Владикавказ - столиця Республіки Північна Осетія - Аланія, один з найкрасивіших міст Північного Кавказу, великий промисловий, науковий і культурний центр Півдня Росії. Розкинувшись на північних схилах Центрального Кавказу, біля підніжжя скелястих масивів і снігових гір, на берегах бурхливого Терека, Владикавказ є не тільки одним із стратегічно важливих міст Північно-Кавказького Федерального округу, а й інтелектуально-культурним центром Північного Кавказу.
Владикавказ засновано 6 травня 1784 року в царювання імператриці Катерини II як російський форпост поблизу осетинського села Дзауджикау на правому березі річки Терек "при вході в ущелину Кавказьких гір». Виникнення фортеці пов'язано з розвитком російсько-осетинських відносин, з добровільним приєднанням осетинського суспільства до Росії. Проект фортеці був розроблений в 1803 р шефом Казанського мушкетерського полку генерал-майором А. К. Мейером і доопрацьований інженером генерал-майором Г. Е. Фелькерзама. Фортеця забезпечувала сполучення з Закавказзям по Військово-грузинській дорозі і до 1863 року була найважливішою ланкою в системі прикордонних укріплень Кавказької лінії.
З середини 19 століття фортеця стала набувати дедалі більшу торгово-економічне і політичне значення, в зв'язку з відкриттям єдиного, короткого і зручного шляху в Закавказзі для торгово-економічного співробітництва. Військово-грузинська дорога, яка перетинає головний Кавказький хребет, як і сьогодні, мала важливе стратегічне й економічне значення для Росії. У 1860 році фортеця стала містом Владикавказ, який з самого початку формувався як інтернаціональне місто, про що свідчить наявність таких культових споруд, як російські церкви і собори, осетинська, вірменська і грецька церкви, німецька кірха, єврейські синагоги, римсько-католицький костел, сунітська і шиїтська мечеть, що є прикрасою міста і пам'ятниками архітектури. І сьогодні місто говорить на мовах більш ніж 100 національностей.
Початок 20 століття знаменно для Владикавказа появою архітектурних будівель в стилі «модерн». У великому промисловому і культурному центрі йшло інтенсивне будівництво, причому, визначальним структуру міста була чудова панорама Кавказьких гір.
Зоною історичного центру міста Владикавказ є найбільш стара його частина. Близько 250 будівель та споруд, розташованих в зоні центру, є пам'ятками історії та архітектури, з них 13 - пам'ятники федерального значення.
З Владикавказом пов'язане життя і творчість великого осетинського поета, художника і громадського діяча Коста Хетагурова. У місті жили і працювали видатні діячі осетинської культури С.Гадіев, А.Коцоев, Е.Брітаев, М.Туганов і інші.
Навколишня природа, велич Кавказьких гір, полонили своєю красою найвизначніших представників російської культури. Владикавказ неодноразово зустрічав А.С. Пушкіна, А.С. Грибоєдова, М.Ю. Лермонтова, Л.Н. Толстого, О.М. Островського. Тут народився і навчався Є.Б. Вахтангов, жили і працювали М.А. Булгаков, О.Ф. Берггольц і А.С. Серафимович.
Під час Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр. в ході битви за Кавказ в листопаді 1942 року на підступах до міста була розгромлена потужна угруповання фашистських військ. Під Владикавказом був остаточно похований план «Едельвейс» по захопленню Кавказу і прориву на Близький Схід. Місто дало країні 22 героя Радянського Союзу і 11 генералів.
У лютому 1990 року Владикавказу присвоєно статус «Історичне місто». Територія міста в затверджених межах становить 277 460 тис. М2. Населення 325,1 тисяч жителів. З 2005 року місто є членом Євразійського регіонального відділення Всесвітньої організації «Об'єднані Міста і Місцеві Влада».
У 2007 році Владикавказу присвоєно почесне звання "Місто військової слави" .
