15 квітня - 125 років від дня народження російського поета
Миколи Степановича Гумільова (1886-1921)
Микола Гумільов - найяскравіший російський поет першої чверті ХХ століття, засновник літературної течії акмеїзму.
Микола Степанович Гумільов народився 15 квітня 1886 року в Кронштадті в родині корабельного лікаря. Незабаром після його народження родина Гумільовим переїхала в Царське Село, де пройшло дитинство і отроцтво майбутнього поета. Тут відбулася зустріч з гімназисткою Анею Горенко - майбутньої Анною Ахматовою.
У 1900 р сім'я Гумільовим переїхала на Кавказ. Тут майбутній поет два роки навчався в Тифліській гімназії. У Тифлісі також з'явилося у пресі перший вірш Гумільова «Я в ліс втік з міст ...», опубліковане в газеті «Тіфліський листок» 8. вересня 1902 р
У 1903 р Гумільова знову повертаються в Царське Село. Юний поет надходить в сьомий клас Миколаївської царскосельской гімназії, де був директором поет Інокентій Анненський. Навчався Гумільов погано, закінчив гімназійний курс тільки в двадцять років. У 1905 р він видав збірку віршів «Шлях конкістадорів», який подарував Анненскому.
Після закінчення гімназії Гумільов вирушає до Франції, де слухає в Сорбонні лекції з французької літератури.
У 1908 р виходить друга книга «Романтичні квіти».
Взимку 1909-1910 рр. Гумільов вирушає в Абіссінію в складі експедиції, організованої академіком В. Радлова. Там він збирав і вивчав абіссінський фольклор, що послужив потім основою для циклів «абіссінським пісень» і маленької поеми «Мік». Гумільову належить і перший переклад вавілонського епосу «Гільгамеш».
Весной 1910 р Гумільов одружується на Ганні Горенко, якої вже через два роки мав стати автором книги «Вечір», підписаної псевдонімом Анна Ахматова. У цьому ж році виходить його нова, третя за рахунком, книга «Перли» - з присвятою В. Брюсовим як вчителю. До складу книги входить поема «Капітани», одне з найвідоміших творів Миколи Гумільова.
У 1911 р Гумільов разом зі своїм другом С. Городецьким заснував власний гурток «Цех поетів». Спочатку він не мав чіткої літературної спрямованості. На першому засіданні, яке відбулося на квартирі у Городецького, були А. А. Пяст, А. А. Блок з дружиною, А. Ахматова та ін.
У 1912 р виходить книга «Чуже небо».
11 лютого 1913 р засіданні гуртка «Академія вірша» було заявлено про створення нової літературної течії - акмеїзму. А в першому номері журналу «Аполлон» за 1913 р з'явилися статті Гумільова «Спадщина символізму і акмеїзм» і Городецького «Деякі течії в сучасної російської поезії», які вважалися маніфестами нової школи.
Виконуючи свій патріотичний обов'язок, поет уже в серпні 1914 р стає добровольцем лейб-гвардії уланського полку. Незабаром він не тільки отримав перший офіцерський чин, а й був нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Після отримання офіцерського звання Гумільов переведений в П'ятий гусарський Олександрійський полк.
Наступна книга Гумільова «Сагайдак» виходить в 1916 р - в самий розпал Першої світової війни. Дослідники його творчості вважають, що дане видання відкриває собою другий (і останній) період творчості Гумільова, коли були написані вірші збірок «Вогнище» (1918), «Шатер» (1918) і «Вогненний стовп» (1921). Разом вони утворюють основний масив його зрілої лірики, і в той же час кожна з перерахованих книг має свої індивідуальні особливості. До кожної з них примикають твори і збірники казкового і епічного характеру. До «Колчанов» - «Гондла» (1917) і дитяча казка «Мік» (1918), до «багаття» і «Шатро» - «китайський» цикл «Порцеляновий павільйон» (1918), до «Вогненного стовпа» - невеличка збірка ліричних віршів про «паризької любові» (вийшов посмертно під назвою «До синьої зірки»), нескінчена «Поема Почала» і ряд перекладів.
Останнє прижиттєве видання «Вогняний стовп» вважається вершинним досягненням Гумільова як поета. Це книга глибоких і в поетичному відношенні скоєних віршів, котрі посідають високе і почесне місце в історії російської літератури.
Загибель наздогнала поета на вершині його поетичного зльоту. Він був арештований 3 серпня 1921 р звинуваченням в участі в контрреволюційній змові і членство в Петроградської бойової організації, очоленої В.Н. Таганцева, і через кілька тижнів розстріляний. Реабілітований поет був лише в 1992 р
