Переживає непрості часи українська оборонка щосили намагається вижити. Кадровий голод, спірні технічні рішення і заводський брак - постійні супутники новітньої української бронетехніки. За великим рахунком новітню українську бронетехніку намагаються зібрати з того, що вже було. Давно.
Якість - не головне
Історія української бронетехніки, позиціонують яку не інакше як один з кращих варіантів для покупки, почалася не з передових розробок, а з бажання створити нову машину, використовуючи при цьому давно реалізовані технічні рішення. БТР-4 «Буцефал» був якраз з цього числа. Прагнучи відмовитися від радянського досвіду в області створення бронемашин, розробники не врахували, мабуть, пару ключових моментів: умови, в яких доведеться експлуатувати бронемашини, і відсутність контролю якості.
Обидва пункти в контексті операції зі знищення населення Південного Сходу слід розглянути разом. Фахівці пояснюють, що основне завдання бронемашин подібного класу - швидка доставка піхоти до місця і при необхідності вогнева підтримка спішувалися солдатів. «Буцефал» більше влаштований як автомобіль, ніж як справжня машина для доставки вогню і солдатів до місця зіткнення, навіть процес посадки в бронеавтомобіль влаштований «по-громадянськи»: щоб здійснити запуск двигуна і почати рух, механік-водій повинен відкрити броньовані двері, приклавши при цьому максимум зусиль і відігнувши важку конструкцію трохи вгору.
На відміну від інших бронемашин (наприклад, БТР-80, в якому механік-водій займає своє місце через люк у верхній частині корпусу) розробники БТР-4 не стали міняти «точку входу» в бронемашину і залишили вразливу двері на місці. Якщо на хвилинку уявити, що в бою машину позбавили ходу і виникла необхідність її покинути, то таке рішення поховає механіка-водія з імовірністю, близькою до 100%. Цей недолік українські фахівці виправили лише у версії БТР-4мВ, повністю прибравши скління передньої частини, повернувшись до колишньої методикою виготовлення машин подібного класу.
Серйозні претензії іракських військових, яким поставлялися «Буцефалом», викликали двигуни, що працюють з серйозними перебоями через жахливої близькосхідної спеки, і мерзенні тріщини на корпусі бронемашини, які іракські військові до останнього намагалися не помічати. В результаті із запланованих до продажу 420 машин за ціною трохи вище мільйона доларів за одиницю в Ірак вдалося відправити лише 100 БТР-4, з яких, за різними даними, від 80 до 85 машин знаходяться в непридатному для використання стані.
Фахівці відзначають, що порушення технології, температурного режиму і роботи за принципом «і так зійде» в кінцевому рахунку зіграли злий жарт з «Буцефалом». Проблема низької якості українського БТР-4 несподівано спливла там, де її чекали найменше - в зоні так званої антитерористичної операції на території Південного Сходу країни. З 45 одиниць поставленої техніки (20 БТР-3 і 25 БТР-4) на ходу залишилося лише 18, причому зламані бронетранспортери навіть не брали участь в бойових діях. Причиною поломки стали конструктивні недоробки, про це заявив начальник Генштабу Віктор Муженко в листі гендиректору «Укроборонпрому».
«Проведений аналіз несправностей, які виникають під час експлуатації бронетранспортерів, свідчить про те, що їх наслідком є конструктивні недоробки, які вимагають усунення підприємствами-виробниками», - зазначив Муженко .
Фахівці пояснюють, що модернізація ще радянських бронетранспортерів, вміло замаскована під створення «нової бронемашини», в результаті обернулася створенням швидше патрульного автобуса для супроводу автоколон і розгону демонстрацій, ніж бронетранспортера з серйозним озброєнням. А 3 лютого 2015 року перший заступник генерального директора ДК «Укроборонпром» Сергій Пінькас повідомив, що за результатами шестимісячної експлуатації БТР-4Е в умовах бойових дій в конструкцію бронетранспортера було внесено більше 900 поліпшень і удосконалень. Подібна цифра фахівців вражає, враховуючи, що БТР-4 вирушав на передову АТО і фактично представляв собою велику братську могилу, нездатну до виконання функцій бронетехніки.
Екзотика близькосхідної смуги
Бажання мати високозахищені бронеавтомобілі з протимінної захистом зараз сильно як ніколи. У багатьох країнах світу цілком справедливо виникла потреба в бронеавтомобілі, здатних максимально ефективно протистояти серйозному впливу з боку противника. Однак до питання про те, як саме вирішити задачу, фахівці, як водиться, підійшли по-різному. Американські фахівці створили свій варіант MRAP - стійкий до обстрілу, підриву і засадам автомобіль з протимінної захистом, російські фахівці створили «Тайфун-К» і «Тайфун-У».
Інші держави, які мають високу потребу в такій техніці, але не мають можливості розробляти якісну військову техніку, вписуючись в нові умови, стали посилено шукати місце, в якому можна недорого і більш-менш стерпно придбати подібні розробки. Одним з таких проектів стало створення спільної розробки «АвтоКрАЗ» та компанії Ares Security Vehicles з Об'єднаних Арабських Еміратів.
Масивний силует і обриси корпусу бронемашини наштовхують на думку, що бронекорпус, розроблений інженерами з ОАЕ і поставлений на шасі вантажного автомобіля КрАЗ, навіть розраховує на участь у великій бійці і здатний діяти в найжорсткіших умовах. Реальні можливості багатотонної бронемашини, як пояснюють фахівці, істотно скромніше тих, що заявляє виробник. Основна проблема полягає в «оборонному» потенціалі KRAZ-Panther.
