фото Н.Марчук
Олег Карамазов протягом усього місяця не міг запам'ятати дату цього виступу і слова нових пісень групи, які сам же і пише: "У мене погана пам'ять на тексти", - скаржився він напередодні. А ось про запрошеннях для друзів групи таки не забув: весь тиждень обдзвонював "братів і сестер", записуючи їх прізвища, а в день концерту ті вперто намагалися зірвати репетицію: "Ну що - ми на місці". Так і бігав Олег весь день зі сцени в шинок, роздаючи квитки. Так що в силу доброти душевної "Карамазови" відпрацювали концерт майже в збиток, роздавши безкоштовні квитки половині Києва. "Я з Олегом знаком 9 років. Мене з ним мій брат звів", - повідав мені сусід по місцю. Байкери київського клубу "Сільвер" з'явилися в повному шкіряному обмундируванні, підколюючи один одного на рахунок дрес-коду: "О! Театрал ти мій!" З п'ятого ряду доносилися історії про те, як хтось там десь там з Олегом пив вино. Словом, "дружбани" зібралися.
Останні півроку "Карамазови" злегка повернені на партизанської тематики, і будь на те воля Олега, він в приклад індіанського племені США звернувся б до Конгресу з листом з проханням легалізувати бронювання Києва. Нова програма групи цього і була присвячена: "У світі тварин. Пісні партизан". Декоратори облаштували сцену в партизанському стилі: замість окопів розмістили по шість манекенів в касках і зелених плащової тканини на високих стелажах в глибині сцени, які виявили себе лише тоді, коли величезна куля кольору хакі став розгойдуватися, як маятник. Чотири вежі у вигляді годинника з застиглим часом розмістили по периметру сцени, а музикантів посадили на дерев'яні трони з високими різьбленими спинками - партизани про таких стільцях могли тільки мріяти. Бас-гітарист групи практично не ворушився, так як боявся втратити своєї чоловічої гідності - справжнього перуанського головного убору з гігантськими кольоровими пір'ям. Олег Карамазов між піснями, майже бентежачись, труїв якісь історії, ніби як вони ходили за дозволом до духовних отців перед поїздкою в Непал, а як тільки туди прилетіли - тут же захотілося звідти втекти. Так народилася пісня "Добрих доріг" (та сама, яку буквально напередодні він наспівував з листочка).
До слова, цей концерт побив всі рекорди по ігнорування охоронних структур. У мене були квитки, але я чомусь вирішила пройти через чорний хід - квитки не перевіряли навіть при вході в партер. А для телевізійників і фотографів і зовсім солодке життя - весь концерт вони провели прямо на сцені, блукаючи в лабіринтах декорацій. Далеко не всі музиканти вміють якісно виставити звук - "Карамазовим" це вдалося: звук був дійсно хороший, як і освітлення.
Взагалі "Карамазовим" і з публікою пощастило - їх люблять і п'ятирічні діти, і старі професори. Вони їм навіть квіти дарують. Пісню "На залізних собаках" в цей раз присвятили київським байкерам, а "Банк оф Єрусалим" - єврейським кішкам, напевно.
Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram
