§5. Початок слов'янської писемності

1. ГЛАВА 1. ВИТОКИ ПРАВОСЛАВНОЇ КУЛЬТУРИ РОСІЇ §5. ПОЧАТОК СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ
2. ЗАПИТАННЯ І завдання
3. Виноску

ГЛАВА 1. ВИТОКИ ПРАВОСЛАВНОЇ КУЛЬТУРИ РОСІЇ

§5. ПОЧАТОК СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ

З дитинства ми звикаємо до букв нашого російського алфавіту і рідко замислюємося про те, коли і як виникла наша писемність. Початок писемності - особлива віха в історії кожного народу, в історії його культури. У глибині тисячоліть і століть зазвичай губляться імена творців писемності того чи іншого народу або мовної сім'ї. Але у слов'янської писемності зовсім дивне походження. Завдяки цілому ряду історичних свідчень нам відомо про початок слов'янської писемності і про її творців - святих Кирила і Мефодія.

Святі Кирило і Мефодій. Ікона. 1969 р

Мова і писемність є чи не найважливішими культурообразующая факторами. Якщо у народу забрати право або можливість говорити рідною мовою, то це буде найтяжчим ударом по його рідній культурі. Якщо у людини забрати книги рідною мовою, то він втратить найважливіших скарбів своєї культури.

Доросла людина, опинившись, наприклад, за кордоном, ймовірно, не забуде свою рідну мову. Але у його дітей і онуків виникнуть великі труднощі з освоєнням мови батьків і свого народу. Російська еміграція XX століття, виходячи зі свого великотрудного досвіду, на питання «Яке місце займають рідна мова і рідна література у вітчизняній культурі?» Дає досить однозначну відповідь: «Першорядне!».

Звідки ми знаємо про освітній діяльності братів Кирила і Мефодія та про початок слов'янської писемності?

Сучасниками і учнями першовчителів слов'ян були складені їх житія церковнослов'янською мовою. Ці життєпису пройшли багатовікову перевірку на достовірність і до цього дня славістами всіх країн зізнаються найважливішими джерелами з історії слов'янської писемності і культури.

Краще видання найдавніших списків життєписів Кирила і Мефодія, підготовлене спільно російськими і болгарськими вченими, було випущено в світ в 1986 році [1] . Тут містяться списки житій і похвальних слів Кирилу і Мефодію XII-XV століть. Факсимільне [2] видання в цій книзі найдавніших житій просвітителів слов'ян надає їй особливого значення. Читаючи рукописні житія і похвальні слова Кирилу і Мефодію, ми проникаємо в глиб століть і наближаємося до витоків слов'янської писемності і культури.

Крім житійної літератури збереглося цікаве свідчення древнеболгарского письменника кінця IX - початку X століття чорноризця Хоробра, який написав перший нарис з історії створення слов'янської писемності.

Якщо ж запитати слов'янських грамотіїв так:
Хто вам письмена створив або книги переклав,
Те все знають і, відповідаючи, кажуть:
Святий Костянтин Філософ, наречений Кирилом, -
Він нам письмена створив і книги переклав [3] .

Батьківщиною братів Костянтина (так звали святого Кирила до прийняття ним чернецтва) і Мефодія була Македонська область Візантії, а саме головне місто області - Салоніки, або по-слов'янськи Солунь. Батько майбутніх просвітителів слов'янських народів належав до вищої верстви візантійського суспільства. Мефодій був старшим, а Костянтин молодшим з семи його синів. Рік народження кожного з братів точно невідомий. Дослідники відносять рік народження Мефодія до другого десятиліття IX століття.

Костянтин дуже рано навчився читати і дивував усіх своєю здатністю до освоєння інших мов. Він отримав всебічну освіту при імператорському дворі в Константинополі під керівництвом кращих в Візантії наставників, серед яких виділялися майбутній Константинопольський патріарх Фотій - знавець античної культури, творець унікального бібліографічного зводу, відомого під назвою «Мириобиблион», - і Лев Граматик - людина, дивував співвітчизників і іноземців своєю глибокою вченістю, знавець математики, астрономії та механіки.

У Житії Костянтина про його освіту повідомляється: «За три місяці він вивчив всю граматику і взявся за інші науки. Вивчив Гомера, геометрію і у Льва і Фотія вивчав діалектику і інші філософські вчення, крім того - риторику, арифметику, астрономію, музику та інші еллінські науки. І так він вивчив всі це, як не вивчав цих наук ніхто інший » [4] .

