- XPOHOC ВСТУП ДО ПРОЕКТУ
- ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА
- ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
- КРАЇНИ ТА ДЕРЖАВИ
- РЕЛИГИИ СВІТУ
- МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ
- АВТОРИ Хронос
- художник
- Учасник право-монархічного руху
- Далі читайте:
- твори:
- література:
XPOHOC ВСТУП ДО ПРОЕКТУ
БІБЛІОТЕКА Хронос
ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА
Біографічний УКАЗАТЕЛЬ
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Генеалогічне ТАБЛИЦІ
КРАЇНИ ТА ДЕРЖАВИ
етноніма
РЕЛИГИИ СВІТУ
СТАТТІ НА ІСТОРИЧНІ ТЕМИ
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ
КАРТА САЙТУ
АВТОРИ Хронос
Михайло НЕСТЕРОВ (1862-1942). Портрет В.М. Васнецова.
Репродукція з сайту http://lj.rossia.org/users/john_petrov/
художник
Васнецов Віктор Михайлович (1848, с. Лопьял Вятської губ. - 1926, Москва) - художник. брат А.М. Васнецова . Рід. в патріархальної сім'ї сільського священика. Дитинство пройшло в с. Рябов Вятської губ. "Я жив серед мужиків і баб, - писав Васнецов В.В. Стасову , - і любив їх не "народницьких", а попросту, як своїх друзів і приятелів, слухав їхні пісні і казки, заслуховував, сидячи на печі при світлі і трісці скіпи ". Він рано почав малювати, але був відданий в 1858 в Вятское духовне уч-ще, а в 1862 був переведений в Вятскую духовну семінарію, звідки пішов в 1867 з передостаннього філософського класу. Робив малюнки, допомагав художнику Андріоллі розписувати Вятський собор. у 1867 написав перші роботи маслом "Молочниця" і "Жниця". На отримані за них 60 руб. з дозволу батька відправився в Петербург вступати в Академію художні в. Займався в художній школі І.М. Крамського, освоїв літографський справу і ілюстрував кн. В академії писав численні жанрові сцени і робив замальовки міських типів. Боротьба зі злиднями, турбота про сімейство після смерті батьків не дозволяли йому вчитися систематично, що довгий час заважало Васнєцову в його творчості. його жанрові картини ( "з квартири на квартиру", "Преферанс") були тепло зустрінуті публікою. у 1873 роботу Васнецова "Робочі з тачками" придбав П.М. Третьяков .
У 1876 Васнецов поїхав у Францію , Де близько року працював в колонії рус. художників. Саме тут він задумав "почати новий жанр своєї діяльності" і зробив перший етюд "Богатирів". Повернувшись до Росії, Васнецов з родиною оселився в Москві. Тут він і став знаменитим художником-казкарем, що втілив у життя "неясні історичні та казкові мрії". Подружившись з сімейством С.І. Мамонтова , Васнецов довго жив в Абрамцеве, де крім картин писав декорації до вистав, спроектував домашню церкву і жартівливими хатинку на курячих ніжках, створив величезний фриз "Кам'яний вік" для побудованого в Москві Історичного музею, про к-ром І. Грабарь пістал: "Враження , вироблене на сучасників "Кам'яним століттям", мабуть, можна порівняти тільки з враженням, яке справили колись "Помпеей" К. Брюллова . Як її, так і "Кам'яний вік" визнали новою ерою світанку російського мистецтва ".
