Про конституційно-правовому сенсі частини першої статті 45 та про визнання скарг про перевірку конституційності зазначеної норми не підлягають розгляду см. Визначення Конституційного Суду РФ від 05.12.2003 N 446-О, від 05.12.2003 N 447-О, від 05.02.2004 N 25-О.
1. Представниками потерпілого, цивільного позивача і приватного обвинувача можуть бути адвокати, а представниками цивільного позивача, який є юридичною особою, також інші особи, правомочні відповідно до Цивільного кодексу Російської Федерації представляти його інтереси. За постановою мирового судді в якості представника потерпілого або цивільного позивача можуть бути також допущені один із близьких родичів потерпілого або цивільного позивача або інша особа, про допуск якого клопоче потерпілий або цивільний позивач. 
2. Для захисту прав і законних інтересів потерпілих, які є неповнолітніми або за своїм фізичним або психічним станом позбавлених можливості самостійно захищати свої права та законні інтереси, до обов'язкового участі в кримінальній справі залучаються їх законні представники або представники.
3. Законні представники і представники потерпілого, цивільного позивача і приватного обвинувача мають ті ж процесуальні права, що і подаються ними особи.
4. Особиста участь у кримінальній справі потерпілого, цивільного позивача або приватного обвинувача не позбавляє його права мати по цій кримінальній справі представника.
Коментар до статті 45
1. Кримінально-процесуальне законодавство в цій статті передбачає два види представництва - договірне і законне. Договірне представництво грунтується, наприклад, на угоді (цивільно-правовий договір) між довірителем з адвокатом (див. Ст. 25 Закону про адвокатуру). Представництво в кримінальному процесі є вчинення від імені та за дорученням довірителя процесуальних дій представником (повіреним). Представник учасника кримінального процесу, що має визнаний законом інтерес у справі, реалізує процесуальні права довірителя в інтересах останнього. При цьому всі юридичні наслідки дій представника зачіпають безпосередньо довірителя.
Законне представництво грунтується переважно на спорідненість і пов'язане з необхідністю захистити права і законні інтереси потерпілих, які є неповнолітніми або за своїм фізичним або психічним станом позбавлених можливості самостійно захищати свої права та законні інтереси.
Якщо участь представника залежить від розсуду учасника процесу, що має охоронюваний законом інтерес у справі, то участь законного представника зобов'язаний забезпечити орган, провідний кримінальну справу, після того, як встановить факт відсутності в особи можливості самостійно захищати свої права та інтереси.
Оскільки кримінально-процесуальне законодавство не знає випадків обов'язкової участі представника потерпілого, цивільного позивача, приватного обвинувача, то інститут законного представництва повинен розглядатися як важливий правозахисний інститут.
Слід мати на увазі, що кримінально-процесуальне законодавство не виключає участі адвоката за призначенням у статусі представника потерпілого (цивільного позивача). Така можливість допускається ч. 3 ст. 3 Закону про адвокатуру. В силу ч. 1 ст. 11 КПК суд, прокурор, слідчий, дізнавач зобов'язані забезпечити учасникам кримінального процесу можливість здійснення своїх прав. Державні органи, які ведуть кримінальне переслідування, має право прийняти рішення про призначення потерпілому, цивільному позивачеві представника в особі адвоката. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 131 суми, виплачені адвокату за надання їм юридичної допомоги в разі участі адвоката у кримінальному судочинстві за призначенням, відносяться до процесуальних недоліків і відшкодовуються за рахунок коштів федерального бюджету або коштів учасників процесу.
1.1. Потерпілий, цивільний позивач, приватний обвинувач можуть мати необмежену кількість представників. Законний представник може бути допущений за загальним правилом тільки один.
2. Виходячи з буквального сенсу тексту ч. 1 коммент. статті, слід зробити висновок, що в якості представника фізичної особи, що бере участь у справі в якості потерпілого, цивільного позивача або приватного обвинувача, може виступати тільки адвокат.
Якщо потерпілим і (або) цивільним позивачем є юридична особа, то в якості його представника може виступати адвокат, чиї повноваження повинні посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським утворенням, або інша особа, в тому числі керівник, який діє в межах повноважень, наданих йому законом, статутом або положенням, чиї повноваження повинні бути виражені в довіреності, виданої та оформленої відповідно до закону (ст. ст. 182, 185, 186 ЦК, ст. 53 ЦПК).
Не зовсім виправданим бачиться рішення законодавця обмежити коло осіб, що допускаються в якості представників фізичних осіб, виключно адвокатами. Тим більше що в якості захисників обвинувачених поряд з адвокатами за рішенням суду можуть допускатися й інші особи, про яких клопоче обвинувачений.