Викладена святим Кирилом слов'янська азбука сприяла не тільки розвитку самобутньої слов'янської культури, а й була важливим фактором розвитку молодих слов'янських націй, їх відродження і звільнення від духовної опіки, що переходить в гніт, іноземних сусідів. Те, що зробили святі Кирило і Мефодій, послужило фундаментом, на якому побудована прекрасна будівля нинішньої слов'янської культури, яка зайняла своє почесне місце в світовій культурі людства.

Митрополит Никодим (Ротов).

З промови «Апостолам рівні», сказаної до 1100-річчя смерті святого Кирила

Антична спадщина і всю сучасну світську науку вчителі Костянтина вважали за необхідне попереднім етапом до осягнення вищої мудрості - Богослов'я. Це відповідало і древнецерковной християнської наукової традиції: знамениті отці Церкви IV століття Василь Великий і Григорій Богослов, перш ніж вступити на церковне служіння, отримали освіту в кращих навчальних закладах Константинополя і Афін. Василь Великий навіть написав спеціальну настанову: «До юнакам, про те, як отримувати користь з язичницьких творів».

Житійної література, котра зберегла для нас дорогоцінні відомості про життя і наукової діяльності солунських братів, закріпила за Костянтином ім'я Філософ (тобто 'люблячий мудрість'). У зв'язку з цим особливий інтерес викликає епізод з дитинства майбутнього просвітителя слов'ян. Семирічним хлопчиком Костянтин бачив сон, який розповів батькові й матері. Стратиг (начальник області), зібравши всіх дівчат Солуні, сказав йому: «Обери собі з них, кого хочеш, в подружжя, на допомогу (тобі) і однолітку свою». «Я ж, - розповідав Константин, - розглянувши і розгледівши їх всіх, побачив одну прекрасніше всіх, з сяючим ликом, прикрашену золотими намистами і перлами і всією красою, ім'я ж її було Софія, тобто Мудрість, і її (я) обрав» . Зайнявши після закінчення курсу наук кафедру філософії в Мангаврской вищій школі Константинополя, де колись навчався сам, Костянтин Філософ виконував також обов'язки і патріаршого бібліотекаря. І, в «книгах старанний» [5] , Він все більше височів від книжкової мудрості до найвищої Премудрості, готуючись до великої місії - освіті слов'янських народів.

Святий Кирило. Фреска церкви Святого Климента. IX ст. Рим

Епохальне значення для всього слов'янського світу мало посольство Костянтина в Моравію в 863 році. Моравський князь Ростислав просив Візантійського імператора Михайла III направити до нього проповідників, які володіють слов'янською мовою: «Земля наша хрещена, але немає у нас вчителі, який би наставив і повчив нас, і пояснив святі книги. Адже не знаємо ми ні грецької мови, ні латинської; одні вчать нас так, а інші інакше, від цього не знаємо ми ні накреслення букв, ані значення. І пошліть нам вчителів, які б могли розповісти про книжкові словах і про сенс їх ».

«Вчити без абетки і без книг - це все одно, що писати бесіду на воді», - відповідав Костянтин Філософ імператора Михайла, коли той запропонував йому відправитися з освітньої місією до моравским християнам. Костянтин Філософ склав слов'янам абетку і разом з братом перевів перші тексти з Євангелія і Псалтиря. Таким чином, 863 рік в історії слов'янської культури відзначений як рік створення слов'янської азбуки, що ознаменувала початок слов'янського освіти.

слово

Мовчать гробниці, мумії і кістки, -

Лише слова життя дане:

З давньої темряви, на світовому цвинтарі

Звучать лише Письмена.

І немає у нас іншого надбання!

Вмійте ж берегти

Хоч в міру сил, в дні злоби і страждання,

Наш дар безсмертний - мова.

І.А. Бунін

Перекладацька робота Костянтина Філософа почалася з Євангелія від Іоанна. Першими словами, написаними слов'янськими буквами, були початкові слова великоднього євангельського читання: {Споконвіку Бе Слово} - На початку було Слово (Ін. 1, 1).

Євангеліє від Іоанна виділяється з числа всіх біблійних книг достатком релігійно-філософських понять і категорій. Через церковнослов'янська переклад цього Євангелія, зроблений Кирилом і Мефодієм, в слов'янську мову і побут слов'янської філософії увійшли багато філософських (онтологічні, гносеологічні, естетичні, етичні) і інші терміни: «світло», «освіта», «істина», «людина», «благодать», «життя» ( «живіт»), «світ», «свідоцтво», «влада», «тьма», «повнота», «знання», «віра», «слава», «вічність» і багато інші. Більшість з цих термінів міцно закріпилося в мові і літературі слов'янських народів.

