14 жовтня в Вінниці в урочистій обстановці відкрили пам'ятник Симону Петлюрі. Бронзовий Петлюра в повний зріст відтепер буде вічно сидіти на бронзовій лавці в центрі колишнього єврейського кварталу Єрусалимка. Сто років тому під час Громадянської війни жертвами петлюрівців стали десятки тисяч, а то й сотні тисяч євреїв. В Ізраїлі і на самій Україні живуть люди, чиїх дідів і прадідів вбили петлюрівські погромники. Установка цього пам'ятника - плювок в обличчя всім цим людям і взагалі всім євреям.
На Україні вже чимало пам'ятників, вулиць і музеїв, що увічнюють інших політичних діячів, котрі поєднували боротьбу за незалежність з знищенням євреїв: Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько, Андрій Мельник, отаман Зелений. Є цвинтарні меморіали на честь українців, які воювали в складі дивізії СС «Галичина». Якщо вважати, що вбивства євреїв були не віддільні від боротьби за незалежність України, то українським націоналістам ще є що увічнити.
Наприклад, владі Вінниці, пишається тим, що в їхньому місті тепер є бронзовий Петлюра, можна нагадати про ще один знаменитого земляка. Це Іван Миколайович Дем'янюк, уродженець села Дубові Махаринці Вінницької області і колишній охоронець фашистських концтаборів. Дем'янюк був визнаний німецьким судом винним у співучасті в вбивстві 28 060 євреїв у таборі смерті Собібор. Пам'ятник Дем'янюку в повний зріст можна було б поставити в рідному селі. Але краще в Вінниці, щоб ночами два бронзових монумента обмінювалися досвідом: як краще боротися за незалежність України - рубаючи євреїв шашками або відправляючи в газові камери?
Григорію Микитовичу Васюра можна було б поставити пам'ятник або в Чигирині Вінницькій області, де він народився, чи в селі Велика Димерка Київської області, де він працював директором радгоспу. А ще Васюра був начальником штабу 118-го батальйону німецької допоміжної охоронної поліції - шуцманшафти. Він брав участь у спаленні білоруського села Хатинь, а боротьбі за незалежність України сильно допоміг, коли разом з соратниками брав участь у розстрілі 50 євреїв у села Камінська слобода.
Створений в Києві 118-й батальйон шуцманшафти заслуговує того, щоб бути увічненим цілком, в повному складі. Чим він, врешті-решт, гірше дивізії СС «Галичина»? А можна відзначити меморіалом всіх українських колабораціоністів. Є відповідне місце для установки подібного меморіалу - Бабин Яр. Там деякі борці за українську незалежність спочатку допомагали гітлерівцям розстрілювати всіх жидів міста Києва, а потім там же були розстріляні самі.
Як незаслужено обділені пам'ятниками героїв борці за незалежність часів Другої світової, так не завжди увічнені і ті, хто боровся за неї за часів Петлюри. Скажімо, в місті Хмельницькому, яка кликала колись Проскурів, можна було б звести монумент отаману Семесенко. І поставити його поруч з іншим пам'ятником, вже наявними в місті Хмельницькому - присвяченим півтора тисячам жертв Проскурівській різанини 1919 року. Різанини, влаштованої за наказом саме отамана Семесенко.
Деяким героям боротьби за незалежність не пощастило - з різних причин їм не можна поставити пам'ятники на батьківщині. Наприклад, отаману Струку, тероризували і вбивала євреїв Чорнобильського повіту під час Громадянської війни - через те, що його рідні краї постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. Федору Федоренко, охоронцеві концтабору Треблінка - тому, що його рідне місто Джанкой знаходиться в Криму, поза зоною дії української монументальної пропаганди. А ось уродженка Запоріжжя отаманша Маруся Никифорова пам'ятника, мабуть, не заслужила. Хоч вона і наказувала своєї банди не залишати в живих жодного єврея. Тому не заслужила, що була анархісткою і закликала до боротьби проти українського націоналізму.
Звичайно, є українські придворні історики, для яких будь-які документи і розповіді про вбитих погромниками - не докази. Вони на блакитному оці готові заявити, що Петлюра був головним борцем з антисемітизмом, Бандера і Шухевич ховали маленьких єврейських дітей від нацистів, а отамани Струк і Зелений вітали українських євреїв з Песахом і Ханукою. А все погроми на Україні організували більшовики, тобто, власне, самі євреї. А якщо вже в крайньому випадку погроми визнають, то переконані, що винні в них найвідсталіші з петлюрівців, а сам Петлюра був ні в чому не винен.
Тільки ось французькі присяжні повірили Самуїла Ісаакович Шварцбарду , Який застрелив у 1926 році в Парижі видного борця за українську незалежність Петлюру. На суді Шварцбард пояснив свій вчинок тим, що інші сміливі борці за незалежність України вбили під час погромів всіх його рідних - п'ятнадцять чоловік. У кількох містах Ізраїлю, в тому числі в Єрусалимі, Нетанії і Беер-Шеві є вулиці, названі на честь Шварцбарда. У Беер-Шеві у цій вулиці є і друга назва: «Ха-Нокем» - «Месник». А ось в Тель-Авіві подібної вулиці поки немає. А було б непогано перейменувати на честь Шварцбарда тель-авівському вулицю Йерміяху, в будинку 50 по якій знаходиться посольство України.
Але краще в Вінниці, щоб ночами два бронзових монумента обмінювалися досвідом: як краще боротися за незалежність України - рубаючи євреїв шашками або відправляючи в газові камери?Чим він, врешті-решт, гірше дивізії СС «Галичина»?
