23 березня на факультеті медіакомунікацій Вищої школи економіки відбулась відкрита лекція відомого європейського теоретика сучасних засобів масової інформації Карела Гвіждяла «Пастки історичної та сучасної журналістики в Чехії і Центральній Європі».
У своїй лекції письменник і журналіст Карел Гвіждяла запропонував відповіді на кілька концептуальних питань. Зокрема, чим відрізняється центрально-європейська журналістка від староєвропейських? В які історичні пастки потрапили засоби масової інформації? Чи можна вийти з кола класичної зв'язки: бізнес - політика - медіа?
З часів виходу в 1605 році в Штутгарті першої газети пройшло чотириста з гаком років. Але разом з тим спочатку ситуація з газетами, а пізніше і з іншими засобами масової інформації, складалася «не на користь країн Центральної та Східної Європи». На думку Карела Гвіждяла, тому є історичні пояснення.
Перші газети містили різні оголошення про купівлю-продаж і виходили в великих портових містах Європи: Гамбурзі, Амстердамі, Венеції. Поступово, щоб газета не була нудною, крім рекламних оголошень, стали друкувати інформацію про бандитські напади, стан доріг, епідеміях та інших цікавлять не тільки торговців події. До 1650 року центром видання газет в Європі стає Лондон.
Газета крім інформаційної функції іноді виконувала функцію просвітницьку, наприклад, навчала читання. Для контролю поширення знань і якості інформації, що передається була введена цензура. Однак до кінця XVII століття в період становлення демократичних інститутів цензура в Західній Європі в загальному була скасована. Зовсім інша картина склалася в Центральній і Східній Європі. Так, наприклад, в Чехії цензуру скасували лише після краху радянської системи в 1989 році, тобто на триста років пізніше, ніж в старій Європі.
Аналогічно розвивалася ситуація і зі свободою доступу до інформації. І якщо в Швеції в 1776 році офіційно узаконений доступ громадян до інформації, то в Чехії подібний закон був прийнятий лише в 1999 році.
У поширенні свобод і демократичних принципів особливу роль в Європі, за словами Карела Гвіждяла, завжди грали університети, котрі володіли автономією. Студентів там навчали вільнодумства, саме там формувалися морально-правові авторитети. І хоча в Чехії Карлів університет - один з найстаріших європейських університетів, він був заснований ще в XIV столітті, але швидко прийшов у занепад і відродився лише до XIX століття. Це теж позначилося на повільному розвитку журналістики.
Структура владного співтовариства в старій Європі, по суті, складалася з дворянства, духовенства і міщан. Однак верховна влада змушена була поважати інтереси всіх груп суспільства, так як від цього залежала збирання податків. У Центральній же Європі до XVII століття практично у всіх країнах сформувалося «друге кріпацтво», що стало серйозним обмежувачем суспільного розвитку.
Таким чином, констатував Карел Гвіждяла, в питаннях, що стосуються розвитку вільного суспільства, журналістики, видання газет центрально-європейські країни відстають від західно-європейських приблизно на 200-300 років.
Окремо лектор зупинився на питанні комерціалізації ЗМІ, їх зв'язку з політикою і бізнесом. І в цьому питанні, як з'ясовується, Центральна Європа програє Європі Західній.
У XIX столітті остаточно сформувалася ліберальна теорія ЗМІ, згідно з якою крім виконавчої, законодавчої та судової влади існує «четверта влада». Журналістика самоцінна, вона покликана служити всім громадянам. В цей час існували газети були в основному партійними, тобто відбивали політичні погляди окремих суспільних груп. Це призвело до протиріччя між політичною орієнтацією преси та комерційними інтересами її власників і видавців.
Поступово поряд з партійними газетами стали з'являтися виключно комерційні видання: масове виробництво товарів вимагало розширення ринків збуту. Це і спричинило появу неполітичних газет, які поширювалися на вулицях міст. Звідси і назва - «бульварні» газети. Характерним було те, що в гонитві за аудиторією, їх мова адаптувався для максимально великої кількості читачів, навмисно знижувався стиль текстів.
Саме прагнення зробити газетні тексти зрозумілими максимально більшій кількості читачів спричинило появу коміксів. Джозеф Пулітцер, ім'я якого дало назву престижної літературно-публіцистичної премії, одним з перших в своїй газеті в Америці став робити комікси-коментарі до подій. Правда, робив він це багато в чому через те, що погано знав англійську мову (але таких, як він, в Америці було багато). Персонажі були одягнені в сорочки жовтого кольору, на яких писалися невигадливі фрази. Жовтий колір був обраний тому, що він не просвічувався з іншого боку газетного паперу. Так з'явилася «жовта преса».
Уже в новітні часи, в XX столітті, ситуація стала такою, що бульварні газети видавалися багатомільйонними тиражами, тоді як серйозні (політичні) газети мали тиражі максимум в кілька сотень тисяч.
За словами Карела Гвіждяла, в XX столітті в Європі після режимів Гітлера і Сталіна довгий час зберігалася небезпека, що громадська думка може жорстко контролюватися владою через засоби масової інформації, в тому числі через телебачення. Однак і в процесі створення громадських, незалежних ЗМІ Центральна Європа відстала від Західної.
Розвиток суспільства, економіки і зміна структури ЗМІ призвело до кризи газетної сфери медіа. Спочатку почали знижуватися доходи від реклами, відтік рекламодавців був пов'язаний з розвитком телебачення. Пізніше поява Інтернету призвело до ще більшого падіння інтересу до газет. Престижних газет в центрально-європейських країнах практично не стало, як не сформувалися і громадські ЗМІ. Принцип «четвертої влади» не працює. І якщо в західних країнах, як правило, редакційні колективи не залежать від видавця і власників, то в державах Східної Європи працюють зовсім інші правила.
Відмінності можна спостерігати навіть в чисельності співробітників редакцій газет і журналів. Так, наприклад, в «Шпігелі» ( «Der Spiegel») близько 500 співробітників редакції, плюс 56 аналітиків. У будь-якій великій газеті чи журналі Чехії в середньому працює 50 редакційних працівників. Положення друкованих ЗМІ в цілому погане, власники і видавці диктують творчим працівникам свою волю. Причому, на думку Карела Гвіждяла, найгірша ситуація в Угорщині.
«Чи будуть ЗМІ в майбутньому грати ту ж роль в суспільстві?» - задається питанням Карел Гвіждяла. Швидше за все, газети і журнали залишаться лише для невеликої частини громадян, інші будуть отримувати інформацію з Інтернету. Однак в Західній Європі престижні газети підтримуються державами за допомогою спеціальних податкових та інших умов. Мабуть, там є в наявності розуміння того, що громадянське суспільство має бути освіченим.
Андрій Щербаков, Новинна служба порталу ВШЕ
Фото Микити Бензорука
Зокрема, чим відрізняється центрально-європейська журналістка від староєвропейських?В які історичні пастки потрапили засоби масової інформації?
Чи можна вийти з кола класичної зв'язки: бізнес - політика - медіа?
«Чи будуть ЗМІ в майбутньому грати ту ж роль в суспільстві?
