Оцінка: +32 / 7 учасників / 2 рекомендації / (+0) (-0) якість
На території Нікопольського району знаходиться найвищий в степовій смузі Євразії скіфський курган - Нечаєва могила.
Нині його висота становить 15,1 м, а на початку ХХ століття він був на 3-3,5 м вище. У XIX ст. провести розкопки Нечаєвої могили збиралися Забєлін І.Є. і Яворницький Д.І., проте поміщики і великі землевласники Нечаєви, на території володіння яких знаходився курган вперто не давали добро на проведення відповідних робіт. В кінці 1943 - початку 1944 рр. Нечаєва могила опинилася в зоні активних бойових дій. Прагнучи утримати Нікопольський плацдарм за всяку ціну, гітлерівці перетворили курган в добре укріплену вогневу точку. В ході запеклих боїв пануюча над місцевістю висота не раз переходила з рук в руки. Нині на місці кровопролитних боїв біля підніжжя стародавнього кургану встановлено пам'ятник радянським воїнам.
У повоєнні роки приступити до дослідження Нечаєвої могили планували такі видатні археологи того часу, як Тереножкін А.І. і Мозолевський Б.М., проте розкопки так і не були розпочаті. Швидше за все, головною причиною тому стало побоювання за життя людей, адже в древньому кургані з часів війни могли залишатися не розірвалися авіаційні бомби та артилерійські снаряди.
Таким чином, Нечаєва могила залишається недослідженою і до цього дня. Цей древній курган підноситься над степом, продовжуючи зберігати свої таємниці ...
Проїжджий подорожній на мить
Ти тут уболіваючи зупинись
І серця сумних хвилюванням
Ти цих плитах поклонися
Тут на священному цьому місці
Де біль застигла на століття
Чи не впустивши гвардійської честі
Пішли в безсмертя три полки ...
Л.ІГНАТЕНКО
9 травня 1993 р
Ці солдати і понині лежать на лінії вогню: в своїх окопах, траншеях і бліндажах, захоронення там місцевими жителями в лютому 1944-го ...
Півтори тисячі життів. Така ціна, яку довелося платити воїнам 35-ї, 57-ї та 47-ї гвардійських стрілецьких дивізій 8 -й гвардійської армії В.І.Чуйкова на півдні України за взяття шестнадцатіметровой панівної висоти "167,3" "Могила Нечаєва", що знаходиться на Дніпропетровщині, в місці, де химерним чином сходяться кордони трьох районів: Нікопольського, Солонянського та Томаківського ...
Це була остання висота в їх житті - військова і моральна. Вони взяли і ту і іншу. І не пішли з неї, назавжди залишившись на тій землі з Росії та Білорусії, Грузії та Вірменії, Казахстану і Узбекистану ...
Півстоліття їм не віддавали почестей, які не запалювали в їх честь Вічний вогонь. Півстоліття вони були безіменними, і ми нічого не знали про їхній подвиг.
Тепер все не так. У сивого кургану височіє величний Меморіал Слави, зведений трудящими Нікопольського заводу феросплавів і увічнив їхні імена.
Тепер вони з нами. Назавжди ...
Бої за висоту почалися в грудні 1943 року, з виходом 4 гв. стрілецького корпусу 8 гв. армії в складі 35 гв. СД, 47гв.СД, 57гв.СД на лінію бойового зіткнення з Нікопольської угрупованням противника в районі висоти 167,3 "Могила Нечаєва".
5 грудня 1943 року 170 гв, стор. Полк 57 гв. СД. в складі 1-го і 2-го стр. б-нів, з двома батареями 64 гв. ОІПТД і однією батареєю 128 гв. АП, відповідно до наказу штурмом оволоділи висотою, де і закріпилися.
6 грудня 1943 противник завдав фланговий удар в районі с. Менделєєвка танками і бронетранспортерами в загальній кількості до 50 машин, прорвавши наш передній край.
