де Японія і де Австрія?І де взаємозв'язок між атомною енергетикою і великою політикою, якщо справа не стосується розробок ядерної зброї, в чому підозрюють, наприклад, Іран і КНДР?
