Один відомий мандрівник по Україні та Європі, раніше рідко бував у Києві, назвав цю вежу - «бефруа». Так традиційно в Європі називають вежі ратуші. І їх дійсно можна сплутати, але насправді це колишня дзвіниця церкви святої Катерини Греко-Синайського монастиря.
Греки торгували скрізь. Правда, селилися вони спочатку тільки у моря, але пізніше почали створювати свої громади і в далеких від моря містах. І дивно, якби вони не з'явилися в Києві. Ще в XVII в. греки заснували в Києві свою колонію, на Подолі, де постійно проходили ярмарки і укладалися контракти. Довгий час вони не мали в місті свого храму, хоча в принципі їх повинні влаштовувати будь-які київські церкви, адже греки, як і українці, православні. Але їм хотілося саме свою. І ось в 1739 вони нарешті отримали дозвіл від магістрату на будівництво власного храму. І відразу почали будувати. Землю під храм подарував багатий купець Астаматіос Тіматі.
Будівництво тривало два роки. Хоч і замовниками храму були греки, але звели його в типовому стилі українського бароко. Храм був невеликий, але мав три купола. Йому відразу дали власний прихід, який складали, звичайно, представники грецької громади.
У 1746 грецький прихід було перетворено на чоловічий монастир, підпорядкований Синайській єпархії (тієї, яка і зараз відноситься до Єрусалимського Патріархату). Його стали називати Греко-Синайським монастирем. У другій половині XVIII ст. на території монастиря побудували комплекс житлових корпусів і невелику дзвіницю. Кажуть, що до їх проектування доклав руку Іван Григорович-Барський. Але зараз це довести, або спростувати неможливо, адже від тих будівель нічого не збереглося, тому що частина їх згоріла в 1811 під час великої пожежі, а іншу частину розібрали в більш пізні часи.
У 1857 дзвіниця була кілька перебудована. Трохи пізніше перебудували і церква - з трехбанной вона перетворилася в однобанною.
Незадовго до Першої Світової війни в 1914 відбулася остання розвиток монастиря. За проектом архітектора Ейснера побудували нову дзвіницю (на місці старої) і прибутковий будинок. Ці дві споруди - все що залишилося зараз від Греко-Синайського монастиря.
Побудована в стилі неокласицизму дзвіниця стала справжньою окрасою Контрактовій площі (Контрактова площа 2-б). Але в первісному вигляді дзвіниця проіснувала недовго - в 1929 її вежу розібрали. Тоді ж розібрали і церква святої Катерини, мотивуючи це її аварійним станом. А роком раніше Греко-Синайський монастир був закритий більшовицькою владою. Дзвіницю передали в підпорядкування комунального господарства, і в прибутковому будинку відкрили виставку, яка згодом перетворилася в музей, а пізніше - в економічний інститут. У повоєнні часи дзвіницю і прибутковий будинок займав Експериментальний завод харчових машин.
Прибутковий будинок відносять до кращих будівель Києва початку ХХ ст. Стилізований під ампір будинок, має чітко продуману масштабність (по площі) і багате скульптурне оздоблення. Зараз його, так само як і дзвіницю, займає Національний банк, засобами якого була здійснена реставрація будівель. Три рази в тиждень віруючим дозволяють збиратися сюди на богослужіння.
Сайт Київської Мітроолії