170 гв. СП, що виконував завдання по оволодінню висотою, почав вести, зайнявши кругову оборону, нерівний бій в оточенні з переважаючими силами противника, який тривав до глибокої ночі. В ніч з 6 на 7 грудня полк прорвав кільце оточення і повернувся на вихідні позиції, з'єднавшись з основними силами дивізії. З оточення вийшло від 75 до 100 солдатів і офіцерів.
Оборонні бої тривали до 18 грудня 1943 року.
19 грудня 1943 на цій ділянці фронту 4гв.стр. корпус в складі 35гв. СД, 47 гв. СД., Прорвавши першу лінію оборони противника, разом з доданими йому частинами посилення - (23 мін.брігадой, 99 ПАП, 141 ОТП, 524 МП, 11 тбр, 991 САП, 870 лап 1810 ІПТАП, 87 ГМЧ, 52, 54 і 55 АІСБ) - почав великомасштабну наступальну операцію з метою прориву глибокоешелонованої оборони противника на всю глибину, в напрямку м Нікополь.
Відповідно до наказу командира корпусу 57 гв. СД стримувала правий фланг противника в районі с. Менделєєвка, 47 гв. СД опанувала с. Любимівка, а 35 гв.сд знаходилася на напрямку головного удару, штурмом оволоділа висотою 167,3 Могила Нечаєва, де проходила друга лінія оборони противника.
20 грудня 1943 в бій був додатково введено з резерву 172 гв. СП 57гв.СД, який почав вести бойові дії на захід від висоти.
21 грудня 1943 р Два батальйону противника за підтримки 14 танків, прорвавши після 4-х годинного запеклого бою наш передній край на позиціях 174 гв. СП 57 гв.сд завдали фланговий удар по балці Грузьке з напряму х.Охочій (Червоний Чумак), вийшовши таким чином в тил частинам 35 гв. СД і до висоти 167,3.
В результаті цього удару 2 батальйону 174 гв. СП, частина сил 172 гв. СД, а також 24 отд. вогнеметний батальйон, що займали оборону по західних схилах балки Грузська, змушені були вести бій в оточенні. Залишки цих батальйонів дрібними групами до вечора вийшли з оточення в район висоти 167,3, де артилерія 35гв. СД і танки 11 танкової бригади вели вогневий бій з прорвалися танками і піхотою противника.
22 грудня 1943р. 172 гв. СП, ведучи бій з 2,00, витіснив противника на західну позначку висоти 167,3, відновлюючи попереднє положення.
4 гв. стрілецький корпус, який зазнав за три дні кровопролитних запеклих боїв великі втрати в живій силі і техніці, отримав наказ перейти до жорсткої оборони на досягнутих рубежах.
Друга лінія оборони (з взяттям висоти 167,3 19.12.43) частково була прорвана, але розвинути спочатку досягнутий успіх сил не вистачило, тому що противник підтягнув значні резерви танків і піхоти з глибини оборони, де в цей час знаходилося від 10 до 12 піхотних і танкових дивізій 6-ї німецької армії, найсильнішою з перебували в той час на радянсько-німецькому фронті армій вермахту.
28 грудня 1943 р після відводу 35 гв. СД на відпочинок і доукомлектованіе і передислокації 172гв.СП 57 гв. СД, який вів тут активні бойові дії до 15 січня 1944 р
16 січня 1944 року після передислокації всього 4 гв. стр. корпусу на 20 км.правее по фронту, в район с. Новомиколаївка - Лошкарівка, бойові рубежі в районі висоти 167,3 зайняла 60гв.СД 6 - Армії, яка вела тут бойові дії до 5 лютого 1944 р тобто до успішного розвитку Криворізько-Нікопольської наступальної операції. Успішний прорив оборони на Нікопольському напрямку було здійснено 31 січня 1944 року в районі с. Новомиколаївки в напрямку Чортомлик - Апостолове. Але для цього, після оцінки співвідношення сил, вже потрібні були сили всієї 8 гв. Армії (4гв. СК, 28гвСК 29гв. СК) з доданим їй для посилення 4 гв. механізованим корпусом. В результаті цього удару противник, кидаючи через бездоріжжя важку техніку і озброєння, під навислої загрозою оточення почав відступ з Нікополского плацдарму.