Великий день Кирилової смерті -

Яким привітанням серцевим і простим

тисячолітньої річниці

Святу пам'ять ми вшануємо?

Якими цей день відобразити словами,

Як не словами, сказаними ним,

Коли, простіше і з братом, і з друзями,

Він знехотя свій прах тобі залишив, Рим ...

Причетні його праці,

Через цілий ряд століть, через стільки поколінь,

І ми, і ми його тягнули борозну

Серед спокус і сумнівів.

І в свою чергу, як він, не довершуючи праці,

І ми з неї зійдемо і, словеса святі

Його згадавши, співаймо ми тоді:

«Не змінюй себе, велика Росія!

Не вір, не вір чужим, рідний край,

Їх помилкової мудрості иль нахабним їх обманів,

І, як святий Кирило, і ти не покидай

Великого служіння слов'янам ».

1869

Ф.І. Тютчев

Створення слов'янської писемності не була тільки винаходом абетки з усіма знаками, характерними для письмового вираження мови, і термінотворчеством. Була проведена також колосальна робота по створенню нового інструментарію слов'янської писемності. Книги, які переводили з грецької і писали на слов'янською мовою Кирило і Мефодій, містили зразки цілого ряду літературних жанрів. Наприклад, біблійні тексти включали історичний і біографічний жанри, монологи та діалоги, а також зразки самої вишуканої поезії. Які виходили з-під пера першовчителів богослужбові слов'янські тексти здебільшого призначалися для проголошення співуче або навіть для хорового виконання і служили тим самим розвитку музичної культури слов'ян. Перші переклади патристичних текстів (творів святих отців) слов'янською мовою включали в себе твори філософського характеру. Перші ж церковно-канонічні слов'янські збірники містили переклади пам'яток візантійського законодавства, тобто поклали початок правовій літературі слов'ян.

Кожен літературний жанр має свої особливості і вимагає власних словесних форм і образотворчих засобів. Створити повноцінний інструментарій слов'янської писемності, який, з одного боку, зберігав би природну красу слов'янської мови, а з іншого - передавав все літературні гідності і тонкощі грецьких оригіналів, - це воістину завдання для кількох поколінь. Але історичні джерела свідчать, що ця величезна філологічна робота була пророблена солунськими братами і їх безпосередніми учнями в разюче короткий термін. Це тим більше дивно тому, що у православних місіонерів Кирила і Мефодія хоча і було прекрасне знання слов'янського прислівники, але не було ні наукової граматики, ні словників, ні зразків високохудожньої слов'янської писемності.

Ось що говориться в одному з численних відгуків сучасних вчених про філологічному подвиг Кирила і Мефодія: «На відміну від інших практикувалися в ту епоху способів запису слов'янської мови слов'янське письмо Костянтина-Кирила являло собою особливу закінчену систему, створену з ретельним урахуванням специфічних особливостей слов'янської мови. <...> Переклади творів, в яких Костянтин і Мефодій намагалися знайти для всіх особливостей даних пам'яток адекватне вираження, означали не просто виникнення літературної мови середньовічних слов'ян, але його складання вже відразу в тих зрілих, розвинених формах, які вироблялися в грецькому тексті оригіналів як результат багатовікового літературного розвитку » [6] .

Зразки кирилиці (Архангельське Євангеліє. XI ст.) І глаголиця (Зографское Євангеліє. XI ст.)

Може бути, хтось до Кирила і Мефодія та робив досліди зі створення слов'янської писемності, але на цей рахунок існують тільки гіпотези. А численні історичні джерела свідчать саме про Кирила і Мефодія як про творців слов'янської азбуки, писемності і книжності.

Втім, історія створення слов'янської писемності має одну вельми цікаву загадку. У IX столітті у слов'ян з'явилися практично одночасно дві системи письма: одна отримала назву глаголиці, а інша - кирилиці. Яка з абеток - кирилична або глаголичні - була винайдена Костянтином Філософом? Багато вчених схильні вважати, що першою слов'янською абеткою була глаголиця. Інші вважають, що святий Кирило винайшов кирилицю. Може бути, первоучителями слов'ян були створені обидві ці системи письма, але в подальшому найбільшого поширення набула кирилиця, яка стала основою сучасної російської абетки. Але як би згодом ні розв'язалися наукою ці питання, свідоцтво історичних джерел про братів Кирила і Мефодія як про творців слов'янської писемності та книжкової культури залишається незмінним.

