Микола Іванович Пирогов (1810-1881)
Микола Іванович Пирогов годинами працював в анатомічному театрі, різав м'які тканини, досліджував хворі органи, пиляв кістки, шукав заміну пошкодженим суглобам. Анатомія стала для нього практичною школою, яка заклала фундамент його подальшої успішної хірургічної діяльності. Пирогов першим виступив з ідеєю пластичних операцій, застосував наркоз у військово-польовій хірургії, вперше наклав гіпсову пов'язку в польових умовах, висловив припущення про існування хвороботворних мікроорганізмів, що викликають нагноєння ран. Його праці, різні медичні атласи висунули російську хірургію на одне з перших місць в світі.
Вибір професії лікаря відбувся в дитинстві. Маленький Коля любив, коли до них в гості приходив лікар, дядько Єфрем, він же Мухін, відомий московський лікар, професор Московського університету, хірург, анатом і судовий медик. Мухін лікував сім'ю Пирогові і особливу увагу приділяв наймолодшому члену родини - Николаша. Після відходу улюбленого доктора Коля брав в руки трубочку, накидав на плечі білий рушник і, зображуючи із себе лікаря, продовжував лікувати домашніх. Непомітно дитяча забава переросла в серйозне захоплення медициною.
Після операції. Художник Л. Ф. Коштелянчук
Пирогов народився в Москві в небагатій родині казначейського чиновника. Він навчався в приватному пансіоні Кряжева. Не без допомоги лікаря Мухіна вирішив вступати на медичний факультет Московського університету. Але виникла одна перешкода - Миколі було всього 14 років, а туди приймали з 16-ти. Довелося приписати йому 2 роки. Він закінчив університет і захистив кандидатську дисертацію. Як кращого випускника його направили в Дерптський університет (тепер Тарту) для підготовки до професорської діяльності. У 26 років він захистив докторську дисертацію і став професором хірургії. Його дисертація викликала інтерес в медичному світі, її перевели на німецький і надрукували в Німеччині. Це послужило приводом послати молодого вченого медика в Берлін на 2 роки для стажування в кращих німецьких клініках.
Бій на Малаховому кургані в Севастополі в 1855 році. Художник Г. Ф. Шукаєв. 1856р.
Після завершення відрядження Пирогов як професор керував кафедрою хірургії в Дерптському університеті. Після 8 годин роботи в університеті він йшов в клініку, а потім сідав до столу і писав наукову роботу. Його «Аннали хірургічної клініки», перекладені на німецьку мову, набули широкої популярності серед практикували медиків. У 1838 році Пирогова направили в Париж для знайомства з найвищими досягненнями французької хірургії.
Вищий європейський орден імені І. І. Пирогова за досягнення в галузі медицини. Засновано в 2004 р
Після повернення в Дерпт він знову керував кафедрою хірургії. У 1841 році його запросили в Медико-хірургічної академії Петербурга. У столиці він створив новий напрямок у клінічній медицині - госпітальну хірургію, запорукою успіху в якій вважав знання анатомії. Тоді ж він почав працювати над створенням анатомічного атласу, який би дав хірурга всі необхідні відомості для проведення операції.
Під час Кримської війни (1853-1856) Росії з коаліцією Франції, Османської імперії, Великобританії та Сардинії за панування на Балканах Пирогов попросив відправити його в Севастополь. Він оперував поранених, винесених з поля бою, і вперше в медичній практиці як знеболюючий засіб застосував ефір. Всього він зробив близько 10 тисяч операцій. Там же в Севастополі з його ініціативи стали евакуювати поранених з поля бою і задіяли сестер милосердя. Саме під час Кримської війни Пирогов заклав основи військово польової медицини.
Скульптурний портрет М. І. Пирогова на фасаді лікарні в Софії (Болгарія), що носить його ім'я
Повернувшись з Севастополя, Пирогов перестав займатися практичною медициною. Його призначили опікуном Одеського і Київського навчальних округів. Але спроби професора внести зміни в існуючу тоді практику навчання натрапили на нерозуміння. Він не став сперечатися і пішов. Останні роки він провів у своєму маєтку під Вінницею, де організував безкоштовну лікарню.
Пирогова переслідували хвороби, але він тримався до останнього, хоча знав, що у нього рак. Помер він після святкування 50-річного ювілею своєї наукової, педагогічної та громадської діяльності.