Після відходу наших військ на переслідуванні противника, місцеві жителі, які і понині живуть в даній місцевості, поховали на полі бою перед висотою 167,3 Могила Нечаєва до півтори тисячі загиблих наших солдатів і офіцерів. Для поховання використовувалися окопи, транщеі, глибокі воронки.
Із загального числа загиблих в даному районі бойових дій в 1965р., Згідно з наказом Міністра оборони СРСР, було увічнено лише 89 були у військкоматі імен полеглих воїнів, похованих в найближчих братських могилах с. Лукіївка і Красіндорф.
Зусиллями вчителя історії середньої школи с. Веселе (центральна садиба колишнього з-за "Перемога") Карапуда Марії Михайлівни і її учнів сім'ї цих воїнів були розшукані. Імена інших воїнів залишалися в невідомості, тому що під час війни списки втрат військовими частинами не залишає, з огляду на їх секретності, а після війни вони були здані в ЦАМО СРСР, де зберігаються і понині (в ЦАМО РФ).
В результаті багаторічних зусиль групи "ПОШУК" Нікопольського заводу феросплавів під керівництвом працівника заводу ІГНАТЕНКО Леоніда Олександровича історія бойових дій в районі висоти 167,3 Могила Нечаєва повністю відновлена. Після багаторазових поїздок в Центральний Архів МО СРСР (РФ) відновлені імена понад 1400 загиблих тут воїнів, які раніше відомі і увічнені були. В результаті публікації списків загиблих воїнів в різних республіках колишнього СРСР знайдено більше 200 їх сімей. Знайдено також понад 100 ветеранів війни - безпосередніх учасників цих боїв.
За героїзм і мужність, проявлену при штурмі висоти 167,3 Могила Нечаєва, понад 300 воїнів були нагороджені орденами Слави, Червоної Зірки, медалями "За відвагу", "За бойові заслуги". Одному з них - командиру роти автоматників гв. ст.л-ту Поцелуева Івану Миколайовичу, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Рішенням виконкому Нікопольської районної Ради народних депутатів (№242 від 26.10.1990г.) За результатами цієї пошукової роботи було прийнято постанову про увічнення пам'яті воїнів, які загинули в районі скіфського кургану Могила Нечаєва в 1943 - 1944 рр.
На будівництві пам'ятника наполягали родичі і однополчани загиблих. Потреба в ньому відчувалася дуже строго тому щорічно 9 травня, в День Перемоги, до Могили Нечаєва приїжджали і приїжджають десятки сімей загиблих воїнів та ветерани цих запеклих кровопролитних боїв. Керівництво сільгосппідприємства "Перемога" (директор Білий С.Д.) і адміністрація середньої школи с. Веселе (директор Дмитрієв О.П.) робили все можливе, щоб забезпечить прийом, розміщення, харчування та транспортне обслуговування приїжджаючих гостей. Ця проблема неодноразово висвітлювалася на сторінках міських, районних і обласних газет.
У 1993 році сільгосппідприємство "Перемога" було аграрним цехом Нікопольського заводу феросплавів. Трудовим колективом заводу і його керівництвом (директор Величко Б.Ф.) було прийнято рішення про будівництво меморіального комплексу за рахунок заводу.
9 травня 1993 року меморіальний комплекс "Висота 167,3" Могила Нечаєва "був урочисто відкритий.
На плитах меморіалу увічнено 1420 раніше невідомих імен воїнів Радянської Армії.
Військово-історична довідка складена керівником групи "ПОШУК" ВАТ Нікопольський завод феросплавів, ІГНАТЕНКО Л.А.
Текст взято з: http://nikopolpage.ucoz.ua/publ/16-1-0-83
Текст взято з: http://www.bizslovo.org/content/index.php/ru/istoriya-nikopolya/134-davnya-istoriya/316-skifski-kurgany.html
