Лувр, найбільш відвідуваний музей світу, пішов ще на ризикований експеримент. В кінці березня публіці представили оновлену галерею, стеля якої розписав сучасний американський художник Сай Туомблі 
Фото: AP
Лувр, найбільш відвідуваний музей світу, пішов ще на один ризикований, - і судячи з усього успішний - експеримент. В кінці березня публіці представили оновлену галерею, 400 квадратних метрів стелі якої розписав сучасний американський художник Сай Туомблі (Cy Twombly). 81-річний художник більшу частину життя прожив під яскраво-блакитним небом Італії, і це абсолютно очевидно при погляді на його розпис. Втім, сам майстер стверджує, що надихався зразками мистецтва Стародавньої Греції. До сих пір творчість американця було відомо творами в стилі графіті, пише газета The Daily Telegraph.
Те, що такого художника запросили розписувати одне з найконсервативніших культурних установ світу, - це вже само по собі щось на межі скандалу. Пам'ятається, що коли в кіоску сувенірів Лувру вперше з'явилася книга Дена Брауна «Код Да Вінчі», дирекція з обуренням вилучила трилер з продажу як невідповідний високому духу храму мистецтва. Однак згодом та ж дирекція порушила іншу непорушну традицію Лувру і дозволила знімати в музеї епізоди екранізації скандального твору Дена Брауна. Музей заробив на цьому 2,5 мільйона доларів. Складніше порахувати, скільки отримано від додаткового продажу квитків, оскільки книга і голлівудська версія роману породили новий потік туристів в Лувр. З'явилися навіть тематичні екскурсії в знаменитий музей за мотивами «Коду да Вінчі».
Музей Лувр належить французькому уряду, проте з дев'яностих років минулого століття керівництво Лувру отримало певну самостійність у фінансовому плані, а з 2003 року заробляти кошти на свою роботу зробилося обов'язком дирекції. Ще через три роки частка державного фінансування музею, що становив три чверті бюджету Лувру, знизилася до менш як дві третини (62%). Інші доходи надходять від різного роду благодійних фондів та від продажу квитків. Щодня Лувр відвідують 15 тисяч чоловік. Звичайний денний квиток коштує 9,5 євро, ввечері по середах ціна знижена до 6 євро. Кожної першої неділі місяця вхід безкоштовний.
Бюджет Лувра в 2008 році склав 350 мільйонів євро, з яких держава профінансувала лише 180 мільйонів.
Нинішній директор Лувра Анрі Луаретт (Henry Loyrette), який очолює двохтисячний колектив музейних працівників, революціонізував роботу, все частіше погоджуючись надавати цінні експонати для зарубіжних виставок. Так, в 2006 році Лувр позичив 1300 робіт музею в Атланті, за що отримав 6,9 мільйона доларів, які були витрачені на роботи з реставрації музею.
При ньому ж розпис музейних стель стали довіряти сучасним художникам (в минулому столітті таке святотатство вчинили лише одного разу, і тоді, в кінці п'ятдесятих років, виняток було зроблено для знаменитого Жоржа Брака). Зате з 2007 року вже три сучасних живописця удостоїлися такої честі: один німець, один француз, і ось тепер - американець). Розпис Сая Туомблі фінансували Фонд Janet Wolfson de Botton і Галерея Гагосяна, повідомляє агентство AFP.
У день відкриття оновленої галереї міністр культури Франції Фредерік Міттеран (Frederic Mitterand) звів американського художника в лицарі ордена Почесного Легіону.
Художня цінність подібного роду проектів, мабуть, буде викликати суперечки мистецтвознавців - подібні до тих баталій, що розігрувалися два роки тому через те, що в стінах Лувру вперше демонструвалися роботи Пікассо в рамках гігантської виставки «Пікассо і Великі майстри», одночасно проходила в трьох музеях Парижа. Незадоволені вказували на те, що був порушений священний принцип організації колекції Лувра, в яку приймаються твори, створені тільки до середини XIX століття.
Але пристрасті вляглися, а виставка залишилася в пам'яті і принесла Лувру чималі доходи. Питання в тому, наскільки економічний аспект діяльності музеїв може впливати на прийняття художніх рішень, і де проходить грань, за яку заступати не можна.
У 1983 році батько нинішнього міністра культури президент Франсуа Міттеран викликав колосальний шум своїм рішенням довірити американському архітекторові китайського походження пею (IMPei) будівництво футуристичної скляної піраміди у дворі Лувру. Ревнителі строгості жанру обурювалися тим, що сучасна конструкція знаходиться в явному протиріччі із суворим класичним стилем великого будинку. Піраміду відкрили 15 жовтня 1988 року, і після двох десятиліть вона сприймається таким же символом Парижа, як сам Лувр або Ейфелева вежа, навколо якої свого часу також вирували пристрасті.
Що важливо, піраміда Пея розвантажила вхід до Лувру, і тепер в музей практично немає черг, які були бичем головного музею Франції до будівництва піраміди. І це при тому, що вже до 2002 року кількість відвідувачів Лувру подвоїлася в порівнянні з періодом до піраміди.
За підсумками 2009 року Лувр в черговий раз очолив список найбільш відвідуваних музеїв планети: 8,5 мільйонів чоловік побували в ньому. Опинившись на другому місці Британський музей відстав від Лувра на три мільйони відвідувачів. У десятці найбільш відвідуваних є ще два французьких музею, американські, англійські і навіть южнокрейскій. Російські музеї в десятку не потрапили.
Цілком зрозуміло, що переважна більшість відвідувачів Лувру, як, втім, всіх найбільших світових музеїв, приходить під їх склепіння для отримання якогось загального враження. Чи потік туристів дозволяє зосереджено вивчати посмішку Мона Лізи, та це й не входить в плани пересічного відвідувача. Щоб потік продовжував зростати, музеї змушені думати про залучення молоді.
Це та ж проблема, що стоїть перед організаторами Олімпійських ігор: доводиться постійно вводити в програму все більш екзотичні види спорту, на зразок пляжного волейболу. У порівнянні з Олімпіадами, музеї поки ще тримаються цілком пристойно.
Додати BFM.ru в ваші джерела новин?
Ru в ваші джерела новин?