3. Адвокат допускається до участі в кримінальній справі як представника потерпілого, цивільного позивача, приватного обвинувача при пред'явленні посвідчення адвоката і ордери на виконання доручення, що видається відповідним адвокатським утворенням. Ніхто не має права вимагати від адвоката і його довірителя пред'явлення угоди про надання юридичної допомоги (ст. 6 Закону про адвокатуру).
Керівник організації, який виступає в якості органу юридичної особи, подає документи, що засвідчують його службове становище або повноваження.
3.1. Обставини, що виключають участь представника потерпілого, цивільного позивача в кримінальній справі, вказані в ст. 72 КПК (див. Також ч. 4 ст. 6 Закону про адвокатуру).
Про відведення представників зазначених учасників кримінального процесу см. Ст. 62 КПК.
3.2. Державний орган, провідний кримінальну справу, зобов'язаний перевірити, чи належним чином оформлені повноваження представника і чи немає обставин, що перешкоджають його допуску до кримінальної справи.
4. За постановою мирового судді в якості представника потерпілого (приватного обвинувача) або цивільного позивача в якості представника може бути допущений не тільки адвокат, а будь-яка інша особа (в тому числі один з близьких родичів довірителя), про допуск якого клопоче потерпілий (приватний обвинувач ) або цивільний позивач.
Представницькі повноваження інших осіб, про допуск яких клопоче перед мировим суддею цивільний позивач або потерпілий, підтверджуються документом, що засвідчує родинні відносини цих осіб, або довіреністю, оформленою в порядку ст. 185 ГК і ст. 53 ЦПК.
5. Рішення про допуск до кримінальної справи особи, яка не є адвокатом, як представник або законного представника оформляється постановою органу досудового розслідування, прокурора або мирового судді. Відмова у допуску може бути оскаржений зацікавленою особою в порядку, зазначеному в гл. 16 КПК.
6. Відмова мирового судді в задоволенні клопотання потерпілого або цивільного позивача про допуск в якості представника особи може бути оскаржено в апеляційному порядку.
7. Як законних представників неповнолітнього потерпілого, цивільного позивача і приватного обвинувача можуть виступати батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники, представники установ і організацій, під опікою яких знаходиться представляється (п. 12 ст. 5 КПК). Зазначені в п. 12 ст. 5 КПК особи можуть виступати законними представниками потерпілого, цивільного позивача, які були визнані недієздатними або обмежено дієздатними в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, або є суб'єктами, які з інших причин не можуть самі захищати свої права і законні інтереси в кримінальному судочинстві.
8. Допуск в кримінальний процес в якості законних представників батьків чи інших родичів проводиться на підставі документів, що підтверджують родинні стосунки представника і подається.
Особи, які виступають в якості опікунів і представників установ, організацій, під опікою яких знаходиться представляється, зобов'язані пред'явити документи, що засвідчують їх статус.
9. Представники і законні представники потерпілого, цивільного позивача і приватного обвинувача беруть участь в кримінальному судочинстві на стороні обвинувачення (п. 47 ст. 5 КПК).
10. Представники потерпілого, приватного обвинувача, цивільного позивача користуються всіма правами сторони в справі, за винятком тих прав, які невіддільні від особистості довірителя (наприклад, право давати показання, пояснення).
10.1. Адвокат, який здійснює представництво в кримінальній справі, користується правами, наданими йому ст. 6 Закону про адвокатуру. Адвокат, який виступає в кримінальному судочинстві як представника, має права на збирання доказів способами, зазначеними в ч. 3 ст. 6 Закону про адвокатуру.
Адвокат, який виступає в якості представника в кримінальному судочинстві, не має права займати позицію всупереч волі довірителя (п. 3 ч. 4 ст. 6 Закону про адвокатуру).
11. Судовий розгляд відбувається за участі потерпілого та (або) його представника (ч. 1 ст. 249), цивільного позивача і (або) його представника (ч. 1 ст. 250), приватного обвинувача або його представника (ч. 5 ст . 321).
12. У ході судового слідства може виникнути необхідність допитати за обставинами справи в якості свідків представників цивільного позивача, потерпілого, приватного обвинувача.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 56 КПК не підлягає допиту як свідок адвокат - про обставини, які йому стали відомі у зв'язку з наданням юридичної допомоги. Якщо ж в якості представника виступає не адвокат, а інша особа, то воно може бути допитано. Цивільний позивач, потерпілий має право давати показання, пояснення. Їх представники мають ті ж процесуальні права, що і подаються ними особи (ч. 3 коммент. Статті). Тому вони можуть давати показання і пояснення (п. 6 ч. 2 ст. 42, п. 5 ч. 4 ст. 44) і користуватися свідків імунітетом, зазначеним відповідно в п. 3 ч. 2 ст. 42 і в п. 7 ч. 4 ст. 44 КПК. Суд зобов'язаний гарантувати забезпечення їх прав і обов'язків у цій частині (ч. 2 ст. 11 КПК).