У 1881 Васнецов почав роботу над картиною "Богатирі", але завершив її лише через 18 років, тому що отримав замовлення розписати будується в Києві кафедральний Володимирський собор. В 1885 - 1893 він працював в Києві, створюючи грандіозну розпис з величною богоматір'ю, давньоруськими князями і орнаментами. У 1893 був обраний дійсним членом Петербург, академії мистецтв. У 1893 - 1894 побудував за власним проектом казковий будинок-майстерню в Москві, де були закінчені "Богатирі", "Цар Іван Васильович Грозний", виконані численні релігійні композиції і казкові "Царівна-жаба", "Спляча царівна" та ін. Під час рев. 1 905 Васнецов вийшов з Академії, після того як студенти влаштували мітинг в залах, де розміщувалася його виставка, тому що вважав, що "всі навчальні заклади призначені тільки для науки і навчання, а ніяк не для занять політикою". Продовжуючи багато працювати, Васнецов виконав ескізи для мозаїк собору у Варшаві, брав участь в реставрації Московського Кремля. Жовтневу рев. прийняти не міг, але не емігрував, а жив, займаючись "оканчіваніем вже давно початих картин з казкового світу".
Використано матеріали кн .: Шикман А.П. Діячі вітчизняної історії. Біографічний довідник. Москва, 1997 р
Богатирі (1881-1889).
ВАСНЕЦОВ Віктор Михайлович (3.05.1848-23.07.1926), живописець, автор жанрових і історичних полотен. Старший брат А. М. Васнецова. Навчався в духовному училищі та семінарії в В'ятці (1858 - 67), в Петербурзі у Художній школі (1867 - 68) і в Академії мистецтв (1867 - 75), учень І. Н. Крамського. Член Товариства художників-передвижників (1878 - 97), з 1893 - дійсний член Петербурзької Академії мистецтв. Брав активну участь у роботі Абрамцевского гуртка художників (В. Д. Полєнов, М. В. Нестеров та ін.).
У 1880-х Васнецов звернувся до фольклорно-епічної тематики і до історичних сюжетів. Широку популярність йому принесли полотна "Після побоїща Ігоря Святославича з половцями", "Цар Іван Васильович Грозний", картини на теми російських казок - "Оленка", "Іван Царевич на сірому вовку", і за мотивами билин - "Богатирі" (1881 89). У 1883-85 Васнецов працював над створенням панно "Кам'яний вік" для Історичного музею, в 1885-96 над розписами Володимирського собору в Києві, в 1883-1901 створював мозаїчні зображення в церкві храму "Спаса на крові" (Воскресіння Христового) в Петербурзі ( на місці вбивства в 1881 Олександра II), писав ікони для Володимирського собору в Києві (знаменитий запрестольний образ Богородиці і ікони російських святих) і для собору Олександра Невського в Софії (1903-14). У 1902 їм виконаний фасад Третьяковської галереї. За його проектом побудований власний будинок в Москві (нині музей його імені). В останні роки свого життя Васнецов працював над картинами на сюжети російських казок.
В. А. Федоров
Васнецов Віктор Михайлович - живописець, рід. в 1848 р, виховувався в вятской духовної семінарії, звідки, в 1868 р перейшов в учні Імп. академії мистецтв, в якій пробув до 1875 року і отримав за успіхи в малюванні і за етюди з натури дві малі і одну велику срібні медалі. Після виходу з академії їздив в чужі краї. Почав з'являтися перед публікою зі своїми творами в 1869 р і з тих пір дуже часто брав участь спочатку на академічних, а потім пересувних художніх виставках. Відтворює переважно сцени російського побуту і казкові сюжети; останнім часом працює над прикрасою стін Володимирського собору в Києві релігійними зображеннями. З картин його особливо варті уваги: "З квартири на квартиру" (1876), "Акробати" (1878, собственн. Государя Императора), "Витязь" (1878), "Дурочка Оленка" (1881) і недо. ін.
Ф.А. Брокгауз, І.А. Ефрон Енциклопедичний словник.
Учасник право-монархічного руху
Васнецов Віктор Михайлович (15.05.1848-10 [23] .07.1926), великий російський художник, учасник право-монархічного руху, один з авторів Ікони Покрови монархічної, член редкоміссіі «Книги російської скорботи» .
