Амурські хвилі.

за своє життя створив близько 300 композицій. Однак більшу популярність має тільки один його вальс -

. Ця мелодія - легка, співуча, перейнята світлим смутком - надовго пережила самого маестро. Існують численні аранжування та обробки цієї музики - для духового, струнного оркестру, для баянів, рояля, голосу, хору і т.д.

, Японії.

Під час Першої світової війни Кюсс служив капельмейстером в 5-м козачому полку. Після революції служив капельмейстером в полкових оркестрах

. Служив в Сімферополі, Одесі, Харкові та Москві. В

році пішов у відставку з посади командира музичного взводу Кремлівської роти почесної варти.

В Одесі він диригував в клубах і школах, викладав у військово-музичній школі по класу кларнета. Брав участь в будівництві каналу Волга-Москва: зберігся наказ по Дмітлага про призначення його "на посаду стрілка ВОХР з виконанням обов'язків капельмейстера". У 1937 році займався з дітьми-сиротами, набраними в дитячих будинках для військово-музичного училища.

Під час Великої Вітчизняної війни залишився в Одесі. З захопленням міста фашистськими окупантами Кюсс, як десятки тисяч інших одеських євреїв, як і належить, був убитий в Одеському гетто. Останній раз його бачили живим у кінці зими тисячі дев'ятсот сорок дві року.У 1942р. Макс Кюсс був розстріляний фашистами недалеко від Одеси в селі Дальнику, є легенда, що відомому композитору (він написав за своє життя понад 300 творів) було запропоновано в обмін на життя написати гімн для гітлерівців, але він віддав перевагу смерті.

Це дивно красиве, ліричний твір має свою романтичну історію. Написано воно було у Владивостоці і спочатку називалося "Амурського затоки хвилі", абсолютно не пов'язано було з річкою Амур, а ось "Амур" - бог кохання має до нього безпосереднє відношення.

Автором вальсу був капельмейстер (диригент військового оркестру) 11 Східно-Сибірського стрілецького полку Макс Кюсс, який був безнадійно закоханий в дружину полковника Генерального штабу Олександра Кириленка, Віру Яківну.

Познайомилися вони в поїзді по дорозі до Владивостока, він добирався до місця служби, вона їхала до свого чоловіка. Шансів на взаємність у нього не було.

Чарівна гречанка і її красень чоловік були щасливі в шлюбі.

Віра Яківна була дуже красива, розумна і Обоятельная, вона була душею і організатором всіляких благодійних балів в місті, збираючи пожертви для допомоги постраждалим в Російсько-японській війні і їх сім'ям.

Бажаючи справити враження на даму серця, Макс Кюсс виступив на благодійному вечорі в офіцерському зібранні з новим твором, присвятивши його Вірі Яківні Кириленко, пояснюючи це присвята вдячністю за її активну благотворительской діяльність.

Успіх був неймовірний. Вальс буквально зачарував жителів Владивостока, його виконували на всіх вечорах і у всіх будинках, переписуючи ноти один у одного, у виконанні військового оркестру він звучав і на парадах і в скверах і на площі.

Віра Яківна сама взялася за клопоти по виданню нот, які довелося замовляти в Санкт-Петербурзі, вона ж і запропонувала назву "Амурського затоки хвилі", але в друкарні його скоротили, залишивши просто "Амурські хвилі", під цією назвою вальс і підкорив весь світ .

Перше видання мало на обкладинці присвята Вірі Яківні Кірілленко з її профілем і написом вище "Колосальний успіх !!!!

Єдина людина, яка не поділяв загального захоплення був сам полковник Кірілленко, тому в наступних виданнях посвята і профіль зникли з обкладинки і життя Макса Кюсс значно ускладнилася. Спочатку його перевели на Русский острів, а через деякий час відрядили назад в Одесу.

Свою музу маестро побачив через багато років в Москві, але він уже був одружений.

У 1942р. Макс Кюсс був розстріляний фашистами недалеко від Одеси в селі Дальнику, є легенда, що відомому композитору (він написав за своє життя понад 300 творів) було запропоновано в обмін на життя написати гімн для гітлерівців, але він віддав перевагу смерті.

Пройшли роки. У 1944р ноти випадково попалися в руки керівника ансамблю пісні і танцю Далекосхідного фронту композитора і диригента Володимира Румянцева, який служив в Хабаровську і не знав нічого про історію написання вальсу. Красива мелодія, назва, звичайно ж, асоціювалося з річкою Амур. Соліст ансамблю Серафим Попов написав вірші і мелодія отримала нове життя.

Вальс знову поплив над планетою завойовуючи нові серця. До речі під час польоту Юрія Гагаріна, радіостанція в Хабаровську передавала позивні на тлі знаменитого вальсу, завдяки цьому "Амурські хвилі" перша музика зазвучала в космосі.

Про популярність вальсу можна судити за словами Германа Титова, який розповідав:

«Далекосхідники, закохані в" Амурські хвилі ", в який раз програють платівку із записом цього вальсу. Гарна музика, чудова, але ... ��кільки можна пригощати одним і тим же, нехай навіть дуже смачним блюдом? Дякую далекосхідників за "Амурські хвилі", які вони мені посилають в ефір, і прошу поставити що-небудь інше. Товариші повідомляють коротко: "Вас зрозуміли", - і ... знову ставлять "Амурські хвилі". Похвальне сталість у своїх уподобаннях! Я від душі розреготався ».

Сьогодні вальс "Амурські хвилі" виконують оркестри усього світу, він є позивним деяких далекосхідних радіостанцій, а поїзд "Океан" Владивосток-Хабаровськ відправляється під звуки цієї прекрасної музики. Дуже символічно поєднуючи музику написану у Владивостоці зі словами, написаними в Хабаровську.

Це сталося в роковому 1942 році, під час Великої Вітчизняної війни. Одеса була окупована німецько-фашистськими і румунськими військами. Місто і область були включені загарбниками до складу так званої Трансністрії. На її території встановили жорстокий режим, щоб зламати опір патріотів і населення.

Багато жителів залишилися в окупації, не зуміли вчасно покинути свої обжиті будинки і садиби. В Одесі знаходився в той час відомий композитор і диригент Макс Кюсс.

Один з вищих членів СС, почувши про нього, як про талановитого і прекрасному музиканта, наказав з'явитися до нього негайно. Гестапівець зажадав від Кюсс, щоб він виконав на фортепіано мелодію нацистського гімну "Хорст Вессель". Одесит розумів, що відмовитися від цього було ризиковано, і погодився.

Але перед фашистами прозвучала мелодія в мінорному тоні, яка була прийнята всіма і тими, хто не мав слуху, не розбирався зовсім в музиці, як знущання над нацистами. Після цього, той же гестапівець, наказав відправити Макса Кюсс в каменоломню, і заживо спалити непокірного музиканта. Так трагічно обірвалося життя мужньої і гордого патріота України.