Журналісти перевіряли на собі нові правила обміну валюти від НБУ
Постанова Національного банку України (НБУ) № 278 від 11 серпня 2011 року, яке набрало чинності 23 вересня цього року, змінило порядок проведення валютно-обмінних операцій. Це викликало досить різноманітну гаму почуттів у щасливих власників валютних заощаджень - від нерозуміння до ярого обурення. Адже крім незручностей, пов'язаних з необхідністю обов'язково мати при собі паспорт громадянина України, у громадян виникло закономірне питання: кому і навіщо потрібні паспортні дані населення? Питання стає ще більш цікавим, якщо врахувати той факт, що паспортні дані громадян передаються в руки приватних (рідше державних) комерційних організацій.
Банкіри з прохолодою поставились до нововведення НБУ. Адаптуючись до нових правил гри, банки України продовжують отримувати від НБУ роз'яснення та уточнення щодо практичного застосування нових вимог. Зокрема, крім самої постанови НБУ від 11 серпня № 278, банки отримали лист від центрального банку, датованого 21 вересня 2011 року (№ 28-211 / 3760-11058), а ще через кілька днів доповнення до цього листа (№ 28-211 / 3864-11318 від 28 вересня). Незважаючи на те, що листи, спрямовані НБУ, виконують роз'яснювальну функцію, складається враження, що саме вони ще більше плутають банкірів і простих обивателів.
«Багнет» намагався розібратися в ролі додаткових листів та інструкцій, а також отримати пояснення та коментарі до даних листів. Для цього ми зв'язалися з Генеральним департаментом грошово-кредитної політики Нацбанку. Однак, як виявилося, відповідь на наше запитання можна отримати тільки після письмового запиту до голови НБУ. Що ми і зробили.
Так чи інакше, але суспільство з певними побоюваннями сприйняло нововведення Нацбанку.
У світлі легкої народної істерики, ми поставили собі три питання:
1. Як на практиці виконуються вимоги НБУ?
2. Чи можна обміняти валюту без паспорта?
3. Кому згодом дістається паспортна інформація?
Кореспондент ІА «НАШ ПРОДУКТ», озброївшись валютою, пішов поміняти долари в різних банках і пунктах обміну Києва, і шукати відповіді на питання.
Постанова НБУ прийнято до виконання
Обійшовши близько п'ятнадцяти фінустанов, ми з'ясували, що нововведення НБУ виконують всі банки і пункти обміну валюти. Без паспорта купити або продати валюту - завдання практично нездійсненне.
Пропозиція обміняти $ 1, пред'явивши посвідчення водія (з відміткою про місце проживання), було категорично відкинуто в усіх установах.
Співробітники банків і пунктів обміну, посилаючись на внутрішні розпорядження своїх банків, підготовлені на основі Постанови № 278, в якості документа, що посвідчує особу та місце проживання, приймають тільки паспорт.
Касири, в обов'язковому порядку, копіюють першу сторінку паспорта і підшивають до них квитанцію про проведену операцію.
Дані, які банк отримує про клієнта - це прізвище, ім'я та по батькові, які вбивають в квитанції, а також номер і серія паспорта особи, що здійснює валютно-обмінну операцію, що залишаються на копії паспорта.
Відкритим залишається питання про те, куди йдуть всі ксерокопії паспортів і квитанції.
Співробітники ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та «Ощадбанку Росії», запевнили нас, що документи залишаться на зберіганні в центральних відділеннях, мабуть, на випадок можливих перевірок з сторону НБУ.
Така ж ситуація і в обмінних пунктах. Як приклад, в пункті обміну валют ПАТ «Сигмабанк», в кінці операційного дня, всі копії направляються в центральні відділення своїх фінустанов, де і зберігаються.
Чіткої відповіді на наше запитання про те, з якою метою збирають і зберігають дані про клієнтів, нам не надали ні в одному з опитаних банків.
У світлі сказаного необхідно зазначити, що дані про проведену операцію можна знайти і поза пунктом обміну валюти або банку. Ми, наприклад, знайшли квитанції про проведену операцію в сміттєвому відрі біля входу в банківську установу.
Так, біля пункту обміну валюти ПАТ Банк «Контракт», ми знайшли більше десятка квитанцій, викинутих клієнтами. З них можна дізнатися про суму проведеної операції, а також прізвище ім'я та по батькові клієнта банку. Наприклад 05 жовтня в 13.30, громадянин Петров Дмитро Володимирович придбав у банку «Контракт» 4000 гривень.
Продаж валюти в пунктах обміну проходить по тій же схемі, що і в банках. Паспорт обов'язковий. Єдине з чим можуть виникнути проблеми - знайти працюють пункти обміну валют. Вони є - але працюють, в середу, 05 жовтня 2011 року, виявилося вкрай мало. З восьми випадково обраних «обмінників», працювало в цей день тільки два.