Народився в сім'ї сільського священика в с. Лопьял Вятської губ. У 1862 закінчив Вятское ДУ і поступив в Вятскую ДС, звідки пішов в 1867 з передостаннього філософського класу. Рано почав малювати. Допомагав художнику Андріоллі розписувати Вятський собор. Отримавши благословення батька, відправився в С.-Петербург, де навчався в Художній школі при петербурзькому Товаристві заохочення мистецтв (1867-1868, його наставником був І. М. Крамськой) і в Академії мистецтв (1868-1875). Член «Товариства передвижників». Виставляти свої роботи почав з 1869, спочатку на академічних, потім на пересувних виставках. У 1876 поїхав до Франції, де пропрацював близько року. Повернувшись до Росії, оселився з родиною в Москві. Він писав: «Коли я приїхав в Москву, то відчув, що приїхав додому і більше їхати нікуди, - Кремль, Василь Блаженний змушували мене трохи не плакати, настільки все це віяло на душу рідним, незабутнім».
Першими картинами, які критики зустріли як нове, національне спрямування в російського живопису, стали «Витязь на роздоріжжі» (1878), «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (за мотивами Слова о полку Ігоревім, 1880), «Килим-літак» ( 1880) і «Оленка» (1881). Панно «Кам'яний вік» (1883-1885), виконане художником для Історичного музею в Москві, вражало сучасників своєю експресією. Принципи російського стилю майстер розвивав також в галузі архітектури та дизайну: за його ескізами, стилізує давньоруську старовину, в Абрамцево були зведені церква Спаса Нерукотворного (1881-1882) і Хатинка на курячих ніжках (1883). У 1881 Васнецов також почав роботу над найзнаменитішої своєю картиною «Богатирі», яку завершив тільки через 18 років. У 1883-1901 він працював над оригіналами для мозаїк храму Воскресіння Христового (Спас-на-Крові) в С.-Петербурзі, побудованого на місці смертельного поранення імператора Олександра II. У 1885-1891 майстер працював в Києві над розписом кафедрального Володимирського собору (після закінчення цих робіт в 1893 він був обраний дійсним членом Санкт-Петербурзької Імператорської Академії мистецтв). На своїй першій персональній виставці в 1898 Васнецов показав «Богатирів», які були захоплено зустрінуті сучасниками.
З н. XX ст. Васнецов активно співпрацював з Комісією по влаштуванню загальноосвітніх читань для фабрично-заводських робітників Москви, створеної з ініціативи начальника московського розшукового відділення знаменитого С. В. Зубатова з метою відрази робочих від революційної діяльності. В к. XIX - н. XX ст. він зблизився з Л. А. Тихомирова, якому надав допомогу у виданні його фундаментальної праці «Монархічна державність». Художник ініціював і профінансував видання книги і навіть особисто підібрав шрифти, в результаті чого видання вийшло дорожче і об'ємніше - в 3-х, а не в 2-х томах, як передбачалося Тихомирова спочатку. Дружба художника з Тихомирова відноситься до часу, коли Васнецов працював над картинами-іконами для Георгіївського храму мальцевського Кришталевого заводу Володимирській губ. (С. Гусь), а Тихомиров над книгою свого життя. Васнецов цінував в Тихомирова державний розум і російське публіцистичне перо, Тихомиров ж називав Васнєцова «одним з небагатьох людей», з якими він міг «говорити цілком до душі з повним взаємним розумінням».
