Аналіз приватизаційного процесу в Україні

Опубликовано: 22.10.2018

ПАШКІВЕЦЬ Е.С.,Шелест О.Л.

Перспективи великої Ре/Приватизації в Україні: причини, гравці, об'єкти, наслідки

Приватизацію розглядають як один із засобів роздержавлення шляхом корпоратизації великих майнових комплексів та лібералізації відносин між державою і суб’єктами господарювання.

Перша і головна відмінність українського роздержавлення від західного полягає в тому, що на Заході не було таких прецедентів, коли власність у гранично стислі строки перетворювалася із суспільної і державної в приватну.

Друга принципова відмінність — в силу історичних причин переважна частина населення в Україні практично не має коштів для придбання нерухомого майна. Ця обставина особливо посилилася після лібералізації цін, в результаті якої велика частина населення позбавилася своїх трудових заощаджень. Усе це потребує цілком іншого підходу до купівлі і продажу нерухомості, оскільки сьогодні надання безумовного права одержувати в приватне володіння суспільну власність за гроші означає закріплення незаконно отриманих в останні роки коштів шляхом інвестування їх у нерухомість[1].

Третя відмінність теперішнього українського роздержавлення від західного полягає в тому, що згадані власники в переважній своїй частині навряд чи мають достатньо ясне уявлення про те, що з цим майном робити.

Роздержавлення і приватизація державного майна в Україні здійснюються із 1992 року. Цей рік ознаменував початок першого етапу приватизації в Україні. За 1992-1995 рр. в Україні змінили організаційно-правову форму господарювання близько 28 тис. об’єктів, причому більше половини з них – у 1995 р. За цей період частка державних основних засобів скоротилася до 62%. Найбільш масштабний і прискорений процес роздержавлення припав на роки масової приватизації (1992 – 1998 рр.).

Способи приватизації в Україні постійно змінювалися. Перелік об’єктів, заборонених для приватизації поступово розширювався. З 1992 по 1994 р. приватизація здійснювалася шляхом відкриття приватизаційних рахунків в Ощадному банку. У 1995 р. було випущено українські ваучери. З 1998 року розпочалася грошова приватизація, що покликана стимулювати формування реального власника, створити вторинний ринок акцій приватизованих підприємств.

У 1999 р. з прийняттям четвертої державної програми приватизації розпочався її четвертий етап: переважно індивідуальна грошова приватизація. До переліку об’єктів, які підлягають приватизації, ввійшли підприємства таких галузей, як машинобудування, транспорт, зв’язок, нафто- і газопереробна промисловості [1].

Рис.1. Надходження коштів від приватизації державного майна до загального фонду Державного бюджету України за 1992-2012 роки

Аналізуючи данні Рис.1, можна простежити тенденцію надходження коштів від приватизації: з 1992 по 2003 рік надходження коштів помірно збільшувалось; з 2003 по 2005 рік спостерігається значний ривок у надходженнях; з 2005 по 2010 рік надходження коштів має помірний темп; період з 2010 року і по потрочний рік характерний значним ривком в надходженні коштів[2].

Неефективність приватизації в нашій країні зумовлена обраною моделлю. Як показав досвід, масова сертифікатна приватизація, орієнтована на систему пільг і аукціонів, не здатна створити фондовий ринок, механізм вторинного перерозподілу власності, що стало на заваді реструктуруванню та розвитку більшості підприємств .

В основу моделі було покладено принципи соціальної справедливості і рівності розподілу та продажу державного майна, що означало коштовну безоплатну передачу більшої частини державного майна населенню, гарантування рівності прав громадян у приватизаційному процесі. Водночас частина приватизаційних паперів реалізовувалася на платній основі.

Відсутність стратегії інвестиційної політики та ефективних механізмів регулювання допуску іноземного капіталу призвела до його стихійного розподілу в різних сферах української економіки. В окремих сферах присутність іноземного капіталу створила помітні ризики для національних інтересів. Досить чітко проглядається монополізація окремих сфер іноземним капіталом [1].

Продовження курсу на приватизацію стратегічно важливих потужних виробничих комплексів з метою фінансування поточних видатків бюджету є неприпустимим. Критерії прийняття рішень щодо приватизації мають базуватися на пріоритетності технологічного та управлінського оновлення підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності, а кошти, отримані від приватизації, повинні ефективно розподілятись для задоволення потреб стратегічного розвитку суспільства [3].

Пріоритетним завданням подальшої приватизаційної політики є також забезпечення суспільної довіри до приватизаційних процесів. Це дозволить уникнути в подальшому небезпеки поновлення дискусій щодо правомірності укладення приватизаційних угод, які вже завдали суттєвого негативного впливу на інвестиційний імідж України. З цією метою в політиці щодо приватизації необхідно зробити акцент на:

- відкритому й зрозумілому формулюванні стратегії приватизації в загальному контексті стратегії розвитку економіки України;

- забезпеченні прозорості та аргументованості політичних рішень щодо приватизації ключових підприємств національної економіки;

- відкритій системній протидії будь-яким способам тіньового відчуження об’єктів державної власності;

- забезпеченні прозорості процесів приватизації та їх системного моніторингу [3].

Отже, процес приватизації державного майна сприяв накопиченню об’єктів приватної власності, зробив незворотним ринкові перетворення. Водночас в Україні не сформувалася ефективна система відносин власності, яка забезпечила б оптимальне використання національного економічного потенціалу та сприяла б досягненню цілей і виконанню завдань соціально-економічного розвитку.

Література:

1. Сучасна економіка – Єщенко:19.4. Приватизація, її модель, напрями, етапи та наслідки. Режим доступу: http://sesia.com.ua/book/64/4747.html.

2. Звіт про роботу Фонду Державного майна України, хід та результати виконання Державної програми приватизації у 2012 році. Київ 2013. Режим доступу: http://www.spfu.gov.ua/_layouts/SPFUSiteDefinition/ReportsMFI.aspx.

3. Проблеми приватизації та формування багатоукладної економіки України. Режим доступу: http://www.kazedu.kz/referat/195042.

Залишити коментар

Ви повинні ввійти , щоб залишити коментар.