Робін Гуд - найвідоміший благородний розбійник. Багато знайомі з легендарної біографією ватажка лісових стрільців з Шервудському лісу. І хоча він сам по собі - міф, однак за століття цей міф, ніби днище корабля, покрився черепашками. Спробуємо поставити судно з ім'ям "Робін Гуд" в сухий док, щоб очистити його від пізніших нашарувань.
Слідуючи здоровому раді, ми не будемо намагатися осягнути неосяжне і зосередимо свою увагу на історичних баладах і хроніках, опускаючи фентезі та кінофільми.
Перш за все, варто ближче познайомитися з ім'ям: Robin Hood. Отже, Робін - вільшанка, або зарянка (Erithacus rubecula), красногрудая пташка сімейства дроздових загону горобиних. Прізвисько hood - означає не тільки "капюшон", на одному з діалектів так називається "ліс" (wood). Не випадково це слово постійно, починаючи з найперших фрагментів балад, римується з ім'ям Робін Гуда. У язичницьке свято сонцевороту, що з'єдналися пізніше з християнським Різдвом, германці, до яких належали в тому числі і англосакси, приносили жертви верховному богу, відомому під різними іменами. У сучасних мовах, в тому числі німецькою, його частіше називають Вотан (Wotan), Воден (староанглийский: Wōden), скандинавський Один. Його зображували в крислатому капелюсі або капюшоні, що закриває обличчя.
"Але, звичайно, Робін Гуд - НЕ Воден або, вірніше, не тільки Воден, - пояснює автор самої новітньої російської біографії Робін Гуда історик і письменник Вадим Ерліхман. - Перша частина його імені явно належить не німецькому верховному богу, а іншому персонажу, хоч і пов'язаного з Боден якийсь важливою рисою. до того ж грізний Воден навряд чи міг безтурботно танцювати морріс (старовинний чоловічий танець зі стрибками і поворотами, що вимагає чималої віртуозності) в травневих гаях. На цю роль скоріше підходить його син Бальдр - юний бог родючості , напоми нающій Діоніса або Крішну.
Читайте також: Кожній епосі - по Робіну Гуду
Повинно бути, такий бог був і у англосаксів, але його ім'я за століття християнства виявилося забуто, змінившись ім'ям його французького двійника Робіна. У середньовічній Франції травневі театралізовані вистави носили назву "пастораль", а їх головних героїв, закоханих одне в одного пастуха і пастушку, звали Робін (точніше, Робен) і Маріон. Близько 1280 року трувер Адам де ла Аль з Арраса склав "Гру про Робіна і Маріон" (Le Jeu de Robin et Marion) для свого господаря, графа Роберта Артуа, нудьгувати в Неаполі у "милої Франції". "Гра" швидко розійшлася по всій Західній Європі; в Англії вона лягла на родючий грунт місцевих травневих ігор, герої яких отримали модні французькі імена. До речі, французьке ім'я малинівки robin (від латинського rubenia - "червона") проникло в Англію одночасно з пастораль Адама де ла Аля, і це збіг може бути аж ніяк не випадковим ".
Героїня балад про Робін Гуда діва Меріан (Maid Marian), також прийшла з травневих ігор, має своїм прототипом язичницьку богиню родючості, яка в християнстві асоціювалася з двома персонажами євангельської історії - Марією Магдалиною і Марією Якова, дружиною Клеопи. За однією з легенд, обидві Марії після розп'яття Ісуса вирушили на кораблі в Західну Європу. У 15-му столітті, коли за Робіном утвердився титул Короля травня, Меріан стала травневої Королевою. Подругою або навіть дружиною Робін Гуда Меріан стала вважатися не раніше 17-го століття.
Але повернемося до Робін Гуду. Сучасний історик звертає увагу, що в середньовічній Франції "Робін" називали молодого баранчика, якого співвідносили з дияволом. Прізвисько Робін Добрий малий (Robin Goodfellow) носив пустотливий і пустотливих лісової дух Пак, відомий, між іншим, по "Сну в літню ніч" Шекспіра. І тут можливі паралелі з їхнім спільним прототипом - кельтським лісовим божеством, відомим під ім'ям "зеленого людини". Та й сам Робін залишив помітний слід в англійській мові. У таких народних прислів'ях і приказках, як crooked as Robin Hood's bow - "зігнутий у три погибелі", to overshoot Robin Hood - "стріляти до знемоги", all around Robin Hood's barn - "ходити навколо, йти манівцями" та інші .
"Ще одного можливого" прабатька "Робіна виявив в 1584 році дослідник англійських забобонів Реджинальд Скотт, - пише Вадим Ерліхман. - У своїй книзі" Огляд питання про відьом "він припустив, що Робін Гуд веде родовід від німецького" гобліна "(точніше, кобольди ) Худгіна або Ходекіна (правильніше все-таки читати: Хёдекен, Хёдекін, Хюдекін, Хютхен - Hödeken, Hödekin, Hüdekin, Hütchen - останнє слово означає "капелюшок" і етимологічно походить від фетровому капелюсі, цікаво, не така чи, як на голові у Вотана? - Ред.). Цей персонаж старовинних легенд жив в замку єпископа Хільдесхеймского і грав з його мешканцями жарти - іноді невинні, іноді вельми жорстокі, наприклад, розрубав на шматки дражнити його хлопчика-слугу, згодувавши його м'ясо єпископу і іншим мешканцям замку ".
Дослідник підводить підсумок: "Образ Робін Гуда в фольклорі виник із з'єднання двох міфологічних персонажів - войовничого верховного бога англосаксів і його сина, божества любові і родючості, веселого покровителя травневих ігор. Але це не означає, що тим же ім'ям не міг назвати себе людина, влаштувався в лісовій глушині і не ладнає з законом - адже на североанглійском діалекті Robin Hood означав ще й "грабіж в лісі" (rob in hood). Якби такої людини не було, жителі Йоркшира і Ноттінгемпшир навряд чи стали б складати балади про давним давно (мул навіть недавно) забутому поганських божків. Адже балада, у всякому разі народна, - не казка, і її рідко присвячують зовсім вигаданому герою ".
Про реальні прототипи Робін Гуда поговоримо іншим разом.
Читайте також: Робін Гуд стане лиходієм
Читайте всі статті з серії "Млин міфів"
Читайте найцікавіше в рубриці "Наука і техніка"