Восени 1905 революціонізувати студентство влаштувало мітинг на виставці релігійних полотен Васнецова для Георгіївського храму в с. Гусь. Виставка, що проходила в Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв, була зірвана і закінчилася скандалом. Художник, справедливо вважав, що «всі навчальні заклади призначені тільки для науки і навчання, а ніяк не для занять політикою», був обурений політиканством в стінах храму мистецтва і вийшов зі складу Академії. Жахи кривавого терору 1905 року сприяли остаточному оформленню у художника твердої політичної позиції: він примикає до Союзу Російського Народу. Однак Васнецов не любив всякого роду засідання і суспільства, тому організаційно не входив ні в одну з чорносотенних організацій. Він був членом Редакційної комісії «Книги російської скорботи», ілюстрував два випуски Книги, в якій публікувалися некрологи і життєпису жертв терору. Помітною подією в історії чорносотенного руху стало створення Васнєцовим Ікони Покрови монархічної, почитавшейся правими. 3-й Всеросійський з'їзд Російських Людей у Києві 1-7 жовтня 1906 (Всеросійський з'їзд Людей Землі Руської) ухвалив вважати день Покрови Пресвятої Богородиці святом всіх монархічних організацій і спорудити для з'їздів Об'єднаного Російського Народу спеціальну ікону Покрова. Ікона була виконана на прохання лідерів монархістів Васнєцовим і московським іконописцем В. П. Гурьянова і освячена свщмч. митр. Володимиром (Богоявленським) в Успенському соборі Московського Кремля 26 квітня 1907 року в день відкриття 4-го Всеросійського з'їзду Російських Людей у Москві 26 квітня - 1 травня 1907 (Всеросійський з'їзд Об'єднаного Російського Народу).
Знаменитим творінням майстра став пам'ятний хрест на місці вбивства вів. кн. Сергія Олександровича в Кремлі (1905, знищений при радянській владі, відтворений на території московського Новоспаського монастиря). Васнецов був також автором схожого за стилем пам'ятника на могилі одного з вождів право-монархічного руху В.А. Грінгмуту (1907) на кладовищі московського Скорбященского монастиря.
Могила В. А. Грінгмуту. Хрест-пам'ятник,
виконаний по малюнку знаменитого російського художника В. М. Васнецова.
(Раніше в 1896 на тому ж кладовищі по малюнку художника був виготовлений пам'ятник великому правому публіцисту Ю.Н. Говоруха-Отрокові ). Васнецов продовжував багато працювати, виконав ескізи для мозаїк собору у Варшаві, брав участь у створенні фасаду Третьяковській галереї (1906) і реставрації Московського Кремля. Він виготовив кіот з образом Спасителя в терновому вінці, який знаходився в полковий церкви в ім'я Введення в Храм Пресвятої Богородиці лейб-гвардії Семенівського полку, де були поховані убитий терористкою командир полку генерал-майор Г. А. Мін і три солдата полку, полеглі під час придушення бунту у Москві в грудні. 1905. Художник був одним з найактивніших діячів Товариства відродження художньої Русі, який включав до свого складу всіх видатних діячів національного напряму в російській культурі.
Після 1917 художник пішов цілком в казкову тему, про що красномовно свідчать заголовки останніх великих полотен: «Спляча Царівна», «Царівна-Жаба», «Кощій Безсмертний», «Царівна Несміяна», «Сивка-Бурка», «Баба-Яга» , «Три царівни підземного царства», «Сирин і Алконост» ... він існував на пенсію, надану йому, як заслуженому художнику, радянською владою, якої він, в свою чергу, змушений був продати будинок, який є тепер будинком-музеєм. У світлиці цього будинку і донині стоїть богатирський дубовий стіл з зображення величезного двоголового орла на всю широчінь, який яскраво ілюструє масштаб і дух васнецовского монархізму. Значення Васнецова для розвитку творчої стихії російського монархізму важко переоцінити. Саме на його картинах виховувалося покоління майбутніх теоретиків російського самодержавства (І. А. Ільїн, П. А. Флоренський). Саме Васнецов дав початок національній школі в російського живопису (М. Нестеров, П. Корін, І. Білібін). Чорно-білі листівки з зображеннями картин Васнецова, мільйонними тиражами видавалися в роки Першої світової війни, сприяли високому патріотичному підйому російського духу. Не менш великим був вплив художника і на радянське мистецтво і культуру, саме в васнецовские будьонівку (або як вони спочатку називалися - Богатирка), розроблені художником для одного-єдиного святкового параду царської армії, в силу особливого збігу обставин стали формою тієї армії, яка в 1918-1922 відновила єдність країни і дала відсіч іноземної інтервенції.
