У судовій практиці виникають проблеми в розумінні і визначенні поняття припинення зобов'язання, забезпеченого порукою.
Так, рішенням Київського районного суду м.Харкова від 2 листопада 2007 року задоволено позов ВАТ КБ «Надра» та стягнуто на його користь з поручителя Тесленко-Пономаренко О.В. заборгованість за договором поруки в розмірі 1022397 грн 90 коп. і судові витрати.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що з прийняттям 19 грудня 2005 року господарським судом Харківської області рішення, яке набрало законної сили, з боржника ГІП «Автомар» вже стягнуто заборгованість за кредитним договором на користь ВАТ КБ «Надра», і відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ГК договір поруки припинив свою дію.
ЗАХИСТ ПРАВ ДОЛЖНИКА ...
ЗАХИСТ ПРАВ поручителя ...
Іншим рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог ВАТ «Кредобанк» до поручителя Бухіноі Ю.Є. про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено з посиланням на те, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 липня 2007 року, що набрав законної сили, зазначена сума боргу вже стягнута з іншого поручителя - Рябенький А.В., в зв'язку з чим немає підстав стягувати вказану суму повторно.
Апеляційний суд, скасовуючи дане рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов, зазначив, що згідно з частинами 1, 2, 4 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників спільно, так і від будь-якого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати неотриманий заборгованість від решти солідарних боржників. Зобов'язання боржником і поручителем Рябенький А.В. за договором і рішенням суду не виконано. При таких обставинах суд першої інстанції фактично усунув поручителя від відповідальності, встановленої законом і договором. Касаційна скарга Бухіноі О.Е. Верховним Судом України була відхилена.
Щодо наведених судових рішень, необхідно відзначити наступне.
Обставини, при яких припиняється порука, чітко визначені в ст. 559 ЦК України.
Згідно ст. 554 ГК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договір му поручительства.
Згідно ст.554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому випадку, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2 ст.555 ЦК).
Разом з тим, суди повинні звертати увагу на те, що в зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою Банку і боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед Банком (ч. 1 ст. 559 ЦК України) .
Згідно ст. 543 ГК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників совместн
о, так і від будь-якого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, засновані на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
З огляду на викладене, наявність, наприклад, рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника - юридичної особи - не є перешкодою для пред'явлення окремого позову до поручителя - фізичної особи.
Крім того, згідно з п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Розгляд справи в загальному суді за позовом Банку до поручителя - фізичної особи - не залежить від наслідків розгляду справи господарським судом за позовом Банку до боржника - юридичної особи. Таким чином, підстави для зупинення провадження у такій справі відсутні.
У судів виникають питання і щодо терміну припинення поручительства, що зазначено в ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Так, ухвалою Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року у справі № 6-6486 св 09 за позовом Запорізького обласного кредитної спілки «Довіра» до Бившев І.В., Бившев Ю.В., Павленко Р.Ю. про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості скасовано рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову до Бившев І.В. і в цій частині залишено без змін рішення Хортицького районного суду Запоріжжя від 10 листопада 2008 року. В іншій частині судові рішення залишені без змін.
Встановлено, що 5 лютого 2003 року згідно з кредитним договором Бившев І.В. надали кредитні кошти в розмірі 2 800 зі сплатою 4% щомісячно вперед від залишку суми неповерненого кредиту на термін до 5 серпня 2003 року. Взяті на себе зобов'язання Бившев І.В. не виконала. 9 грудня 2005 року по судовим наказом з неї стягнуто заборгованість за договором та санкції за період з 5 лютого 2003 року по 27 жовтня 2005 року. У зв'язку з тим, що судовий наказ не був виконаний, за період з 10 листопада 2005 року до 11 липня 2008 року біля неї виникла заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 2176 грн, яку і просили з неї стягнути.
Оскільки відповідачі Бившев Ю.В. і Павленко Р.Ю., згідно з договором поруки, поручилися перед кредитором за виконання Бившев І.В. свого зобов'язання, то КС «Довіра» просила стягнути вказану суму солідарно з усіх відповідачів і розірвати кредитний договір у зв'язку з істотним порушенням його умов.
Ухвалюючи судове рішення, Верховний Суд України зазначив таке. Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання вказані в ст.526 цього Кодексу. Оскільки Бившев І.В. своїх зобов'язань за договором не виконала і після видачі судового наказу заборгованість за кредитним договором КС «Довіра» не повернула, то кредитор мав право стягувати відсотки за користування кредитними коштами.
Посилання апеляційного суду на те, що ведучий судового наказу як різновиду судового рішення припиняються кредитні зобов'язання між сторонами, а кредитний договір фактично є припиненим не ґрунтуються на Законі, так як зобов'язання припиняються не в результаті прийняття судового рішення, а в результаті належного виконання грошового зобов'язання. Таке грошове зобов'язання не було виконано належним чином.
Верховний Суд України погодився з висновками судів про те, що КС «Довіра» пропустила строк пред'явлення вимоги до поручителів, оскільки він відповідає вимогам Закону (ч.4 ст.559 ЦК України) і в цій частині доводи касаційної скарги безпідставні. З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено термін, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язань перед Союзом або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань (п.6) не може розглядатися як встановлення терміну дії поручительства, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України. Згідно з цією нормою права, термін визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.
У зв'язку з цим в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів судами правомірно відмовлено.
Разом з тим, суди помилково виходили з того, що порука припиняється, якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, оскільки такий термін в кредитному договорі чітко визначений - строк повернення кредиту встановлено до 5 серпня 2003 року (п.1). Тому відмовити в позові слід було виходячи з того, що в договорі поруки не встановлено термін припинення поручительства, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Ми допоможемо нашим клієнтам припинити взаємини, що випливають з договору поруки, тим самим уберегти майно поручителя від протиправних дій Банків.
Тел .: 067 239-93-88 Тел .: (044) 209-50-69, факс: (067) 236-93-32
E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів.У вас повинен бути включений JavaScript для перегляду.ICQ: 588727098 Skype: dkasyan99
01004, Україна, м Київ, вул.Володимирська, 40/2 офіс 24. КАРТА ПРОЇЗДУ
