З миру по нитці: як відроджували гине чеський?

Словники Йозефа Юнгманна На час Чеського Національного Відродження, в кінці XVIII століття все чеське міське населення говорило на німецькому і чеського не знало. Чеський був дискредитований, зведений до статусу сільського прислівники і ніхто не думав про те, щоб повернути його до рівня письмового, а тим більше - літературної мови. Про те, як «могутня купка» на чолі з товаришем Юнгман не дала пропасти красивому слов'янської мови і чого їм це коштувало, ми й говоримо сьогодні з викладачем кафедри богемістікі Карлова Університету Марією Янечковой.

«Ситуація з чеською мовою після битви на Білій горі, тобто з XVII століття дійсно ставала все гірше і гірше. Офіційною мовою була німецька, і люди були змушені використовувати німецький просто для того, щоб домовитися про щось в будь-якому відомстві. Тому німецький все вчили, все знали - це було вигідно, і він, звичайно, швидко витісняв чеська. Реміснича термінологія теж була німецькою, розмовна німецька розвивався невимушено. Були і міста, де в основному жили німці. Ну, а чеську мову як такої залишався в селах, там його вдалося ще зберегти абияк ».

- Є думка, що навіть і селяни з різних сіл майже не розуміли один одного, настільки роз'єднаними були чеські діалекти ...

«Існували й діалекти, але в Чехії вони не так сильно відрізнялися один від одного, як на Мораві, тому що їх об'єднував сильний культурний центр - Прага. Відмінності в діалектах, наприклад, між південно-західним чеським і північно-східним чеським не були такі істотні, а ось на Мораві досі є три прислівники - центрально-моравський говір, східно-моравський і силезский. Мораване одне одного розуміли, але з великими труднощами ».

Власне, ситуація була настільки погана, що чеську мову таким чином довелося відтворювати синтетичним шляхом. Він не розвинувся на основі пануючого діалекту, а став, по суті, штучної компіляцією кількох діалектів. Таким чином, Ян Неруда, наприклад, вивчив чеську мову в спеціальному лінгвістіческрм гуртку в віці 18 років.

«Відродження було штучним. Все почалося з того, що кілька інтелігентів вирішили, що чеська мова варта того, щоб не дати йому загинути. Уявіть собі, перші спроби чеський підсумовувати і відродити чеський були на німецькій мові! Йозеф Добровський, блискучий лінгвіст, засновник слов'янського мовознавства як науки, який знав масу мов, сам не вірив у те, що чеська міг би досягти того рівня, щоб використовувати його як літературна мова. Проте, він написав чеську граматику на німецькому, яка стала базою, по ній навчалися всі наступні покоління ».

Питання, яким чином вийшло переконати рядових чехів, які говорили на німецькому, відродити мову? Адже одним з ознак літературної мови є обов'язковість його для всіх - цілої нації. А це вимагає певних зусиль - пропаганди мови, гламуризації його, отлакіровиванія, особливо в ситуації, коли за ним було закріплено ярлик мови сільського. Тут необхідно оспівати мужність чехів, які, незважаючи на те, що їх мова була кодифіковано так пізно, визнали необхідність вчити його всім світом.

«Безпосередньо наступне покоління, до якого належить Йозеф Юнгманн, - а це були вже прихильники романтизму, - вирішило, що втілить в життя ідею Добровського. І найбільш значущим кроком у цьому сенсі став перший чесько-німецький словник, який написав Юнгманн - така спроба охопити різні пласти чеського словникового запасу. Він і його помічники перелопатили всю старовинну чеську літературу з XIV, XV, XVI століть, збираючи слова, які використовувалися часто, які були частиною розмовної мови, і склали цей п'ятитомний словник. Згодом з ним не розлучалися і чеські письменники. Карл Гавлічек Боровський, наприклад, цей п'ятитомний словник тягав із собою всюди в рюкзаку, щоб розширювати свій чеський словниковий запас. Можна сказати, що з середини XIX століття чеську мову молитвами всіх перерахованих вище, сильно покращав, вийшов на новий рівень, стали з'являтися роботи на чеському, які вже мали художню цінність ».

Кого смішать чеські слова типу «ходідло», «возідло» і «летадло», згадайте російських пуристів XIX століття, які пропонували «егоїзм» замінити на «ячество», «калоші» - на «мокроступи», «десерт» - на «верхоситку ». Російські пуристи боролися із запозиченнями - чеським же діячам мовного ренесансу не залишалося нічого іншого - в розмовній мові, природно, були відсутні деякі поняття. Їх довелося придумати - НЕ переймати ж з німецького .... А сучасну російську мову так до сих пір і предочітает іноземне слово споконвічно російському - більшість сучасних носіїв російської мови вважають, що «бутик» звучить елегантніше, ніж «лавка», а «президент »- солідніше, ніж« голова ». Не кажучи вже про іпотека, чатах і менеджерах, для яких російські аналоги зовсім не вживаються. Чехи такими комплексами не обтяжені, тому що пам'ятають, якою кров'ю їм дістався ренесанс дорогого їм мови. І навіть «комп'ютер» у них - «почітач».

«Юнгманн і співтовариші, власне, доформований і термінологію - лінгвістичну, історичну, природознавчу. З ним працювали люди, які або вигадували слова, або збирали їх по частинах, звертаючись до старочешскому або до інших слов'янських мов. Тому в словнику Юнгманна купа слів, які просто запозичені з польської мови, російської та югославянских мов типу сербохорватської. Просто наша мова треба було рятувати. Ми боялися запозичувати слова не тільки з німецького - навіть з нешкідливої ​​мертвої латини! Наша мова маленький, такі мови, як російська або англійська, напевно не побоювалися, що їх поглинуть запозичення ... І ось - з'явилися виключно чеські терміни, чисто чеські слова ».

- Які проблеми виникали при оволодінні практично з нуля своїм своїй рідній мові? Чесько-німецька солянка?

«Такі проблеми були і при Юнгманн - людина говорила гордо:« Я чех, я говорю по-чеськи, але його мова була буквально переплетена німецькими виразами, які він вставляв кожен раз, коли не знав, як сказати це по-чеськи. Вирішувалося це дуже довго - фактично протягом усього XIX століття. І до половини XX століття багато германізмів в чеській мові ще залишалося ».