Помер Васнецов в Москві в своїй майстерні, працюючи над портретом художника М. В. Нестерова.
Архіви:
ГАРФ. Ф. 634. Оп. 1. Д. 7-11;
Будинок-музей B.М. Васнецова. Ф. 1. Оп. 2. Од. хр. 299.
А. Степанов, С. Чесноков
Використано матеріали кн .: Чорна сотня. Історична енциклопедія 1900-1917. Відп. редактор О.А. Платонов. М., Крафт +, Інститут російської цивілізації, 2008.
Віктор Михайлович Васнецов народився 15 травня 1848 року в далекому Вятському селі Лопьял у великій патріархальній сім'ї сільського священика. Незабаром сім'я переїхала в село Рябов, де і пройшло дитинство художника. Він рано почав малювати, але за традицією сини повинні були успадковувати професію батька, і хлопчика в 1858 році віддали в духовне училище, а незабаром перевели в Вятскую духовну семінарію.
Вятская губернія славилася тоді місцевими художниками. Чого тільки не робили майстри і майстрині: вишивка, різьблення по дереву, починаючи з дуг і праників і закінчуючи лиштвами сільських хат, розмальовані ложки і меблі, глиняні розписні іграшки, знамениті вятские пряники - все це міг бачити допитливий і допитливий хлопчик.
Природа краю з горбистими перелісками і тайговими глухими лісами, звивистими річками і широкими рівнинами таїла в собі особливу чарівність і красу. Її не можна було не полюбити, чи не прив'язатися до неї серцем. З дитячих років чув Васнецов билини і казки про російських богатирів, протяжні сумні пісні, які на посиденьках при світлі скіп співали жінки. Це не могло не вплинути на формування світогляду майбутнього художника на розвиток його таланту. Саме в В'ятці зародилася його пристрасна прихильність до мистецтва, до народного епосу.
Використовуючи в семінарії кожну вільну хвилину, Васнєцов із захопленням малював, і ця пристрасть скоро зробилася для нього не тільки радістю і відпочинком, а й головною метою в житті Васнецов не став священиком, як мріяв батько. На останньому курсі семінарії юнак вирішив, що виїде з Вятки до Петербурга і надійде в Академію мистецтв.
Виконавши дві жанрові картинки - "Молочниця" і "Жниця" (1867) - і розігравши їх у лотереї, Васнецов на виручені гроші їде в Петербург і починає займатися в школі Товариства заохочення мистецтв, а в 1868 році стає учнем Академії. Вимушений заробляти гроші на життя, Васнецов дає приватні уроки, ілюструє різні видання.
В Академії почалася дружба художника з Рєпіним, Антокольський, Крамським Стасовим. З академічних педагогів Васнецов назавжди запам'ятав П. П. Чистякова, який відразу відчув неабиякий талант юнака і працював з ним, підбадьорюючи при невдачах і радіючи його перемогам. "Багато тепла і світла внесли в моє життя розмови з Павлом Петровичем Чистяковим", - згадував художник. В Академії Васнецов пробув з 1868 по 1875 рік.
Його перші картини - "Жебраки", "Чаювання", "Робітник з тачкою", "Старуха годує курей", "Діти розоряють гнізда" - були показані в 1872--1874 роках на виставках Товариства заохочення мистецтв. У цих творах проявилися властиві Васнецову якості: спостережливість і величезний інтерес до життя народу. Наступні дві роботи - "Книжкова крамничка» (1876, ГТГ), "З квартири на квартиру» (1876, ГТГ) - закріпили за ним положення художника-жанриста, знає життя, вміє виразно і яскраво її відтворити.
Стасов справедливо писав, що Васнецов любив народ »не народницьких, по-панськи, з висоти деякого штучного народолюбчества, а просто, як своїх друзів і приятелів". Особливий успіх випав на долю картини "З квартири на квартиру", над якою художник працював з 1875 року. Доля бідних, одиноких людей похилого віку, викинутих на вулицю в холодний морозний день, що шукають притулку, схвилювала художника. Глибоким сумом віє від картини, що оповідає про безпритульної старості, про трагедію нікому не потрібних людей. "Я думаю, - писав Стасов, - кожен з нас таких зустрічав. Що за бідні люди, що за сумна природа людська! .. Прекрасна картина!"
У 1876 році Васнецов за настійною порадою друзів їде за кордон. Поселившись в околицях Парижа, він багато працює на натурі, його приваблює життя людей "простих станів" - робітників, селян; їх він постійно замальовує в свій альбом. Результатом цих спостережень стала картина "Балагани в околицях Парижа" (1877, ГРМ).
У 1878 році, після повернення на батьківщину, Васнецов з родиною переїжджає в Москву. "Коли я приїхав в Москву, - писав він, - то відчув, що приїхав додому і більше їхати нікуди, - Кремль, Василь Блаженний змушували мене трохи не плакати, настільки все це віяло на душу рідним, незабутнім". Тут він звертається до нових тем: російському народному епосу, казці, рідний історії. Цей перехід від жанрового живопису до історичної ні несподіванім у творчості художника. Ще в Академії мистецтв Васнецов виконав ряд начерків на теми російських билин, зробив ескіз "Княжа іконописна майстерня".
"Протилежний від жанру і історії, - писав він, - в душі моїй ніколи не було, а отже і перелому або будь-якої перехідної боротьби в мені не відбувалося ... Я завжди був переконаний, що в жанрових та історичних картинах. .. в казці, пісні, билині, драмі позначається весь цілий вигляд народу, внутрішній і зовнішній, з минулим і сьогоденням, а може бути і майбутнім ... Поганий той народ, який не пам'ятає, не цінує і не любить своєї історії ".
Перша історична картина "Після побоїща Ігоря Святославича з половцями »(1880, ГТГ) експонувалася на Восьмий пересувній виставці. Поетичне сказання "Слово о полку Ігоревім" привернуло Васнецова могутньої епічної силою. Задумавши воскресити сторінки безсмертної поеми, художник вивчає історію, відвідує Збройна палата, робить безліч підготовчих етюдів, шукає найбільш вдале вирішення теми. Поступово від ескізів, в якіх показана лють битви, напруженість сутички, Васнецов переходити до создания величаво-урочістої трагедії битви. Прагнучи передати глибокий зміст поеми, її героїчне звучання, художник зображує полеглих воїнів, ніби сплячих серед безкрайнього південного степу, опромінених відблисками висхідного місяця. Помітно змінилася творча манера художника. Від маленьких ретельно виписаних картин він звернувся до великих монументальних полотен, до широкої вільної живопису. Замість темної сіро-коричневої гами ранніх картин з'являються звучні, але разом з тим стримані, жовті, блакитні, червоні і сіро-зелені кольори. Картина не зустріла загального схвалення. Одні, як П. П. Чистяков, захоплювалися, вважаючи її "надзвичайно чудовою, нової і глибокої поетичної річчю", інші поставилися до неї більш ніж байдуже, не зрозумівши новаторства Васнецова.
У Москві художник зближається з родиною відомого мецената, багатого промисловця Сави Івановича Мамонтова , Згрупованих навколо себе цвіт російської інтелігенції. Влітку багато художників переїжджали в Абрамцево - маєток Мамонтова під Москвою, де ставилися спектаклі, писалися декорації, зводилися церкви. Тут же художники много и плідно працював. В 1881 році в Абрамцеві Васнецов написав один з кращих своїх творів - "Оленка" (ГТГ) - на сюжет російської казки. Зворушлива ніжність і глибока поетичність казки схвилювали чуйне, чуйне серце художника. Чи не буквальне відтворення казкового сюжету, а глибоке проникнення в його емоційний лад відрізняє картину Васнецова. Застигла поза дівчинки, схилена голова, розметала по плечах каштанове волосся, повний смутку погляд - все говорить про тугу і горе Оленки. Природа співзвучна її настрою, вона немов сумує разом з дівчинкою.
