Так сталося, що після того, як помер мій батько, який був одружений вдруге на іншій жінці, вона через півтора тижні після його смерті теж померла, не встигнувши прийняти спадщину від батька.
У спадок від батька залишилася частина житлової квартири, мала частина - 1/10, яку і успадкували я і мати останньої дружини батька (вона успадкувала частину своєї померлої дочки за правом представлення, тобто замість своєї дочки).
Таким чином, я отримала половину від 1/10 квартири, тобто 1/20 частина.
Так як до смерті мого батька і його дружини остання володіла 9/10, то мати померлої дружини мого батька успадкувала 9/10 своєї дочки і половину від того, чим володів мій батько, тобто в сукупності вона успадкувала 19/20, а я - 1/20.
Тому вийшло так, що я отримала в спадок від батька лише близько 5% квартири.
До смерті батька я жила зі своєю мамою, бабусею і дідусем в маленькій однокімнатній квартирі, а тут так вийшло, що я успадкувала частину квартири і з'явилася можливість жити в своїй успадкованої квартирі, а не в квартирі бабусі.
Я зареєструвала місце проживання в успадкованої квартирі, почала платити квартплату (мати дружини батька має власне житло і живе в іншому місті).
Але не тут-то було: жінка, яка успадкувала 19/20 квартири, вирішила, що буде продавати квартиру, а мені віддасть з продажу 1/20 частина - а за ці гроші я не зможу купити собі ніякого житла.
Власниця 19/20 звернулася до суду з позовом про позбавлення мене власності моєї частини квартири в зв'язку з малою часткою, і тепер справа слухається в суді.
У мене немає іншого житла, і якщо квартиру продадуть, то я опинюся на вулиці. Допоможіть порадою, що робити, як переконати суд не позбавляти мене власності в успадкованої квартирі?
Тетяна Василенко, Київ
Ну, по-перше, варто відзначити, що позбавити права власності на майно, яке перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності, має право тільки суд і лише у виняткових випадках, чітко визначених законодавством.
Якщо склалося так, що частина є у спільній сумісній власності незначна, то цієї частини її власник може бути позбавлений в судовому порядку з виплатою йому компенсації вартості такої частини.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Протокол) кожна фізична або юридична особа має право на володіння своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Один з винятків, коли громадянин може бути позбавлений права власності в загальному спільному майні, передбачено в Цивільному кодексі України. Відповідно до ст. 365 ГК право особи на частку в спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном неможливо; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Ч.2 ст.365 ЦК встановлює дуже важливий процесуальний момент, який часто є вирішальним. Так, суд виносить рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Практично ж це виглядає таким чином, що якщо позивач, який хоче позбавити малого співвласника його частини в спільному майні, попередньо не внесе на депозитний рахунок суду вартість частини майна, на яке позивач претендує, суд не має права задовольнити позов і ухвалити рішення про позбавлення права власності на частину майна.
Тому даний момент (т. Е. Чи внесені гроші відповідно до вартості частини на депозитний рахунок суду) повинен зацікавити відповідача в першу чергу; якщо гроші попередньо внесені не були, то слід на це звернути увагу суду (краще - в дебатах).
Тепер що стосується суми, яка вноситься на депозитний рахунок суду.
Така сума не визначається позивачем на власний розсуд.
При визначенні розміру суми грошової компенсації, яку позивач повинен покласти на депозитний рахунок суду, слід виходити з позиції, визначеної в абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок»: розмір такої грошової компенсації визначається за згодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом по реальній вартості будинку (квартири) на момент розгляду справи.
При цьому під реальною вартістю нерухомості треба розуміти, що це грошова сума, за яку нерухомість може бути продана в даному населеному пункті або в даній місцевості. Для визначення такої вартості при необхідності призначається експертиза.
На практиці, якщо позивач і відповідач не дійшли згоди щодо розміру компенсації за спірну частину майна, судом має бути призначена експертиза на предмет визначення вартості цієї частини.
Таким чином, на депозитний рахунок суду попередньо повинна бути покладена не просто якась сума компенсації, яку позивачеві не шкода заплатити, а реальна сума компенсації, узгоджена між співвласниками (позивачем і відповідачем), або ж сума, визначена судовим експертом у відповідних висновках судової експертизи.
Європейський суд з прав людини в п. 36 справи «Андрій Руденко проти України» (Заява №35041 / 05, Страсбург, 21 грудня 2010 року) зазначає: той факт, що судом була присуджена компенсація за таку втрату (майна), не має значення для питання про наявність певного виду втручання (в право заявника на майно). Однак умови для компенсації є суттєвими для оцінки того, чи був дотриманий справедливий баланс відповідно до ст. 1 Першого протоколу.
Тепер знову повернемося до підстав припинення права власності співвласника на частку в спільному майні.
Як зазначалося раніше, таких підстав всього чотири:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном неможливо;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинене за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 (прописані в ч.1 ст. 365 ЦК) підстав.
Перші три підстави є самостійними, але за умови, що буде дотримано четверте. Тобто право спільної власності співвласника може бути припинено на будь-якій підставі з перерахованих перших трьох незалежно один від одного, але тільки при наявності в зв'язці останнього підстави, інакше кажучи, якщо таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Саме ця обставина є визначальним при вирішенні спорів про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників.
Такі висновки містяться і в висновках Верховного Суду України. Так, в постанові ВСУ у справі №6-68цс14 від 02.07.2014 р встановлено: «Задовольняючі иск про припиненням права власності за ОСОБА_1 на S_1 Частка житлового будинку з виплати їй вартості цієї Частки, суд Першої інстанції Вихід Із того, що таке припиненням ( пункт 4 части Першої статті 365 ЦК України) НЕ завдасть істотної Шкоди ее інтересам, оскількі ОСОБА_1 є громадянином Іншої держави, в Якій прожіває й працює, а спірну власність вікорістовує только для літнього відпочинку.
Суд апеляційної інстанції, з Яким погодівся й касаційній суд, вважаю такий Висновок необґрунтованим з тих підстав, что порушується принцип рівності прав співвласніків, а правовий режим комунальної часткової власності за враховує Захоплення всех ее учасников и забороняє обмеження прав одних учасников за рахунок других.
Такий Висновок суду свідчіть про неправильне! Застосування статті 365 ЦК України, оскількі відповідно до цієї норми, зокрема пункту 4 части Першої статті 365 ЦК України, право власності за співвласніка на частко в спільному Майні может буті Припін, но за умови, что така шкоди не буде істотною . Саме ця обставинних є визначальності при вірішенні покличу про припиненням права на частко у спільному Майні за вимоги других співвласніків ».
У ситуації з Тетяною припинення права власності на її частину, яка є дійсно незначною - 1/20, спричинить за собою позбавлення права власності на єдине житло, що, безперечно, завдасть істотної шкоди відповідачці, т. Е. Тетяні.
Таким чином, в подібній ситуації, якщо Тетяна надасть суду докази відсутності іншого житла, суд не матиме права припинити право власності на її незначну частину, оскільки це спричинить для неї значної шкоди.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Допоможіть порадою, що робити, як переконати суд не позбавляти мене власності в успадкованої квартирі?