З чого б це раптом? Через відсутність копіювальних апаратів? Адже за інформацією ряду ЗМІ, обмінні пункти створили дефіцит ксероксів . Або, можливо, НБУ, своєю постановою дійсно вивів з валютного ринку нечистих на руку гравців?
Одне можна сказати з упевненістю. Затвердження НБУ про те, що необхідність пред'являти паспорт при проведенні валютних операцій не призведе до появи великих черг в «обмінниках», виявилося вірним. Черг немає. Місцями немає тепер і самих «обмінників».
Можна припустити, що саме таким чином, глава НБУ Сергій Арбузов та «Заощадив півмільярда доларів за дні дії Постанови », Про що він заявив в ЗМІ днями.
Втім, головне, щоб нововведення НБУ, переслідуючи благу мету «детінізації економіки та захисту населення", не завело валютний ринок ще глибше в тінь і не повернуло до обмінних пунктів валютних «кидал» і спекулянтів.
Як приклад, на наше запитання щодо місця знаходження обмінного пункту на ринку «Володимирський», з'явилося відразу кілька потенційних претендентів на покупку доларів. Втім, сума, запропонована до продажу ($ 1), не влаштувала покупців.
До негативних моментів слід віднести і те, що операції з обміну валюти стали більш тривалими за часом. Так, для того щоб поміняти $ 1, слід витратити від 10 до 15 хвилин. Адже не у кожного касира є під рукою копіювальний апарат, і касирам доводиться робити ксерокопії, залишаючи робоче місце. Суми більше нашої - зажадають і більшого часу.
Підсумок наших польових досліджень:
1. Фінустанови з відповідальністю підійшли до вимог НБУ. Можливо, навіть на шкоду собі, якщо припустити що закриття обмінних пунктів - наслідок завзятого виконання постанови центрального банку.
2. Обміняти валюту без паспорта можна, але тільки у спекулянтів і перекупників. В офіційних установах валюту без паспорта не поміняєш. У всякому разі, поки НБУ не прийме іншого рішення.
3. Відповіді на третє питання, залишають неприємний осад. Банки передають дані паспортів в свої центральні офіси, де ті й зберігаються. Єдина мета, яку переслідують банкіри - виконати розпорядження НБУ.
Складається враження, що «світова змова банкірів з метою поневолити людство», описаний в гучному фільмі Пітера Джозефа «Дух часу», починає втілюватися в Україні.
Є і ще один аспект. Що, наприклад, відбудеться, якщо умовний зловмисник зможе отримати не тільки ПІБ клієнта, діставши квитанцію з урни, а й, вступивши в змову з касиром, знайде серію і номер паспорта клієнта? А що, якщо за прізвищем, ім'ям та по батькові, зазначених в квитанції, за довідкою 109 або іншим шляхом, шахраї дізнаються адресу щасливого покупця валюти? Адже це якраз ті персональні дані, які повинні захищатися відповідним законом. І в цьому контексті виглядають недоречними голосіння супротивників впровадження біометричних документів, які, мовляв, бояться за свої персональні дані. Аргументація тих, хто нібито боїться довіряти свої персональні дані державі для виготовлення біометрії, не витримує ніякої критики в світлі того, що ці ж дані можна знайти в урні біля будь-якого «обмінника». Та й при отриманні візи в ряд країн громадянин неминуче віддає свої персональні дані, в тому числі і біометричні, іншій державі. Здається, що тим, хто виступає зараз проти нових документів, варто ретельніше попрацювати над аргументацією. Непереконливо якось вони виступають. Краще б за урнами уважніше стежили.
Добровольський Іван
Адже крім незручностей, пов'язаних з необхідністю обов'язково мати при собі паспорт громадянина України, у громадян виникло закономірне питання: кому і навіщо потрібні паспортні дані населення?1. Як на практиці виконуються вимоги НБУ?
2. Чи можна обміняти валюту без паспорта?
3. Кому згодом дістається паспортна інформація?
З чого б це раптом?
Через відсутність копіювальних апаратів?
Або, можливо, НБУ, своєю постановою дійсно вивів з валютного ринку нечистих на руку гравців?
Що, наприклад, відбудеться, якщо умовний зловмисник зможе отримати не тільки ПІБ клієнта, діставши квитанцію з урни, а й, вступивши в змову з касиром, знайде серію і номер паспорта клієнта?
А що, якщо за прізвищем, ім'ям та по батькові, зазначених в квитанції, за довідкою 109 або іншим шляхом, шахраї дізнаються адресу щасливого покупця валюти?
