Мф., 1 зач., I, 1-25. Тиждень перед Різдвом Христовим.
Родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, Яків породив Юду й братів його; Юда народив Фареса і Зару від Тамари; Перец породив Гецрона, Хецрон народив Арама; Арам породив Аммінадавів Авінадав народив Нахшона; Нахшон породив Салмона; Салмон породив Вооза від Рахави Боаз породив Йовіда від Рути, А Овед породив Єссея, а А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої Соломон же породив Ровоама, Ровоам породив Авию; Авія породив Асу; Аса породив Йосафата, а А Йосафат породив Йорама Йорам породив Уззі Озія народив діл; Іоафам народив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; Єзекія породив Манасію; Манасія народив Амона; Амон породив Йосію; Йосія ж породив Йоякима, Іоаким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення.
За переселення ж у Вавилон, Ієхонія породив Салатіїля Зоровавель же породив Зоровавеля Зоровавель же породив Авіюда Авіюд породив Еліякима, А Еліяким породив Азора Азор же породив Садока; Садок породив Ахіма; Ахім породив Еліуда; Еліуд народив Елеазара; Єлеазар породив Матфана; Маттан породив Якова, а А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос.
А всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять.
Різдво Ісуса Христа було так: по Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.
А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажаючи ославити її, хотів тайкома відпустити її.
Але коли він подумав, - ось Ангол Господній з'явився йому уві сні і сказав: Йосипе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого; народить Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус, бо Він спасе людей Своїх від їхніх гріхів.
А все оце сталось, щоб збулося сказане від Господа пророком, який говорить: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому Еммануїл, що значить: з нами Бог.
Вставши від сну, Йосиф зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою, і не знав він її, аж Вона народила Сина Свого первістка, і він дав Йому ймення Ісус.
Ікона "Різдво з родовим деревом Ісуса Христа" - Україна, XVIII століття
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.
Люди зазвичай свій родовід ведуть від честі до честі, від слави до слави, згадуючи в свої родинні зв'язки людей, які перед Богом або перед людьми були великими, значними. Родовід Христового, яку ми сьогодні читали, - це довгий оповідь про людську вірність і про людське зраді. Це оповідь про людину, який шукав Бога, який душею до Нього кидався, подвигом життя намагався себе перемогти заради Бога, Його правди і вічного життя. І разом з цим вплетена в цю розповідь довга низка імен, які говорять про людський ганьбу, про людському падінні, про людську невірності.
Христос веде Свій родовід немає від слави - для цього було б достатньо сказати «Він Син Божий», Він веде Свій родовід через все і славні і страшні шляхи, які нам описані в Старому Завіті.
А Старий Завіт - це не тільки розповідь про народ, бувальщина, реальна бувальщина про народ, в якому народився Спаситель Христос, це теж образ людської душі, сповідь всього людства, бачення його шляхів як Бог їх бачить. І в цьому відношенні родовід Христового говорить нам теж про те, що відбувається в нашій душі і життя, коли ми шукаємо Бога, переходячи від щирої любові, спрямованості до Нього, віри, справжньої надії і граничної немочі падіння, а значить і зради, зради Самого Бога і зради інших людей, які мають право спиратися на нашу вірність в їх сходженні в Царство Небесне.
Ось чому перед Різдвом Христовим пропонується нам це довгий, часом багатьом - чому не сказати: всім? - здивоване читання. Як мало серед нас, напевно, таких, які у вільний час взяли б і прочитали цю родовід хоч один раз у своєму житті, і пошукали б в Старому Завіті, про кого ж йде мова, хто ці люди, які нам дали Христа?
Ми знаємо віру Авраама, ми знаємо жертву Ісаака, ми знаємо чистоту і цнотливість Йосипа Прекрасного. Іноді промайне інше ім'я, яке про щось говорить. А більшість з цих імен так багаті змістом.
Христос на Себе всі взяв, і велич людини полягає в тому, що без нього не був втілений б Бог. Тільки тому, що людина так великий, що може вмістити повноту Божества, зміг Бог плоттю стати людиною. Але разом з цим Христос прийняв всю неміч, всю крихкість, весь жах людської долі.
Станом тому вчитуватися в ці імена так, як ми згадуємо людей, які в нашому житті зіграли значну, вирішальну роль. Вчитаймося в ці імена, і будемо згадувати, що плоть Христова була зіткана з плоті цих людей, що людська душа Христова поступово, з роду в рід, очищалася і переходила від подвигу до жаху через цих людей.
Згадаймо їх сьогодні, згадаємо їх і в інші дні нашого життя з глибоким благоговінням, з трепетною вдячністю. Вони нам дали Христа: тіло Христове - їх тіло, народження Христове - завершення їх земної долі, їх віри, їх вірності, їх пошуки, їх спрямованості до Бога, не дивлячись на слабкість, неміч і гріх. І навчимося йти цим же шляхом, спираючись на все сильне, на все Боже в них і в нас і долаючи, перемагаючи з допомогою Божою благодаттю і милості все те, що в нас негідно Його і нашої людської гідності. Амінь.
джерело: Електронна бібліотека "Митрополит Антоній Сурожський"
Читайте також:
Іван Божий Священик Феодор Людоговский
У Старому Завіті родовід надписується ім'ям родоначальника. «А оце нащадки Адама ...» (Бут 5) - читаємо ми про нащадків первочеловека аж до Ноя і його синів. Але в Євангелії книга родства названій іменем Боголюдини - далекого нащадка Авраама.
Як мало серед нас, напевно, таких, які у вільний час взяли б і прочитали цю родовід хоч один раз у своєму житті, і пошукали б в Старому Завіті, про кого ж йде мова, хто ці люди, які нам дали Христа?
