На фото Донатас Баніоніс з сім'єю
З чого починається любов? На це питання відповісти важко. Почуття не піддаються логіці. Але Донатас Баніоніс, щасливо прожив у шлюбі 60 років, завжди знав, що його єдина в житті любов почалася з жалості.
Йшов 1947 рік. Донатас жив в литовському Паневежисі і пробував свої сили на сцені театру. Цей театр подарував Баніонісу не тільки професію, а й зустріч з майбутньою дружиною оной. Вони познайомилися, але уваги один на одного не звертали і майже не спілкувалися. А потім опинилися поруч за різдвяним столом у друзів. Молоді люди подружилися. Їм і в голову не приходило, що дружба скоро обернеться любов'ю на все життя.
Для Они це були важкі часи. Її батька - багатого землевласника і братів заарештували. Заслали в Воркуту. Дівчина тоді вчилася в Вільнюському університеті. Друзі попередили її про можливий арешт і Вона, змінивши прізвище, поїхала в Паневежис. Надійшла в театр актрисою. Але перед нею знову постала загроза арешту. Донатасу було нескінченно шкода чарівну дівчину і він запропонував їй вийти за нього заміж, сказавши: «Я можу врятувати тебе. У мене батько парторг. Давай одружимося!". Так виникла подружня пара Баніоніс. Одруження мало не коштувала Донатасу чесного імені. Актора намагалися примусити донести на колег. Коли він відмовився, пригадали походження дружини, пригрозили посиланням і дали місяць на роздуми. На щастя, через місяць офіцера, який займався Донатасом, перевели в інше місто і про актора забули.
Це були перші сімейні труднощі. З політичних вони плавно перетекли в побутові. Баніоніс жили в пошивному цеху театру - інше житло вони не могли собі дозволити. Коли з грошима стало трохи краще, зняли кімнату, а потім і квартиру. У ній народився старший син Баніоніс.
Вистави, в яких грав Донатас, користувалися великим успіхом. Їх приїжджала дивитися московська і ленінградська публіка. Про Баніоніса заговорила преса. Його стали запрошувати зніматися в кіно. А після фільму «Ніхто не хотів помирати» - впізнавати на вулицях. Але та популярність не йшла ні в яке порівняння з тим, що почалося після виходу картини «Мертвий сезон». Актора оточували захоплені шанувальниці. Але Донатас був однолюбом і на свою Онут дивився, як на подарунок долі. У них була дружна сім'я. Банионис багато їздив, Вона займалася будинком, створювала затишок, виховувала синів і чекала чоловіка з нескінченних відряджень. Ніжна і ласкава, вона розуміла, як сильно втомлюється Донатас, ніколи не завантажувала його домашніми справами. А він дуже цінував те, що дружина приймає його розпорядок життя. «Я одружився на дуже хорошій жінці, вона зробила мене щасливим», - говорив Банионис.
Коли діти виросли, Вона стала супроводжувати чоловіка в поїздках. Донатас наполягав на тому, щоб дружину включали в склади кіноекспедицію і фестивальних делегацій. Він хотів, щоб Вона побачила світ. А літо вся сім'я зазвичай проводила на дачі. Метушня і суєта поступалися місцем тиші, спокою і квітам, які вирощувала Вона. Це була справжня сімейна ідилія: сини купалися в озері, дружина ловила рибу, Донатас засмагав. Їх золоте весілля стала подією для театрального Петербурга. Її відзначили на сцені театру «Балтійський дім», з яким Баніонісу дружили довгі роки. А в 2008 році подружжя відзначило діамантове весілля.
Незабаром після неї Вона Баніонене померла. Це стало для Донатаса трагедією, впоратися з якою він не зміг. Перестав виходити з дому, цілими днями розглядав сімейні фотографії і читав Євангеліє. Без дружини Баніонісу було важко не те, що жити, а навіть просто дихати. І серце актора не витримало. Незадовго до свого відходу він сказав: «Вона була дуже терплячою людиною. Вона була чемпіонкою по витримці. Єдиною і неповторною, і її рекорд вже ніхто не поб'є ».
Банионис і сам побив всі рекорди сталості. Його поховали поряд з тією, яку він любив до свого останнього дня. І життя з якої називав історією зі щасливим кінцем.
