Походи по Південному Бугу з Первомайська до Южноукраїнська мене завжди не залишали байдужим. Не можу просто так дивитися на пороги, постійно хочеться взяти катамаран і ось ось в той перекатік, ось в ту бочечьку ...
Я (Денис Павловський) давно вже обіцяв своїм друзям: Артему і Андрію, що ми сходимо в похід, але так як вони зайняті люди (перший вчиться, другий вчить) у нас ніяк не виходило підібрати час коли всі будуть вільні, і тому дата походу постійно відкладалася.
Коли на них все ж зійшла благодать, і вони зважилися, була вже рання осінь, але так як стояла тепла погода, ми вирішили все - таки йти. Обговоривши всі деталі ми призначили день коли ми підем, хто що бере і т.д. Прокинувшись в той фатальний день і виглянувши у вікно я бачу, що наша хороша погод акуда-то пропала, а на вулиці йде дрібний противний дощ. Але відступати вже нікуди: провіант закуплений,
Артем уже виїхав з Одеси - а втрачати час і гроші нам не дуже-то й хотілося. Яке ж було здивування Тьоми, коли він виліз з автобуса в дощовому Первомайську (в Одесі стояла відмінна погода), а він в шортах і тапочках. І тут у нас з'явилася нова проблема-Демидов не знав як пояснити матері куди і як він збирається йти в таку погоду, на всі мої аргументи, мовляв менше знає міцніше спить, Андрій мені прочитав цілу лекцію - що брехня породжує брехню і ні до чого хорошого вона не призведе.
У його ораторських здібностях я і так ніколи не сумнівався, але його правдолюбство вийшло мені боком - мати його схвально відгукнулася про моїх розумових здібностях (типу тільки ідіот йде в похід в таку погоду, тим більше по річці, занапастимо їй дитину (дитині 25 років) і т.д., мені пощастило, що я не потрапив тоді їй на очі, а то моя самооцінка впала тоді б нижче плінтуса.)
Чи не послухавши аргументи розумної жінки через годину, взявши у Бозі (Богуцький Ігор Васильович - почесний ГУРУ тур клубу «Сапсан») все необхідне, ми рушили в дорогу. Так як досвід у веслуванні був тільки у мене, наш катамаран плив загадковими зигзагами , Рівномірно гребти і тримати ніс прямо спершу не дуже-то виходила. Андрій відразу придумав пару теорій як змусити кат плисти швидко і рівно, але гребти так само добре як і дискутувати у нього не дуже то і виходило. На всі мої відчайдушні спроби підрулити і тримати кат прямо, Андрій реагував дуже бурхливо, звинувачуючи мене в мухляже - тобто я відпочиваю поки він бідолаха гребе, коли я починав гребти нас знову розвертало. Так як ми були ще в межах міста наші піруети здорово потішили публіку. Артем, просто у нього ще немає вищої освіти, більше прислухався до моїх порад і з ним кат рухався швидко і рівно (ми гребли по черзі два гребуть, один відпочиває).
Підпливаючи до крокодильчика (бадьоренько слівчік за Первомайському) Я на свій страх і ризик сіл пасажиром віддавши кермо влади в руки Андрія, він зовсім не розгубився і активно подаючи команди Темі, жваво провів з ним кат без сучка і задирки. Після цього з його боку лунало все більше теорій і умовиводів як від «бувалого» інструктора.
Підійшовши до Мігеївськими ГЕС, я вирішив що її краще обнести, а не рватися в правий рукав, який ми проходимо в основному в високу воду. Вийшовши на берег ми зрозуміли як ми замерзли - працювали то в основному руками, а ноги заніміли і майже не слухалися, довелося пару хвилин побігати повертаючи ногам кровообіг відповідно нагріваючи їх. Хлопці пішли фотографуватися на ГЕС, де цифровик Андрія благополучно сів, і далі ми фотографувалися вже на телефон того ж Андрія, фотографії вийшли взагалі ніякі, тому тут фото видів з літнього походу.
За Геска Андрій знову влаштував танці на воді, кат носило, як дівчину легкої поведінки - при цьому він встигав активно махати симпатичним дівчатам які відпочивали на острові. Назрівала буря, в повітрі повисло страшний провісник скандалу - але дивлячись на його задоволену пику і послати то соромно було. Підійшовши до Мігеївськими порогам ми подумали і я вирішив проскочити їх ні знімаючи спорядження, вода не висока кат великий - прорвемося.
Знову я відійшов від справ даючи хлопцям повну свободу пересувань, і вони бадьоренько проскочили пороги, увійшли в інтеграл і ми помчали далі. І тут почалося найцікавіше маленький дощі посилився перетворюючись в порядний злива, дивлячись на обличчя дітей я без слів розумів що вони думають про масовика витівника даного заходу, тобто мене. І як на зло ми не знаходили відповідного місця для висадки на нічліг, всюди високі береги, скелі або густий очерет заважали пристати до берега. І вже порядно мокрі і завмерлі ми пристали до берега за метрів 500 від Іванівського мосту.
І тут почалися нові проблеми: розпалити багаття було практично нереально все кругом абсолютно мокре, але нам вдалося знайти дупло з сухим мохом, Тема взявся розпалювати багаття, я з Андрієм поставили намет - ну в принципі, якщо ви ходите в туристичні походи , Це вам не новина. Зваривши вечерю і знищивши його за рекордний час, ми сховалися в намет і виключно як ліки і розігріву випили пляшку Козака - 40% дієтичної добавки, куплену напередодні в аптеці.
На наступний день погода хоч і не радувала нас теплом але все ж і дощу теж не спостерігалося, хлопці згребли - кат вже швидко і не з примусу плив по річці і ми могли насолоджуватися красою, яка нас оточувала. Я вже не так голосно висловлював своє невдоволення, якщо щось не виходило, так як ці двоє явно ополчилися проти мене, а як відомо один в полі не воїн і я стримав свій запал. Так як вода була порівняно невисока всі інші поріжки не втішали нас адреналіном, на деяких ми взагалі примудрялися засісти, і тоді ми тягнули кат волоком, але це зовсім не псувало нам настрою.
В обід ми пристали до чудової галявині, пляж був чистим, пісочне дно ніякого болота. Зваривши обід і трохи відпочивши, ми рушили далі, хлопці часто зупинялися пофотографуватися. Тема - то стане на мілині, то на скелю забереться.
Де-то в районі четвертої години ми досягли Южноукраїнська, я викликав Бозю, щоб він нас забрав. Поки його чекали, ми трохи просушили речі, намет, кат. На цьому екстрим не закінчився так як їздити з Бозей не чим не менш страшно, ніж на Американських гірках я то вже звик, а для хлопців це було відкриття, не знаю приємне чи ні - мені подобається. Так закінчився ще один похід.
Денис, Первомайськ