Стрункі берізки, молоденькі ялинки, що оточують Оленку, немов оберігають її від злого світу. Картина "Оленка" - одна з перших у вітчизняному мистецтві, де нерозривно злиті поезія народних сказань з поетичністю і задушевністю рідної російської природи.
В Абрамцеве Васнєцов взяв участь у створенні декорацій до п'єси-казки "Снігуронька", яку вирішено було поставити в 1881 році на аматорській сцені Мамонтова. Виконувати спектакль повинні були члени мамонтовского гуртка. Васнєцову дісталася роль Діда-Мороза. Нарядні декорації Васнецова донесли до глядача чарівність поетичної казки. "Ніколи ще фантазія, - писав Стасов про декорації" Палати Берендея ", -, що не заходила так далеко і так глибоко у відтворенні архітектурних форм і орнаментики Стародавньої Русі, казкової, легендарної, билинною". Стасов домігся, щоб декорації були перенесені на велику, професійну, сцену приватної опери Мамонтова. В Абрамцеве ж Васнецов виступив і як архітектор: за його проектами була побудована невелика церква-усипальниця, "хатинка на курячих ніжках". На початку 1900-х років по малюнку художника виконаний фасад будівлі Третьяковської галереї і ряд приватних будинків.
Надзвичайно цікава одна зі значних його робіт - фриз "Кам'яний вік", створений Васнєцовим для Московського Історичного музею. Пропозиція історика А. С. Уварова виконати розпис, присвячену людям кам'яного віку, Васнєцов спочатку категорично відкинув. Але незабаром він погодився виконати замовлення і відразу ж взявся за роботу: вивчав історичні матеріали, розмовляв з археологами, намагаючись уявити собі життя далеких предків. Близько двох років - і в Москві, і в Абрамцеві - тривала робота над тридцятип'ятиметрової фризом, і лише 10 квітня 1885 року художник його закінчив.
"Враження, вироблене на сучасників" Кам'яним століттям ", - писав І. Грабарь, - мабуть, можна порівняти тільки з враженням, яке справили колись" Помпеей " К. Брюллова ".
Дар Васнецова-монументаліста, що проявився в цих фризах, настільки очевидний, що в тому ж році ( 1885 ) Його запросили до Києва для участі в декоративних роботах для щойно збудованого Володимирського собору. Розписи, за задумом Васнецова, повинні були стати пам'ятником стародавньої Русі, тому основне місце в них приділялася зображень князів - Володимира , Андрія Боголюбського , Олександра Невського , Дмитра Донського та ін. Стіні собору Васнецов покрив орнаментальними прикрасами, в якіх фантастичні квіти та хімерні звірі спліталіся в хімерні барвісті візерунки. Виконувати роботу було важко: батьки церкви вимагали офіційно-традиційного рішення розписів, а художник не міг відмовитися від свого сприйняття світу, від живого, реалістичного бачення. Зі стін Володимирського собору дивилися не умовна лики святих, а зображені правдиво і природно хоробрі, могутні російські люди, поборники свободи і справедливості.
Напружено робота в Соборі НЕ Завада Васнєцову здійсніті и інші творчі задуми. У 1889 році він написав картину "Іван царевич на Сірому вовку" (ГТГ) і представив її на пересувній художній виставці, виконав ілюстрації до "Пісні про купця Калашникова" (1891).
У 1891 році Васнецов з родиною повертається з Києва до Москви, поселяється поблизу Абрамцева. За допомогою П. М. Третьякова, який купив картини та ескізи художника, і С. І. Мамонтова Васнецов здійснює давню мрію - будує за своїм проектом майстерню. Тут він приймається за роботу над картиною "Богатирі", ескіз до якої був зроблений багато років тому.
На Десятої пересувний виставці 1897 року було з'являється його картина "Цар Іван Васильович Грозний" (ГТГ). На своїй першій персональній виставці в 1898 році Васнецов показав "Богатирів", робота над якими тривала близько двадцяти років.