Православна місія Кирила і Мефодія стала також вирішальним фактором для формування єдиного культурного простору слов'янських народів. У XIX столітті знаменитий російський археограф архімандрит Леонід Кавелін в книгосховище Хілендарського (сербського) монастиря на Афоні знайшов і опублікував рукопис «Слово вчителя нашого Костянтина Філософа». У ньому Костянтин Філософ звертається до всіх слов'янських народів: «Тим же почуєте словени вси ... Чуєте, словенська народ весь ... Се ж всі ми, браття словени, замишляюще, промовляємо світло належно ...».

Перекладати візантійський текст на російську мову - вдячний і радісну працю, тому що сучасному перекладачеві енергійно допомагають його давні попередники; історична доля російської мови розкрила його назустріч специфічним для Візантії можливостям зчіплювати і сплітати слова. По-англійськи або по-французьки цей же текст можна тільки переказувати, безоглядно жертвуючи його словесної тканиною, і навіть німецького перекладу дано наблизитися до справжнього складу еллінського вітійства лише на шанобливе відстань. Втілена в мові традиція російської культури пов'язана з візантійським спадщиною дуже чіпкою, дуже реальною і конкретною зв'язком. Не слід забувати про це.

С.С. Аверинцев. «Поетика ранневизантийской літератури»

До кого було звернуто слово просвітителів Кирила і Мефодія? До всіх народів слов'янського світу, який в IX столітті в мовному відношенні був не настільки розділеним, як в наступні століття. Від Балтійського моря на півночі до Егейського моря і Адріатики на півдні, від Лаби (Ельби) і Альп на заході і до Волги на сході розселялися слов'янські племена, іменування яких донесла наша «початкова літопис»: морави, чехи, хорвати, серби, хорутани, поляни, древляни, мазовшане, поморяне, дреговичі, полочани, бужани, волиняни, новгородці, дуліби, тиверці, радимичі, в'ятичі. Всі вони говорили на «мові словеньску» і все отримали від своїх першовчителів просвіта та рідну літературу.

Костянтин Філософ, прийнявши незадовго до своєї кончини чернецтво з ім'ям Кирило, помер в 869 році. Мефодій пережив свого молодшого брата на 16 років. Перед смертю Кирило заповів братові: «Ми з тобою, як два воли, вели одну борозну. Я змучився, але ти не подумай залишити праці учительства і знову піти на гору (в монастир) ». Святий Мефодій виконав наказ свого брата і до кінця земного життя трудився над перекладом Біблії, богослужбових книг і церковно-правових збірників. Помер Методій в 885 році, залишивши після себе багато наступників, які знають і люблять церковнослов'янські книги.

Величезна заслуга Кирила і Мефодія перед слов'янським світом полягала ще і в тому, що вони всюди намагалися залишати своїх учнів - продовжувачів справи освіти слов'янських народів. Їх учні продовжили православну місію в Моравії і Панонії, а через наступна ланка наступників кирило-мефодієвські книжкові традиції досягли південної Польщі, Словенії, Хорватії та Болгарії.

Кирило-Мефодіївська православна місіонерська традиція, на відміну від західно-католицької, характеризувалася тим, що усна проповідь Євангелія, церковна служба і шкільне навчання - все це відбувалося на рідній мові тих народів, яким послідовники Кирила і Мефодія несли православ'я і православну культуру. Особливо важливе значення мало введення слов'янської мови в богослужіння, тому що в ту пору богослужбовий мова була одночасно і мовою літератури.

З Хрещення Русі книги слов'янською мовою стали дуже Швидко пошірюватіся и на Руській землі. «У" Повісті временних літ ", уважний до всіх подій російської культури, немає ні імен, ні дат, пов'язаних власне з російської пісемністю. І це, безсумнівно, тому, что Кирило и Мефодій були в свідомості кніжніків Русі істіннімі творцями єдиної для всіх Східних и південніх слов'ян писемності. Російське "Сказання про перекладення книг на слов'янську мову", поміщене в "Повісті временних літ", починається словами: "Бе єдиний мова словенська". Далі в цьому "Оповіді" говориться: "А словеньский мову і руский одне є", - і трохи нижче знову повторюється: "... а мова словенська єдиний" » [7] .

