Про Сеул, тітку Гулю і гору Інвансан

Під час екскурсії в королівський палац Кенбоккун я звернув увагу на навколишні його гори. Вони були зовсім поруч, тому я вирішив перевірити, чи немає там доріжок для так званого «хайкінга». Тим більше, що навіть з міста було видно, що по горах ходить якийсь народ.

А ще на одній з гір виднілося щось, що нагадує кріпосну стіну. На карті якраз в цьому місці значилися такі собі «ancient city walls». Ось туди я і попрямував, щоб на місці все досліджувати.

По дорозі зустрілося ось таке лігво корейських фашистів :)

Для початку я пройшов по вулиці Sajikno до тунелю, а потім повернув праворуч вглиб кварталу. Спочатку вгору йшла звичайна вулиця, а потім вона закінчилася і пішла пішохідна доріжка, якраз вздовж тієї стіни, що була позначена на карті.

На «давню міську стіну» ця стіна звичайно слабо походила.

По дорозі зустрічалися всякі екологічні плакати. Наприклад, як довго буде лежати викинуте сміття? Сигаретні бички? Папір? Вовняні шкарпетки?

Поступово на доріжці стали виникати йдуть вгору туристи. Потім доріжка чомусь закінчилася і перейшла в звичайну дорогу. Куди треба було йти далі, я не знав, і пішов услід за місцевими, які, мабуть, знали дорогу. Ось в одному місці на узбіччі з'явилася дверцята, і ось тут почався справжній «hiking»

А ви знаєте, що слово «хайкинг» придумали жителі Південної Кореї? А виникло це слово від того, що йдуть назустріч туристи вітають один одного англійським словом «Hi»;)

(Насправді це я сам придумав, поки піднімався нагору;) Але, до речі, говорити зустрічним незнайомим людям «Hi» у них там за кордоном дійсно прийнято;))

Тим часом сходи ставала все крутіше і крутіше

Але ось доріжка знову вийшла до «стародавньої міської стіни»

Тут стояла якась будка

Велика Корейська Стіна - новодел для туристів :)

Потім доріжка закінчилася і почалася гірська стежка, місцями піднімалася вгору по сходах такої крутизни, що дертися вгору доводилося, тримаючись за спеціально повішену для цих цілей мотузку.

Тут вже цікавіше, чи не так?

Так ось і дерлися

Вид на гору Намсан із телевежею. Там я був вчора

Поступово гірська стежка вивела на самий верх і звідти відкрився такий вид на Сеул, від якого захоплювало дух. Все місто було як на долоні, включаючи палац Кенбоккун, звідки я щойно прийшов.

Вид на палац Кенбоккун з вершини гори

Обережно, можна впасти!

Корейська стіна - вид зверху :)

А на самій вершині гори стояв пост південнокорейської армії. Коли я спробував навести фотоапарат в його сторону, на мене відразу замахав руками стояв неподалік «співробітник у цивільному». Військові об'єкти тут знімати заборонено.

А ось це вид від військового поста в протилежну від міста бік. Красиво, чи не так? Взагалі Сеул відомий своїми гірськими стежками для походів і он там далі вони тривають. Шкода у мене мало часу, щоб сходити і туди.

Народ, забравшись на самий верх, відпочивав

Хоча дехто, не задовольнившись основним майданчиком, намагалися залізти на найвищу точку

Але пора було спускатися

Вобщем ось таке цікаве місце вдалося мені знайти в центрі Сеула. У своєму рейтингу пам'яток за цю поїздку лише альпійський маршрут Куробе-Татеяма я б оцінив вище, все-таки там і прогулянка в снігах, і купа всякої техніки. Але і тут було дуже цікаво. Набагато приємніше поглянути на місто з справжньою гори, а не через брудне скла телевежі. Та й піднятися на власних ногах теж набагато почесніше, ніж на ліфті :)

Уже вдома по карті я опредедліл, як називається це місце - це гора Інвансан. Знаходиться це приблизно.

А тут уже місцеві жителі займаються національним корейським видом спорту - стрільбою з лука. Недарма корейці на олімпіадах часто займають в цьому виді призові місця.

Тим часом вечоріло, вже темніло, і мені прийшов час випробувати рекомендований в готелі Limousine Bus в якості транспорту до аеропорту «Інчхон». Насправді це ніякий не лімузин, а звичайний автобус, який йде по певному маршруту в місті і збирає пасажирів.

Про дорогу до аеропорту «Інчхон» щось сказати важко, бо знову було темно. Все, що я знав, це те, що аеропорт був побудований на острові і веде на цей острів довжелезний міст.

А саме місто Інчхон відомий з історії двома історичними подіями. По-перше, в 1904-му році на його рейді відбувся бій крейсера «Варяг» і канонерського човна «Кореєць» з японською ескадрою. Сили були нерівні, і «Варяг» довелося затопити. А по-друге, саме в Інчхоні в 1950-му році американці висадили десант, який відрізав наступали на Південну Корею північнокорейські війська від своїх тилів, ніж домоглися вирішального перелому в Корейській війні.

Тільки увійшовши в аеропорт, я зустрів жінку, яка запитує навколишній народ, чи не говорить хто по-узбецьки або по-російськи. Тітка Гуля, як вона себе називала, дуже зраділа, що зустріла когось, хто їй може пояснити, що їй робити. Їй 53 роки, вдома в Алма-Аті її чекають діти і семеро онуків, сама ж вона останні кілька років нелегально працювала в Кореї, а ось зараз повертається додому. А чому вона питала про узбеків, в той час як сама вона казашка? Так тому що, як вона сказала, «ці узбеки тут все знають». Навіть, каже, місцеві діти знають, що означає слово «ужбек».

Ну, я, як міг, пояснив цій тітці Гулі, що їй треба робити. Виліт у неї лише завтра, о 13:45. Реєстрація у авіакомпанії Air Astana відбувається в секторі D, ще я написав їй, як буде по-англійськи «реєстрація» і «посадка». А ще у неї віза в Корею минула «years ago», як у дівчини у фільмі «Брат-2», так що тепер напевно занесуть тітку Гулю в чорний список :)

Я ж сам зареєструвався на рейс авіакомпанії Cebu Pacific до Маніли.

ПОПЕРЕДНЯ ЧАСТИНА ◄ ПОЧАТОК ► Интрамурос, джипни і «горілка Первова якість» в Манілі;)

Всі розповіді з цієї неймовірної 24-денної поїздки -

День 20. Східна Перлина і інші хмарочоси Шанхаю

День 21. Прогулянка по Шанхаю - старому і новому

День 22. Пекін - Заборонене місто і площу Тяньаньмень

День 23-24. Той не герой, хто не піднявся на Велику Стіну