Історія Сурского краю. Новини Пензи і Пензенської області

Пензенський край - Пенза і території, що входили раніше до складу Пензенської губернії - виявився історично розташованим на стику двох світів: кочового і землеробського, трьох мовних груп (фінської, тюркської, слов'янської) і трьох культур (язичницької, мусульманської та християнської), що багато в чому визначило своєрідність історії краю.

Унікальність Пензенського краю полягає також в тому, що в країні немає більше таких місць, які б входили до складу п'яти держав, які постійно змінюють один одного: Хозарський каганат, Волзька Булгарія, Золота Орда, Казанське ханство, Росія.

За часів Казанського ханства Пензенський край став поступово перетворюватися в безлюдне "дике поле", тому сучасні міста і села з'явилися в краї лише в XVII столітті.

Місто Пенза був заснований 3 травня 1663 року, аби прикрити щитом і мечем мирне населення зростаючого Російської держави від набігів кочівників на лівому березі річки Пензи. Спочатку, в червні-липні 1663 року побудували острог як головний пункт розміщення будівельників, служивих людей, озброєння і провіанту.

Острог розташувався в малопомітній місці, щоб з півдня від степу його прикривала поросла густим лісом гора, на схилі якої й намічалося будувати фортецю. Незабаром фортеця стала центром адміністративно-територіальної одиниці, навколо якої зводилися слободи, посад і інші поселення.

З середини XVIII століття зростає роль Пензи як торгового центру. У Пензі було дві найбільші ярмарки, куди з'їжджалися купці з різних міст. Щорічно купці по порожнистої воді відправляли по річці Сурі хліб і вино в Петербург, Москву, Нижній Новгород, Ярославль.

У 1724 році геральдмейстерську контора надіслала запит до Пензи про час заснування міста, рельєф місцевості, тваринний світ, заняттях населення. Відомості були необхідні для розробки герба міста. Сформований в Пензі полк отримав свою емблему, яка і послужила основою для складання герба. Остаточно пензенський герб був затверджений 28 травня 1781 року й був щит, на тлі якого були розміщені три снопа: пшеничний, ячмінний і просяний, що говорило про багатство і родючість Пензенської землі.

Герб Пензи в дещо зміненому вигляді став одночасно і гербом всієї Пензенської губернії. Відмінність губернського герба полягала в тому, що всі три снопа були перевиті червленими стрічками (темно-червоними). Герби Пензи і Пензенської губернії точно передавали сільськогосподарський характер економіки краю.
Пензенський край славиться відомими на всю Росію людьми. У 1812 році, захищаючи Вітчизну, генерал А.А. Тучков, артилеристи Жемчужников, брати Столипіни, а також брати Голіцини, Володимир і Олександр - ад'ютанти М.Б. Барклая де Толлі і Л.Л. Беннігсона - брали участь в Бородінській битві. Відомий Пензі також генерал-лейтенант Д.В. Давидов - герой Вітчизняної війни 1812 року, військовий письменник і поет. З 1820 року в Пензі жив учасник цієї війни романіст, драматург і мемуарист І.І. Лажечников.

Революція 1905 року ознаменувалася в Пензі виступами трудящих і молоді. Після революції 1917 року в місті почався белочешскій заколот. Після його придушення фронт вже не доходив до губернії, але Пенза грала помітну роль у війні: в ній розміщувалися артилерійські і базові склади.

Вічною славою покрили себе жителі Пензи під час Великої Вітчизняної війни. Стрімке бойовий шлях пройшла сформована з пензенцев 354-я мотострілецька Червонопрапорна дивізія. Вона відважно воювала під Москвою і Ржевом, боролася під Курськом, форсувала Десну, Дніпро, Віслу, Одер, закінчивши бої у Східній Пруссії. За мужність, виявлену в боях, дивізія була нагороджена орденами Леніна і Суворова. У переможному травні 1945 року серед сотень написів на Рейхстазі були слова «А ми з Пензи».

В історію російської культури вписані імена багатьох видатних діячів історії, літератури, мистецтва, науки, медицини, чий життєвий шлях перетинався з Пенза. Серед них - М.Ю. Лермонтов, В.Г. Бєлінський, В.О. Ключевський, Н.Ф. Філатов, Н.І. Лобачевський, М. Н. Загоскіна, А.Н. Радищев, Г.І., Захар'їн, Ф.І. Буслаєв, А.І. Купрін, Н.П. Огарьов, М.Є. Салтиков-Щедрін, К.А. Савицький, В.Е. Мейєрхольд і багато інших.