13. У дебатах сторін замість потерпілого або разом з ним може брати участь його представник. Представник потерпілого, цивільного позивача має право клопотати про участь у дебатах сторін (ч. 2 ст. 292 КПК). З дозволу суду представник потерпілого, цивільного позивача виступає в дебатах сторін до виступу учасників з боку захисту (ч. 3 ст. 292 КПК).
13.1. Як учасник дебатів представник потерпілого, приватного обвинувача або цивільного позивача має право на репліку (ч. 6 ст. 292 КПК).
13.2. Представник потерпілого, приватного обвинувача має право надати суду в письмовому вигляді пропоновані ними формулювання рішень з питань, зазначених у п. П. 1 - 6 ч. 1 ст. 299 КПК.
13.3. Представник цивільного позивача (вважаємо) має право запропонувати суду формулювання рішення з питань, зазначених у п. П. 10, 11 ч. 1 ст. 299 КПК.
14. Участь в кримінальному процесі законних представників обов'язково у випадках, передбачених ч. 2 коммент. статті. Законний представник не пов'язаний у виборі своєї позиції у справі волею потерпілого. Більш того, він має право повністю замінити потерпілого. Якщо потерпілим є малолітня або недієздатний громадянин, його законний представник має право пред'явити цивільний позов або подати заяву в порядку ст. 318, тобто статус цивільного позивача або приватного обвинувача потерпілий набуває за рішенням свого законного представника. Відповідно до ч. 1 ст. 318 КПК кримінальну справу приватного обвинувачення може бути порушено шляхом подачі заяви законним представником потерпілого. Згідно ч. 3 ст. 44 цивільний позов на захист інтересів неповнолітніх, осіб, визнаних недієздатними або обмежено дієздатними в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, а також осіб, які з інших причин не можуть самі захищати свої права і законні інтереси, може бути пред'явлений їх законними представниками.
14.1. Про випадки прийняття на себе прокурором обов'язків по захисту прав та інтересів особи, нездатного самостійно захищати їх, см. Ч. 4 ст. 20, ч. 6 ст. 246, ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 318 КПК.
15. Державний орган, провідний кримінальної справи, виносить постанову (визначення) про визнання особи законним представником потерпілого, роз'яснюючи йому його повноваження.
Вважаємо, що права законного представника потерпілого, приватного обвинувача або цивільного позивача аналогічні процесуальних прав законного представника неповнолітнього обвинуваченого, підозрюваного, які передбачені ст. 426 КПК, а також законного представника особи, щодо якої ведеться справа про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. Ч. 1, 2 ст. 437 КПК).
16. Потерпілий, цивільний позивач, який не досяг віку 16 років, викликається на допит через його законних представників (ч. 4 ст. 188 КПК).
17. При допиті неповнолітнього потерпілого має право бути присутнім його законний представник (ч. 1 ст. 191 КПК). Аналогічне право є у неповнолітнього потерпілого при його допиті на очній ставці, а також при проведенні з його участю інших слідчих дій. Рішення про це залежить від розсуду слідчого. Вважаємо, що в кримінальній справі, де потерпілим є малолітня, участь законного представника доцільно.
18. Законний представник потерпілого має право знайомитися з протоколами слідчих дій, в яких він брав участь, і робити письмові зауваження про правильність та повноту зроблених у них записів (що випливає з ч. Ч. 6, 7 ст. 166 КПК).
19. Законний представник потерпілого має право заявляти клопотання і відводи, приносити скарги на дії (бездіяльність) і рішення дізнавача, слідчого, прокурора. Це випливає з положень ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 119, ст. 123 КПК.
20. Законний представник потерпілого має право подавати докази, подавати клопотання про проведення слідчих дій.
21. Відповідно до ч. 2 ст. 215 КПК слідчий зобов'язаний повідомити не тільки представника, а й законного представника потерпілого, цивільного позивача про закінчення попереднього слідства і роз'яснити їм їхні права на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.
Після закінчення попереднього розслідування з дозволу слідчого, дізнавача законний представник знайомиться з матеріалами кримінальної справи, виписує з нього будь-які відомості і в будь-якому обсязі (що випливає зі змісту ст. 216 КПК).
22. При необхідності для участі в допиті неповнолітніх потерпілих викликаються до суду їх законні представники, які можуть з дозволу головуючого задавати питання допитуваному. Допит потерпілого, який не досяг віку 14 років, проводиться з обов'язковою участю його законного представника (ч. Ч. 4, 7 ст. 280 КПК).
23. Законний представник потерпілого може бути допитаний в суді в якості свідка. Така можливість випливає з ч. 3 ст. 56 КПК. Визнавши за необхідне допитати законного представника потерпілого в якості свідка, суд повинен винести про це постанову (визначення) та відповідно до ч. Ч. 1, 2 ст. 11 КПК роз'яснити особі положення ст. 51 Конституції і попередити про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань (Пост. Пленуму Верховного Суду РФ N 7).