Бронемашина цілком згодиться для перевезення особливо важливих осіб через неблагополучні райони, але ось серйозних випробувань над нею краще не проводити. Фахівці пояснюють, що, незважаючи на пильну увагу до машин подібного класу, протягом декількох років серйозних результатів близькосхідним розробникам досягти не вдалося.
«Крім виставок і заяв, поки відчутних результатів немає. Все, що можна про таку машину сказати, - звичайний броньовик з претензією на протимінний захист », - пояснює експерт в області бронетехніки, кандидат військових наук Сергій Суворов. Експерт зазначив, що для з'ясування захисних здібностей бронеавтомобіля слід піддати його величезній кількості випробувань. «У будь-якому випадку потрібно підривати і стріляти, катати по бруду і морозу, тоді стане зрозуміло, чи збігається заявлена характеристика з реальною», - додав Сергій Суворов.
Незважаючи на те що вкрай обмежена в своєму потенціалі бронемашина позиціонується українськими фахівцями мало не як машина для ведення бойових дій, оснащення, бронювання та багато інших параметрів спільної українсько-еміратської розробки знаходяться на середньому рівні, що не дозволяє використовувати суто комерційний і орієнтований на прибуток проект для ведення бойових дій. Цілком звичайна конструкція і відсутність рішень по серйозному озброєння змушують задуматися, чи буде придатна новинка в умовах сучасних локальних конфліктів.
Двоє зі скриньки
«Дозор» і «Барс» в лінійці українських бронеавтомобілів - не самі нові і далеко не найвдаліші. У випадку з першою машиною ситуація ускладнюється ще й тим, що проект зі створення бронеавтомобіля «Дозор-Б» супроводжувався не тільки спірними технічними рішеннями, але і боротьбою всередині українських профільних відомств, які прагнули саботувати процес розробки бронеавтомобіля і зірвати здачу вироби військовим. Главу Львівського бронетанкового заводу навіть встигли офіційно звинуватити у зриві робіт над проектом. Так чи інакше, розглянути «Дозор-Б» найкраще з точки зору його можливого використання.
Фахівці, що мають відношення до розробки високо захищених автомобілів, відзначають, що є істотна різниця в списку виконуваних завдань броньовиків і бойових броньованих машин. Самі українські фахівці класифікують «Дозор-Б» як легкий військовий автомобіль з колісною формулою 4х4. Розбираючись в тому, що можна вважати бронеавтомобілем і в яких умовах його експлуатувати, можна згадати машини, які використовуються інкасаторами для перевезення великих сум готівки. Умовно саме до цієї категорії і варто віднести український «Дозор-Б».
«На ньому можна пересуватися по пересіченій місцевості, але це не бойова машина. Це армійський штабний бронеавтомобіль з легкої захистом, якщо хочете, але це не машина для боїв і обстрілу », - пояснює директор компанії з бронювання автомобілів Сергій Філіппов.
Експерт зазначив, що захищеність, на яку так люблять звертати увагу українські фахівці, повинна працювати, а не «жити на шасі мертвим вантажем». За словами фахівця, слід розібратися, до якої саме категорії відноситься бронеавтомобіль, і якщо це не спецзамовлення для міських і окологородскіх умов, то і не військовий автомобіль вже точно. Високий кліренс і можливість встановити кулемет, за словами експерта, теж справі не допоможуть: при сутичці з противником така машина зможе лише «вискалитися» в напрямку противника.
Однак проблема з головною українською новинкою для зони АТО полягає не тільки в неясних перспективах використання бронемашини, а в тому, що самого броньовика взагалі немає. У вересні 2015 року глава Генштабу України Муженко повідомив, що серійне виробництво бронемашин «Дозор-Б» планується почати в 2016 році, і це далеко не перша обіцянка передати в виробництво машину з вкрай непростою долею.
Українська компанія «Богдан» також внесла свою лепту в розвиток бронетехніки вітчизняного виробництва. Презентація «Барс-8» вийшла барвистою: відеоряд, поїздки по снігу і перерахування переліку озброєння. Однак нічого про найголовніше властивості бронемашини, протимінної захисту, не сказано. До того ж система випробувань на підрив, обстріл і інші зовнішні впливи виробником не розкривається, а значить, міркувати про те, що чекає «Барс-8» при зустрічі з засідкою противника теж передчасно.
Фахівці пояснюють, що майже всі українські рішення в області виробництва бронемашин не є самостійною розробкою, а копіюють зарубіжні продукти багаторічної давності.
«Якщо вивчити те, що американці створювали в області бронемашин 10 - 12 років тому, можна виявити, що новий український броньовик не що інше, як спроба народити американську техніку в українське плаття», - уточнив директор компанії з бронювання автомобілів Сергій Філіппов. За словами експерта, власна дизайнерська думка і натовські стандарти захисту застосовані лише для проформи.
«По суті, з більш-менш придатного до експлуатації в умовах бойових дій автомобіля створили власний автомобіль з іншим шильдиком і ім'ям, спорудивши за великим рахунком великий паркетник, який в умовах справжнього бою навряд чи відвезе своїх пасажирів живими», - уклав експерт.
Фахівці в області бронетехніки пояснюють, що великих успіхів у створенні власної бронетехніки з відповідними характеристиками української військової промисловості не вдасться створити ще довго: позначається технологічне відставання і прагнення зробити дешевше. Броньовик-паркетник з високим силуетом і невисоким рівнем бронювання цілком згодиться для упокорення беззбройних громадян, але ось в бою тривалість життя не збільшить.
Автор: Дмитро Юров
