Чому комуністи есерів заміж не беруть?

1. напилок

напилок

В інтернеті не вщухає полеміка навколо наполегливих пропозицій керівництва Алтайського реготделенія «Справедливої ​​Росії» до верхівки місцевої парторганізації КПРФ про «союз» та співробітництво в ході передвиборної кампанії.
Звучать взаємні звинувачення в непорядності і ренегатство, нехтуванні інтересами виборців і «спільної справи» боротьби з правлячим режимом. КПРФ недавно змушена була навіть публічно пояснити мотиви своєї відмови від «нерівного», на думку комуністів, шлюбу з алтайскими есер, які проявляли до недавнього часу прямо таки неабияку наполегливість у схилянні більшовиків до «співжиття» у форматі «передвиборчого альянсу».
Власне, зрозумілі інтереси і «есерів», що пропонують «взяти і поділити» все електоральний простір регіону, і позиція комуністів - побудувати на Алтаї свій «новий світ» і прокласти в нього дорогу виключно своїми грудьми. Тим більше що груди нині у алтайських більшовиків для цієї мети цілком підходяща.
Смію стверджувати, обидві позиції свідчать про слабкість, про серйозні партійних хворобах і недугах, котрі вразили давно і міцно політичні організми СР і КПРФ в нашому регіоні. Причому союз хворого на туберкульоз з ураженим венеричним захворюванням навряд оздоровить того і іншого. Більш того, скоріше дасть ще більш небезпечну для обох симптоматику і призведе до ще більшого погіршення стану здоров'я партнерів. Та й небезпека такого «букета» для оточуючих теж істотно виросте.
Але політику, штуку як заразну, так і важко виліковуються, в нашій країні ніхто не відміняв. Тому і доводиться суспільству за відсутністю кращого миритися з наявними в наявності партіями і політиками як з вимушеним злом. А оскільки самі-то вони, політики, прекрасно розуміють, що домогтися якщо і не палкої любові (про неї тільки мріяти доводиться!), То хоча б незлобивої зверхності і гидливою поблажливості виборців, рік від року стає все складніше, то доводиться розігрувати перед електоратом всякі вистави.
Один з них розігрують комуністи і есери прямо таки з якоїсь фізіологічної циклічністю. Всякий раз перед виборами в публічному просторі виникає тема політичної приреченості «Справедливої ​​Росії». І всякий раз у відповідь на цей явно йде «згори» меседж «есери» гарячково пропонують якийсь альянс комуністам, на повну гучність «включають» соціальну демагогію, дешевий популізм і прямо таки комуністичну риторику. Начебто борються проти «партії влади». Але на самій-то справі - з компартією, чий електорат якраз і дезорієнтують, роззброюють, демотивують.
І, як мені здається, не випадково. Адже «СР» спочатку виникала як антикомуністичний партпроект, для того, щоб грати на лівому полі, на галявині електорату компартії. Однак з цієї своєї визначеної кремлівським начальством місією «есери» справляються, прямо скажемо, не важливо. Тому як КПРФ електоральні позиції свої не втрачає, а десь навіть і зміцнює (в умовах кризи, в усякому разі). Більш того, головним підсумком щодо недавніх гучних перемог КПРФ в Новосибірську і Іркутської області став той факт, що не тільки «партія влади», а й компартія цілком може управлятися і з великим містом, і з важливим регіоном Росії.
Щось аналогічних успіхів у «Справедливої ​​Росії» не пригадаю. А їх расфанфаренная перемога у Камені-на-Обі виявилася в підсумку мильною бульбашкою з безвладдям в території і очевидними фінальними репутаційні втратами для «есерів».
Смію стверджувати, що алтайські комуністи мають рацію, коли стверджують, що всі пропозиції «есерів» про союз і співробітництво - чистої води піар. Хоча б тому, що такі ініціативи в публічний простір не виносяться до досягнення деяких попередніх домовленостей вузьким колом уповноважених на це осіб. Тобто не озвучуються до пори до часу, а то і зовсім - ні-ко-ли! У цьому сенсі вельми дивно, з точки зору логіки політичних процесів, виглядають пояснення «есера» Молотова комуністу Красильникову, який в Фейсбук дорікнув алтайських «есерів» у відсутності конструктиву в їх «союзницьких» ініціативах. На що Молотов зауважив буквально наступне (стежте за руками!): А що про конкретику вести розмови, коли на наші публічні пропозиції ви так само публічно рішуче відповідаєте «ні!». Дивно настільки наївні і відверто демагогічні міркування чути з вуст, здавалося б, такого досвідченого і досвідченого в різного роду кулуарних переговорах політика, яким себе вважає Олександр Молотов.
Втім, наскільки мені відомо, ніяких переговорів ні в відкритому форматі, ні за кулісами про якомусь «союзі» між алтайскими «есерами» і комуністами не велося і вестися не могло. Тому як за владу в регіоні, так і проти «політичного монополізму» «Єдиної Росії» ні «есери», ні комуністи ніколи по суті не боролися. Хоча гучно заявляли про це і не раз. Чи не борються вони і сьогодні. Інших завдань у такого роду альянсу я і не бачу.
Які ж тактичні цілі насправді переслідували алтайські «справедліворосси» своїми неодноразовими відкритими офертами на адресу КПРФ?
1. Заробити моральний авторитет, позначивши себе діяльними прихильниками, активістами поки не втратила своєї відносної популярності ідеї об'єднання роздробленої опозиції в її парламентському сегменті.

2. Оволодіти тактичною ініціативою в медійному просторі.

3. За рахунок союзу з КПРФ капіталізувати власні електоральні позиції, як-то зберегти падаючу привабливість серед виборців, якісно і кількісно підвищити рекрутіруемих нового партійного поповнення і мобілізуються існуючого партактиву.

4. Свої електоральні невдачі пояснювати не тільки використанням горезвісного «адміністративного ресурсу» і нещасливих «чорних політтехнологій», а й підступами «союзників» або їх впертістю і непоступливістю.

5. Підвищити в результаті укладення якихось «союзницьких» домовленостей, і в тому числі в період попереднього обговорення їх умов, власний переговорний статус і потенціал у відносинах з владою.
Власне, ці задуми «есерів», що здаються їм, мабуть, надзвичайно хитрими і далекоглядними, зрозумілі і їх контрагентам-комуністам. А вже їх-то можна підозрювати в дефіциті інтелекту і красномовства, але у відсутності політичного чуття і інтуїції - точно немає. Тому, на перший погляд перспективний начебто альянс двох провідних опозиційних політичних партій, зовсім не призведе до посилення опозиції. Один плюс один - не завжди в політиці дорівнює двом. А схрестити Вакаева з Прусакова - рівноважного Трофимову політичного трансформера все одно не отримаєш. Але ось виборців і репутацію остаточно подрастерял цілком можна.
Ось чому алтайські комуністи рішуче відкидають будь-які спроби «Справедливої ​​Росії» вибудувати якийсь опозиційний альянс, а самі «есери» навмисно ведуть справу так, що ні про який союз двох провідних в Алтайському краї опозиційних партій і мови бути не може. Тому як в умовах нинішньої політичної конфігурації і КПРФ, і «Справедлива Росія» цілком один одного задовольняють. Навіть на відстані, не вступаючи в різного роду сумнівні союзи і обмежуючи зв'язку спілкуванням через Інтернет.

Джерело: http://napilnik22.livejournal.com/69212.html