Сьогодні намагалася з'ясувати: скільки учасників бойових дій Другої світової чи Великої Вітчизняної проживає в Житомирській області. Для кого робити свято, про які ветеранів так все переживають, дбають, скільки їх? Точної цифри я не почула, обіцяли повідомити пізніше, особисто ... Чекаю.
Учасники бойових дій народилися максимум до 1930 року, це з урахуванням тих, хто партизанив, був у підпіллі, приписував собі пару років, щоб на фронт потрапити. Ну якщо вже зовсім з натяжкою, то 1933 рік - крайня дата, тобто людям, які реально брали участь в тих подіях зараз більше 80 років. Скільки їх залишилося? Це ж не важко підрахувати.
Згідно статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» до учасниками бойових дій відносяться особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час. Перелік підрозділів, які входили до складу діючої армії та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів.
А саме:
учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь в бойових дей ствию чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів);
військовослужбовці Збройних сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
військовозобов'язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій;
військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій;
військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР і т.д.
Всі ці люди на обліку в Пенсійному фонді, управліннях соцзахисту. Не важко визначити тих, хто народився до 1933 року. Але, мабуть, це нікому не потрібно, тому що «Зіпсує картинку», тому що реально виявиться, що таких людей дуже мало.
У квітні прес-служба облдержадміністрації публікувала статистику ПФУ : «На обліку в органах Пенсійного фонду перебуває 26 жителів Житомирщини, яким виповнюється в цьому році 100 років, і 36 осіб з числа учасників бойових дій, яким виповниться 85 років». Дуже красномовні цифри, які говорять про спекуляції на ветеранах 9 травня. Так, це їх День Перемоги, але кращою пам'яттю і почестями стали б не три гвоздички і сотня-інша гривень до пенсії за травень, а гідні умови життя. Ви впевнені, що вони є? Я - ні. Статистику кількості ветеранів бойових дій роблять якраз ті, хто «працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії», учасники миротворчих місій і війни в Афганістані. Яке відношення вони мають до 9 Травня, «перемозі над фашистською Німеччиною» і т.п.?
СРСР був кузнею міфів і скільки їх породили ідеологи подвигів радянського народу під час Великої Вітчизняної навряд чи хто порахує. Найвідоміші входили в курс шкільної програми і були обов'язкові для вивчення. Це потім вже, за часів незалежності почала відкриватися правда і напівправда про їх авторів, героїв і псевдо-героях війни ...
Не можна людину змусити насильно пам'ятати, але можна маніпуляціями примусити пишатися міфом. З 9 травня зробили «храм гордості і скорботи», куди кожен повинен прийти помолитися саме в цей день, в певній місце, ритуал також строго визначений. Може вистачить вже? Кожен сам для себе визначить спосіб, місце і ритуал, у кожного є кого згадати, а ще живим ветеранам ця показна скорбота навряд чи потрібна ...
Для мене найкраща ілюстрація Дня Перемоги - це фото Славка Ратинський. Житомир, 9 травня 2013 року
Тамара Коваль, блог на Житомир.info
Для кого робити свято, про які ветеранів так все переживають, дбають, скільки їх?Скільки їх залишилося?
Ви впевнені, що вони є?
Може вистачить вже?