Розв'язана в монументально-декоративному плані картина відтворює образи трьох найулюбленіших народом героїв билинного епосу: Іллі Муромця, Добрині Микитовича і Альоші Поповича. Кожного з них відрізняють Індивідуальні Особливості.
Прагнучи до монументального рішенням, Васнецов трохи підвищує лінію горизонту, і глядач як би знизу дивиться на вершників, чіткі силуети яких виділяються на тлі світлих хмар. Тонко і благородно поєднуються яскраві і звучні фарби - зелена, коричнева, червона, біла, синя, надаючи особливу декоративність полотну. Пейзаж, з його неозорої широчінню, пологими пагорбами, луками, порослими дикої травою, об'єднаний плавними і спокійними ритмами з фігурами богатирів.
Тут виявилося вміння Васнецова створити епічне полотно, співзвучне народним поетичним уявленням. У 1898 році "Богатирі" зайняли почесне місце в Третьяковській галереї.
"Я вважаю, що в історії російського живопису" Богатирі "Васнецова займають одне з найперших місць", - висловив спільну думку В. В. Стасов. Порівнюючи "Бурлак" Рєпіна з "Богатирями", Стасов писав: "І тут і там - вся сила і могутня міць російського народу. Тільки ця сила там - пригноблена і ще затоптана ... а тут - сила тріумфуюча, спокійна і важлива, нікого не боїться і виконує сама, з власної волі те, що їй подобається, що їй видається потрібним для всіх, для народу ".
Максим Горький захоплено писав про художника: "Все більше я люблю і поважаю цього величезного поета ... А скільки у нього ще живих, красивих, потужних сюжетів для картин! Бажаю йому безсмертя".
На початку 1900-х років Васнецов виконує численні композиції на релігійні теми, працює одночасно над кількома картинами - "Баян" (1910, ГРМ), "Спляча царівна", "Царівна-жаба" (1918), "Кощій Безсмертний" (1917 --1926), "Царівна Несміяна" (1914-- 1926) - і поруч інших великих композицій (все в Будинку-музеї В. М. Васнецова в Москві).
Творча фантазія художника здавалася невичерпною. У нього було безліч задумів, яким, на жаль, не судилося здійснитися. 23 липня 1926 року в Москві, в своїй майстерні, працюючи над портретом художника М. В. Нестерова, Васнецов помер.
Матеріали з книги: Дмитрієнко А.Ф., Кузнєцова Е.В., Петрова О.Ф., Федорова М.О. 50 коротких біографій майстрів російського мистецтва. Ленінград, 1971 p
В.М. Васнецов. Розп'яття Христа. 1902.
Музей образотворчих мистецтв Республіки Карелія, Петрозаводськ.
Далі читайте:
Чорносотенці в особах (Біографічний покажчик).
праві організації в России. Початок XX століття.
Вадим Кожинов. "Росія століття XX". Хто такі чорносотенці?
погроми єврейські , Організація яких приписується чорносотенців.
твори:
Васнецов В. М. Письма. Щоденники. Спогади. Судження сучасників / Упоряд., Вст. ст. и пріміт. Н. А. Ярославцева. М., 1987.
література:
В. М. Васнецов і Д. Н. Ломан за листами та документами з фондів РГИА // Москва на початку XX століття: Будні і свята. Московська старина. Новоруський стиль. Книга-альбом / Автор-упоряд. А. С. Федотов. М., 1997;
Соловйов, о. І. І. Православно-християнська філософія в російській мистецтві. Харків, 1910;
Удальцова М. «Я завжди тільки Руссю і жив ...» До 155-річчя від дня народження Віктора Михайловича Васнецова (1848-1926) // Голос совісті. 2003. № 5 (9);
Успенський A. І. Віктор Михайлович Васнецов. М., 1906.
Лазук А. К. Віктор Михайлович Васнецов. Л., 1990..
Хто такі чорносотенці?
