Як не парадоксально це звучить, але радянську епоху можна розцінювати як досить продуктивний відрізок часу. Навіть в складний повоєнний період наукові розробки в СРСР фінансувалися досить щедро, а сама професія вченого була престижною і добре оплачуваною.
Сприятливий фінансовий фон укупі з наявністю по-справжньому обдарованих людей принесли чудові результати: в радянський період виникла ціла плеяда вчених-фізиків, імена яких відомі не тільки на пострадянському просторі, а й у всьому світі.
Представляємо вашій увазі матеріал про відомих фізиків СРСР, зробили високий внесок в світову науку.
Сергій Іванович Вавилов (1891-1951). Незважаючи на далеко не пролетарське походження, цей вчений зумів перемогти класову фільтрацію і стати батьком-засновником цілої школи фізичної оптики. Вавилов є співавтором відкриття ефекту Вавилова-Черенкова, за яке згодом (вже після смерті Сергія Івановича) була отримана Нобелівська премія.
Віталій Лазаревич Гінзбург (1916-2009). Широке визнання вчений отримав за досліди в області нелінійної оптики і мікрооптики; а також за дослідження в області поляризації люмінесценції. У появі загальнопоширених люмінесцентних ламп є чимала заслуга Гінзбурга: саме він активно розвивав прикладну оптику і наділяв суто теоретичні відкриття практичною цінністю.
Лев Давидович Ландау (1908-1968). Вчений відомий не тільки як один з родоначальників радянської школи фізики, а й як людина з іскрометним гумором. Лев Давидович вивів і сформулював кілька базових понять у квантовій теорії, провів фундаментальні дослідження в сфері наднизьких температур і надплинності. В даний час Ландау став людиною-легендою в теоретичній фізиці: його внесок пам'ятають і шанують.
Андрій Дмитрович Сахаров (1921-1989). Співавтор винаходу водневої бомби і блискучий фізик-ядерник пожертвував своїм здоров'ям заради справи світу і загальної безпеки. Вчений є автором винаходу схеми «слойки Сахарова». Андрій Дмитрович - яскравий зразок того, як в СРСР зверталися з непокірними вченими: довгі роки дисидентства підірвали здоров'я Сахарову і не дозволили його таланту розкритися на повну потужність.
Петро Леонідович Капіца (1894-1984). Вченої цілком справедливо можна назвати «візитною карткою» радянської науки - прізвище «Капіца» була відома кожному громадянину СРСР від малого до великого. Петро Леонідович вніс величезний внесок в фізику низьких температур: в результаті проведених ним досліджень наука збагатилася безліччю відкриттів. До числа таких належить явище надплинності гелію, встановлення кріогенних зв'язків в різних речовинах і багато іншого.
Ігор Васильович Курчатов (1903-1960). Всупереч поширеним уявленням, Курчатов працював не тільки над ядерною і водневої бомбами: основний напрямок наукових досліджень Ігоря Васильовича було присвячено розробкам розщеплення атома в мирних цілях. Чимало роботи вчений зробив в теорії магнітного поля: до сих пір на багатьох кораблях застосовують винайдену Курчатовим систему розмагнічування. Крім наукового чуття, фізик мав хорошими організаторськими якостями: під керівництвом Курчатова було реалізовано безліч складних проектів.
На жаль, сучасна наука не навчилася виміряти популярність або вклад в науку в будь-яких об'єктивних величинах: жодна з існуючих методик не дозволяє скласти стовідсотковий за достовірності рейтинг популярності або оцінити в цифрах цінність наукових відкриттів. Сприймайте цей матеріал як нагадування про великих особистостей, які колись жили з нами на одній землі і в одній країні.
На жаль, в рамках однієї статті ми не можемо згадати всіх радянських фізиків, відомих не тільки у вузьких наукових колах, а й серед широкого загалу. У наступних матеріалах ми обов'язково розповімо про інших прославлених вчених, в тому числі отримали Нобелівську Премію по фізиці.
