Депутати Сейму Литви просять Угорщини не перешкоджати зближенню України з Євросоюзом. Раніше Литва назвала імперськими амбіціями і пихою загрози Польщі заблокувати вступ України в ЄС. Прибалтика і Вишеградська група все більше віддаляються один від одного, в тому числі в питанні України. Ідеалізм литовських політиків, які вірять в європейську інтеграцію Києва і підтримку України за всяку ціну, стикається з реалізмом Польщі та Угорщини, які змушені підходити до України об'єктивно по тій простій причині, що вони з Україною межує.
Угорщина вірна своїй обіцянці боротися з Україною всіма дипломатичними способами і перешкоджати її зближення з НАТО і Євросоюзом до тих пір, поки не буде скасовано закон «Про освіту», що позбавляє дітей з угорських сімей в Закарпатті права здобувати освіту рідною мовою.
Питання про перегляд Угоди про асоціацію України з ЄС вже внесений на вимогу Угорщини на розгляд Ради Європейського союзу у закордонних справах. Офіційний Будапешт заблокував проведення саміту НАТО - Україна в грудні цього року в Брюсселі.
Тепер угорське керівництво вимагає внести зміни в проект підсумкової декларації саміту «Східного партнерства» ЄС, який пройде 24 листопада в Брюсселі. Будапешт наполягає, щоб в декларації містилася формулювання про те, що країни-партнери «будуть поважати ті права, які вже мають особи, які належать до національних меншин».
Загроза настільки очевидна, що на сполох забив найбільший ентузіаст «європейського вибору» України - Литва. Група депутатів литовського Сейму на чолі з екс-прем'єром Литви консерватором Андрюсом Кубілюсом звернулася до парламенту Угорщини з проханням виправити «грубу помилку угорського уряду» і не заважати зближенню України з НАТО і ЄС.
«Розуміємо, що питання освіти національних меншин і їх інтеграції в життя держави завжди є особливо чутливими і повинні бути вирішувані через конструктивний діалог. Бачимо зусилля України саме так вирішувати виникаючі важливі проблеми, тому необхідно шукати влаштовують усі сторони рішення. Однак нас дивують оголошуються угорською владою ультиматуми, в яких містяться погрози Україні геополітичними наслідками і блокуванням її інтеграції в ЄС », - йдеться у зверненні Кубілюса і компанії.
Депутати литовського Сейму закликають угорських колег керуватися європейськими цінностями і допомагати, а не заважати Україні стати ближчою до Європи. «Упевнені, що подібні заяви нових держав ЄС, які стверджують, що через історичні або сучасних розбіжностей з сусідами вони готові блокувати зусилля цих країн щодо інтеграції в ЄС, є абсолютно неприйнятними. Такі заяви абсолютно не узгоджуються з цінностями європейської солідарності і не відповідають основним цілям єдиної і вільної Європи ».
Випадок з Угорщиною не перший, коли Литва вплутується в підтримку України і грудьми встає на її захист від інших країн ЄС.
Тоді міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський гранично жорстко висловився про український керівництві, зажадавши, щоб Київ відмовився від героїзації українських націоналістів, в роки Другої світової воювали на боці Гітлера і прославилися масовими вбивствами поляків, які Варшава сьогодні офіційно визнає геноцидом. «Наше послання дуже чітке: з Бандерою в Європу не ввійдете», - сказав глава польського МЗС.
Більше того, Ващиковський в контексті України згадав про Литву, заявивши, що в польсько-українських відносинах Варшава не повторить тих помилок, які на початку 1990-х років зробила в польсько-литовських. Тобто не стане заради європейської інтеграції колишніх радянських республік жертвувати своїми національними інтересами, як це сталося з Литвою, якій Польща дозволила вступити в НАТО і Євросоюз, незважаючи на дискримінацію литовських поляків.
