Як і інші види народної творчості, прислів'я, ці вислови народної мудрості, засновані на вікових спостереженнях і дослідах, відносяться до самих різних епох.
Кожна нація має своєрідне розумове і духовне начало, яке відбивається в народних прислів'ях і приказках.
Прислів'я з'явилися не раптом, одні народжувалися зі спостережень над життєвими явищами, над реаліями навколишнього світу, характером і поведінкою людей; інші поповнили мовну скарбницю, кочуючи з літературних творів.
Прислів'я - це цінний фольклорний матеріал, в якому відображено світогляд і світопізнання багатьох поколінь.
У древніх народів прислів'я називалися «притчами». Найчастіше вони були складовою частиною якогось оповідання, розповіді, казки. Маючи мірний склад, ці вирази-узагальнення виділялися, запам'ятовувалися. Інші розповіді вже і не згадувалися, а розхожі судження з них потрапляли на язичок і передавалися з покоління в покоління.
Є прислів'я, що збереглися від язичницьких або напівязичницьких часів, так звані «міфічні». Вони відбили язичницькі вірування і обряди.
Чимало прислів'їв історичних, які отримали початок в видатні періоди історичного життя, або після знаменитого події. Наприклад, «загинув, як швед під Полтавою».
Найдавніші історичні прислів'я знаходили в стародавніх літописах.
Є велика кількість прислів'їв, що відносяться до сімейного життя. Шлюб в своєму історичному розвитку пройшов кілька етапів, що і відбилося в прислів'ях. Прикладом прислів'їв, що стосуються шлюбу і сім'ї, служать наступні. «Не поспішай скоро одружитися, щоб після самому не сердитися», «Вибирай коня від природи, а суджену від дому».
Існують прислів'я, що стосуються суспільного життя. Багато з них висловлюють розумне розуміння життя і правильний погляд на неї, наприклад, «Навчання світло, а невчення тьма».
Прислів'я грають важливу роль в житті людини. Прислів'я - це своєрідні керівні принципи діяльності. Виправдовуючи свій той чи інший вчинок, людина наводить як доказ прислів'я. А проти прислів'я вже не підеш.
Історична довідка
Петро I дуже любив російські прислів'я та приказки. Більшість їх знав напам'ять, умів застосовувати до речі і у місця. Навіть в чужих краях государ не забував прислів'їв. Так, перебуваючи в Амстердамі, де вивчав корабельне мистецтво, він писав Левашева про надсилання йому книг з прислів'ями, просив про цей факт не забути. В кінці листа Петро вказав:
«З Амстердама, лютого 15-го 1717 року Петро».