В даний час в російській культурі церковнослов'янська мова найчастіше усвідомлюється як мову молитви і православного богослужіння. Але цим його значення не вичерпується. «В цілому значення церковнослов'янської мови для російської полягає в тому, що він являє собою уміщених в одній площині всю історію російської мови, бо в церковнослов'янською одночасно функціонують пам'ятники, висхідні до діяльності слов'янських першовчителів - преподобного Нестора, митрополита Іларіона, Кирила Туровського, преподобного Максима Грека і далі до наших днів » [8] .

Про доленосне значення церковнослов'янської мови та церковнослов'янської писемності для вітчизняної культури писав у своєму «Передмові про користь книг церковних в російській мові» М.В. Ломоносов: «Російська мова в повній силі, красі і багатстві змін і занепаду не схильний до утвердиться, якщо довго Церква Російська славослів'ям Божим словенською мовою прикрашатися буде» [9] .

Російська Православна Церква до цих пір свято зберігає церковнослов'янську мову як мову свого богослужіння. Отже, російській мові, не дивлячись на всі випробування, занепад не загрожує. Висока культурна планка, яку підтримує церковнослов'янську мову, допоможе зберегти красу, багатство і силу російської мови і рідної літератури.

ЗАПИТАННЯ І завдання

1. Яке значення писемності в культурі народу? Чому І.А. Бунін у своєму вірші «Слово» називає мова «безсмертним даром»?
2. Які історичні джерела донесли до нас відомості про час створення слов'янської писемності і її творців?
3. Поясніть, чому саме Євангеліє було першою книгою, перекладеної на церковнослов'янську мову?
4. У чому була особливість перекладацької діяльності Кирила і Мефодія як творців слов'янської писемності і літератури?
5. Яке значення для сучасної культури Росії має кирило-Мефодіївське спадщина?

ЛІТЕРАТУРА

1. «Сказання про письмена» чорноризця Хоробра. (3 {Хрестоматія}).

2. Абеткова молитва. (4 {Хрестоматія}).

3. Ломоносов М.В. Передмова про користь книг церковних в російській мові. (5 {Хрестоматія}).

4. Лихачов Д.С. Російська мова в богослужінні і в богословської думки. (6 {Хрестоматія}).

5. Панін Л.Г. Церковнослов'янська мова і російська словесність. (7 {Хрестоматія}).

6. Сказання про початок слов'янської пісьменності.- М .: «Наука», 1981.

7. Истрин В.А. 1100 років слов'янської азбуке.- 2-е изд., Испр. і доп.- М .: «Наука», 1988.

8. Верещагін Є.М. Історія виникнення древнього загальнослов'янської літературної мови: Перекладацька діяльність Кирила і Мефодія та їх ученіков.- М .: «Мартис», 1997.

9. Уханова У.В. Біля витоків слов'янської пісьменності.- М .: «Мураха», 1998..

10. Флоря Б.Н., Турілов А.А., Іванов С.А. Долі кирило-Мефодіївського традиції після Кирила і Мефодія.- Спб .: «Алетейя», 2000. (91 {Бібліотека}).

11. Протоієрей Борис Пивоваров. Біля витоків слов'янської філології і філософії // «Філолог'», 2000, № 1, с. 2-6. (77 {Бібліотека}).

Виноску

1. Житія Кирила і Мефодія.- М.-Софія, 1986. [Повернутися до тексту]

2. Факсимільний - 'точно відтворений' (від лат. Fac simile 'роби подібне'). [Повернутися до тексту]

3. Повний текст «Сказання про письмена» чорноризця Хоробра поміщений в 3 {хрестоматії}. [Повернутися до тексту]

4. Тут і далі в параграфі уривки з житія цитуються за вид .: Житія Кирила і Мефодія.- М.-Софія, 1986. [Повернутися до тексту]

5. Тобто маючи старанність до читання книг. [Повернутися до тексту]

6. Флоря Б.Н. Сказання про початок слов'янської писемності і сучасна їм епоха // Сказання про початок слов'янської пісьменності.- М., 1981, с. 24, 33. [Повернутися до тексту]

7. Дінеков П.М., Лихачов Д.С. Справа Костянтина-Кирила Філософа і його брата Мефодія // Житія Кирила і Мефодія.- М.-Софія, 1986, с. 11. [Повернутися до тексту]

8. Панін Л.Г. Церковнослов'янська мова і російська словесність // Слава вам, брати, слов'ян просветітелі.- Новосибірськ, 1996, с. 70. (Повний текст статті наведено в 7 {хрестоматії}. [Повернутися до тексту]

9. Повний текст «Передмови» поміщений в 5 {хрестоматії}. [Повернутися до тексту]