Інформаційна війна не навчила пресу не довіряти російської інформації про українські події.
Міжнародні ЗМІ досі віддають репортажі про Україну московським кореспондентам / УНІАН
Коли двоє членів команди Хорватії на Чемпіонаті світу з футболу записали 9-секундне відео, присвятивши свою перемогу над Росією в чверті фіналу Україні , Вони використовували український патріотичний лозунг «Слава Україні!». Будучи колишніми гравцями київського «Динамо», вони вважали, що відправляють трохи зухвале, але абсолютно невинне послання українським друзям. Однак, мільйони розлючених глядачів в Росії вирішили, що нічого невинного в відео немає. Для них це було груба образа національної гідності, родом з епохи нацизму.
Ця історично неправильна інтерпретація фрази «Слава Україні» добре відображає те, як сучасна Росія дивиться на все українське через вузьку і спотворену історичну призму українського руху за незалежність під час Другої світової війни. Про це пише науковий співробітник-нерезидент Atlantic Council Пітер Дикенсон.
Він додає, що відповідно до російської спотвореної логікою, «Слава Україні» - це «фашистське гасло», тому що його використовували українські повстанські сили за часів Другої світової війни, які стратегічно співпрацювали з німцями, перш ніж почати боротьбу як проти нацистів, так і проти «червоних». Ці українські повстанці довгий час були фігурантами виправдань Кремля щодо окупації Криму і частини Донбасу. Російська пропаганда зображувала українських патріотів якоїсь «колективної реінкарнацією орди Гітлера».
Читайте також EUObserver: Гасло «Слава Україні» на Чемпіонаті світу викрив шовінізм Росії
Звичайно, з часів СРСР реакцією пропаганди на український рух за незалежність завжди була спроба зобразити українських патріотів як фашистів, а фразу «Слава Україні» - як аналог «Хайль Гітлер». Цей підхід ніколи не був історично точним. А еволюція фрази за останні роки підкреслила його абсурдність. Не будучи продуктом часів Другої світової війни, гасло «Слава Україні» бере свій початок з раннього руху національного визволення України на початку 20-го століття за довго до 1940-х років. Воно стало поширеним серед різних військових формувань за часів спроби закріпити створення незалежної УНР на тлі більшовицького хаосу. З того часу вираз залишалося у вживанні і отримувала додаткові популярність з кожним переломним для історії України епізодом: від радянської «перебудови» до «Революції гідності». Сьогодні гасло «Слава Україні» - це звичайне патріотичне вираз, яким користуються всі: від українських політиків і зірок до іноземних дипломатів. Автор називає його аналогом «Хай живе Франція!» Або «Боже, благослови Америку!». Єдині люди, кого досі шокує або ображає українська фраза, - це ті, хто відноситься до самої незалежності України як до прояву небезпечного екстремізму. Це пояснює вірусну реакцію росіян на відео хорватських футболістів під час Чемпіонату світу. Але виникають також серйозні питання щодо того, як міжнародні ЗМІ вирішили висвітлювати цей епізод.
Багато видань недбало повторили неправильне трактування Кремля щодо фрази «Слава Україні», назвавши її «антиросійським націоналістичним гаслом, який бере початок з історії фашизму в 20-м столітті». На думку автора, це має бути важливим дзвіночком для всіх, хто думає, що російська дезінформація почала втрачати вплив. Хоча міжнародна обізнаність про тактику Кремля в гібридної війні сильно зросла з 2014 року, всі дороги часто ведуть до Москви, коли справа доходить до освітлення в ЗМІ питань про Україну.
Читайте також Bloomberg: Віда і Вукоєвича наказали за те, чим Путін і сам грішить на ЧС-2018
Дикенсон нагадує, що брехня Кремля про «Слава Україні» фактично повторили The Independent, The Sun, Bloomberg та інші видання. Це доводить, що Москва досі має серйозний вплив на міжнародне сприйняття України. Звичайно, в цьому нічого нового. Після розпаду СРСР репортажі міжнародних ЗМІ про Україну сильно страждали від російських упереджень через поширену звички віддавати написання матеріалів про українські події московським кореспондентам. Незважаючи на те, що Росія веде неоголошену війну проти України, наслідки такого підходу для міжнародної журналістики повинні були б здаватися очевидними. Однак, ця практика продовжується і сьогодні, виробляючи передбачувано незадовільні результати.
Поганий міжнародний імідж України і її мізерний академічний відбиток теж шкодять ситуації. Занадто часто це змушує зацікавлених в країні сторін шукати інформацію в русофільських джерелах, які лише погіршують старі стереотипи і не здатні детально розкрити пострадянський досвід України. Поки Київ не зробить себе більш доступним для англомовної аудиторії, ця проблема буде залишатися.
Хоч чотири роки інформаційної війни з Кремлем не переконали міжнародну пресу двічі подумати, перш ніж довіряти інформації про Україну з Росії, досвід, по крайней мере, навчив українців, що важливо своєчасно відбиватися. Автор нагадує, як посольство України в Лондоні швидко відреагувало і розкритикувало британські ЗМІ за неправильне трактування виразу «Слава Україні». В результаті, The Independent виправили помилку за лічені години. Такі ж скарги спрацьовують, коли хтось зображує на картах Крим територією Росії.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