Реакція Вільнюса була швидкою і жорсткою. «Коли польська влада сміють загрожувати воюючою з Росією Україні через взаємних хворобливих історичних питань, коли вони загрожують заблокувати входження України в ЄС, залишається лише запитати: чи буде для Польщі більш краща не європейська Україна, а Україна, керована Москвою? - задався питанням екс-прем'єр Литви Андрюс Кубілюс. - Треба проїхатися на велосипеді по західним українським містам і селам, в кожній з яких стоять пам'ятники Степану Бандері. Навіть знаючи про військові трагедіях Другої світової війни на Волині, потрібно розуміти, що такі ультиматуми українцям через Бандеру - це пряма заява про те, що, мовляв, ми, поляки, не підтримаємо ваші європейські геополітичні заяви, так як українці від пам'яті Бандери не відмовляться ».
Такі ж жорсткі заяви про те, що Україна має право на свою політику пам'яті та Польща не повинна в неї втручатися, зробили і інші литовські політики. Солідаризировавшись з урядом Порошенко в підтримці героїзації організаторів Волинської різанини, в Литві дали зрозуміти, що будуть підтримувати будь-які дії київської влади і заради європейських перспектив України підуть на конфлікт з ким завгодно.
Метаморфоза, що сталася з Польщею щодо України, разюча. У 2013 році Польща ділила з Литвою звання найбільшого ентузіаста європейської інтеграції Києва. У 2014 році польська влада пропонували поставляти Києву зброю НАТО для ведення бойових дій в Донбасі. У 2015 році вони вимагали включити Польщу в «нормандську четвірку», щоб та захищала там інтереси України.
За якихось два роки Варшава пройшла шлях від повної і беззастережної підтримки київської влади до підготовки списку українських політиків і чиновників, яким буде заборонений в'їзд до Польщі через поширення ними бандерівської ідеології і прославлення організаторів геноциду поляків.
Петро Порошенко
Схожий шлях, хоча і без таких зигзагів, як у поляків, у відносинах з Україною пройшли Румунія, Словаччина, Угорщина. Проблема всіх цих країн в тому, що вони мають з Україною спільний кордон. Вони б і раді підтримати європейські та євроатлантичні прагнення Києва, перестати бути в Євросоюзі і НАТО наймолодшими, взяти шефство над українськими «новачками». Але через спільного кордону їм доводиться мати справу з реальною, а не уявної «прагне до європейських цінностей» Україна.
Влада цієї України реабілітують і повертають до життя відверто нацистську ідеологію українського інтегрального націоналізму з його формулою «ні кацапа, ні жида, ні ляха». Носії цього націоналізму потім їдуть на заробітки в Польщу і стикаються там з нащадками жертв Волинської різанини. У моноетнічній Польщі стають реальністю міжнаціональні сутички, і Україна з стратегічного союзника перетворюється в країну, політика якої прямо суперечить польським національним інтересам.
Про це говорять їм співвітчизники в західному прикордонні України, чиї права порушуються, мови вилучаються з ужитку, а школи закриваються. Зрадити свої громади заради європейської інтеграції Києва Будапешт, Братислава та Бухарест не можуть.
Зате Литва може собі дозволити в упор не помічати української реальності і бачити тільки уявну Україну, «вибрати свободу» і «зробила європейський вибір». Литва адже з Україною не межує, велика литовська громада там відсутня, а литовський націоналізм у своїй антипольської спрямованості ще з міжвоєнних часів рідний брат українського. Та й потім, пустила ж Польща Литву в ЄС, незважаючи на дискримінацію литовських поляків. Чому ж Румунія чи Угорщина не можуть поступитися своїми національними громадами заради європейської інтеграції України?
І в цій зашореності погляду на «Незалежності» Прибалтика все більше розходиться не тільки з Росією, але і з Вишеградською четвіркою і всіма іншими сусідами України.
Підписуйтесь на Балтологію в Telegram і приєднуйтесь до нас в Facebook !
Чому ж Румунія чи Угорщина не можуть поступитися своїми національними громадами заради європейської інтеграції України?
